ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Домусчі С.Д. та Кравець О.О.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації (третя особа Головне управління Державного казначейства України в Одеській області) про стягнення грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови у своєчасному перерахунку і виплаті щорічної разової грошової допомоги, визнання права на отримання щорічної разової грошової допомоги у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 10311 грн. за період 2004-2007 років.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він, як інвалід війни І групи, на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної грошової допомоги до п’ятого травня в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Однак в період з 2004 по 2007 роки зазначена допомога нараховувалася та виплачувалася відповідачем у меншому розмірі. В результаті недоплати сформувалась заборгованість.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради виплатити ОСОБА_1 заборгованість по сплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 4100 грн. 60 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом застосовано строки позовної давності до щорічної допомоги до 5 травня, яка є основним джерелом існування інваліда війни і призначена для лікування та оздоровлення. Однак відповідно до Закону України «Про працю», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» немає строку позовної давності стосовно невиплачених сум заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування. Також судом першої інстанції не прийнято до уваги зміст рішень Конституційного суду України, прийнятих в період з 2002 року по 2007 рік. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про зміну постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни І групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 03 січня 2002 року Одеським обласним військовим комісаріатом.
Позивачу протягом 2004 - 2007 років виплачувалася до 05 травня щорічна грошова допомога як інваліду війни І групи у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Постанова суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача за 2007 рік в апеляційному порядку не оскаржена.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 за 2004 – 2006 роки, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. При цьому суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на отримання щорічної грошової допомоги до 05 травня як інваліду війни І групи в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, з останнім висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня інвалідам війни І групи, статус яких має позивач, виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Згідно частинам 1 та 4 ст. 17-1 названого Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Разом з тим, ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено інвалідам війни І групи розміри виплат щорічної допомоги до п’ятого травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірах 400 грн..
Зазначені закони України в періоди з 05 травня по 30 вересня 2004 - 2006 років, протягом яких позивач міг отримати грошову допомогу за відповідний рік, не визнані неконституційним. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня інвалідам війни І групи.
На підставі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Із врахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 за 2004 – 2006 роки не підлягають задоволенню у зв’язку з правомірністю дій Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.
Оскільки судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу в оскаржуваній в апеляційному порядку частині, але при цьому помилково застосовано норми матеріального права, колегія суддів апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України приходить до висновку про зміну постанови суду першої інстанції із виключенням з мотивувальної частини вказаної постанови посилання на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог за період 2004 - 2006 років.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року посилання на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови у своєчасному перерахунку і виплаті щорічної разової грошової допомоги, визнання права на отримання щорічної разової грошової допомоги у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та зобов’язання провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги за період 2004 - 2006 років.
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2009 року.
Головуючий:
Судді: