ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Димерлія О.О. та Домусчі С.Д.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського голови (треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2) про визнання незаконним розпорядження, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання недійсним розпорядження міського голови м. Херсона № 1066 від 19 липня 2001 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що 19 липня 2001 року було оформлено Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Зазначене свідоцтво видане на підставі розпорядження міського голови м. Херсона за № 1066 від 19 липня 2001 року. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартири у власність громадян здійснюється на підставі заяви громадян, що мешкають у квартирі, однак з такою заявою позивач до міського виконавчого комітету не звертався, а тому і розпорядження міського голови підлягає скасуванню, як незаконне.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2007 року змінено відповідача з виконавчого комітету Херсонської міської ради на Херсонського міського голову.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, і крім того, при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі вказується на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб та фізичних осіб та Закону України «Про власність» щодо переліку документів, які необхідно надавати при оформленні свідоцтва на право власності, серед яких також необхідна заява власника житла. В процесі розгляду справи відповідачем не доведено факт надання позивачем заяви до виконавчого комітету про видання розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на квартиру. Крім того, про оспорюване розпорядження позивачу стало відомо в процесі розгляду справи в порядку цивільного судочинства, тобто в липні 2005 року, а тому звернення до суду проведено з додержанням строку, встановленого процесуальним законом. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи позивача в підтримку апеляційної скарги, а також третьої особи про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом ЖБК-149 з 1993 року та проживає в кв. АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки № 185 від 22 травня 2001 року ОСОБА_1 в повному обсязі виплачено вартість зазначеної квартири.
Розпорядженням Херсонського міського голови від 19 липня 2001 року № 1066-р «Про видачу свідоцтва про право власності на квартиру» зобов’язано Управління комунальної власності видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1
На підставі вказаного розпорядження Управлінням комунальної власності м. Херсона 19 липня 2001 року було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що розпорядження міського голови винесено правомірно на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно п. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, органами місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об’єднання, які повністю внесли свої пайові внески.
Як встановлено матеріалами справи, позивач, будучи членом житлово-будівельного кооперативу – 149, повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1, а тому відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» набув права власності на цю квартиру.
За таких обставин видання Херсонським міським головою оскаржуваного розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства України.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом наведеної норми процесуального закону обов’язковою умовою для задоволення вимог позивача є встановлення факту порушення його прав, свобод та інтересів.
Проте, як встановлено матеріалами справи, оскаржуване розпорядження міського голови не порушує права та законні інтереси позивача, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції положень ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не ґрунтуються на законі, оскільки норми вказаного Закону не розповсюджуються на випадки набуття права власності на квартири членами житлово-будівельних кооперативів.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду – без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2007 року – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 23 листопада 2009 року.
Головуючий:
Судді: