ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Домусчі С.Д. та Кравець О.О.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона про визнання рішення незаконним та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона про визнання незаконним рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання призначити пенсію в розмірі 2466 грн. на місяць відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за листопад та грудень 2007 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалід ІІІ групи, має право на пенсію в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, що передбачено ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 09 листопада 2007 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона із заявою про перерахунок пенсії, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 червня 2008 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Так, застосування судом до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 не є вірним, оскільки зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом і не може встановлювати розмір пенсії менший, ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона. При цьому позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 08 жовтня 2002 року, а також визнаний інвалідом ІІІ групи.
Відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачу пенсія по інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 555 грн.25 коп..
Встановлені обставини справи сторонами не оспорюються.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивача має обраховуватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1, прийнятою на виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте з таким висновком суду погодитися неможна.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розмір пенсії для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Із врахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом, позивач мав право на призначення державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися державна пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії у встановленому законом розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, не означає, що останній, визначаючи такий порядок, може допускати звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 49 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність.
На підставі викладеного, позивач за листопад та грудень 2007 рік мав право на перерахунок державної пенсії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона із заявою про перерахунок пенсії 09 листопада 2007 року. Таким чином перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися з 01 листопада 2007 року.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 червня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона в перерахунку основної пенсії ОСОБА_1 за листопад – грудень 2007 року у відповідності зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду - чорнобильцю ІІІ групи першої категорії.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії з 01 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії в шість мінімальних пенсій за віком.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2009 року.
Головуючий:
Судді: