ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року                Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Бойка А.В. та Кравець О.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про зобов’язання зробити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов’язання нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в розмірі 2733 грн. 30 коп..

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак в період з 2006 року по 2007 рік зазначене підвищення до пенсії не нараховувалось та не виплачувалось позивачу, чим порушено його конституційні права.  

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2008 року замінено первинних відповідачів на Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області.

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області зробити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 на 30 % мінімального розміру пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено матеріальний закон. Так, законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, на яке посилається суд першої інстанції, зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Однак судом не враховано положення ст. 7 названого Закону, відповідно до яких фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте, законами України про Державний бюджет України на 2006-2007 роки такі видатки не передбачено. Крім того, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» через встановлення порядку виплати та розміру фінансування підвищення до пенсії затверджено Кабінетом Міністрів України лише з 22 травня 2008 року шляхом прийняття постанови «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Також апелянт вважає, що відповідно до ст. ст. 99 та 100 КАС України позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права, а висновок суду щодо поновлення вказаного строку є необґрунтованим. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області та має статус дитини війни згідно з посвідченням.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте із задоволенням вимог ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 08 липня 2007 року погодитися не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст. 6 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 названого Закону на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Разом з цим, розглянувши справу, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 по зобов’язанню відповідача провести донарахування та виплату державної соціальної допомоги позивачу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 2006 по 2007 роки.

Проте, п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Однак, оскільки Кабінетом Міністрів України в 2006 році не визначено порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, підлягають задоволенню.

Крім того, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 названого Закону на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). При цьому визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, а також зазначеного рішення Конституційного Суду України, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

У зв’язку із задоволенням вимог позивача за період з 09 липня 2007 року доводи апелянта стосовно пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду та необґрунтованості поновлення цього строку судом не впливають на висновок суду апеляційної інстанції, оскільки позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в частині задоволених позовних вимог 01 липня 2008 року, тобто в межах встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України процесуального строку.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.  

Головуючий:

Судді: