Справа №  2-з-40/2008

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м.  МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2008 року     м.  Макіївка

Суддя Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області ОСОБА_1 ,  розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 р. ОСОБА_23вернувся до суду із позовом до органу опіки та піклування -виконкому Макіївської міської ради та законного представника ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором щодо надання юридичних послуг,  мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачами його майнових прав внаслідок безпідставної відмови у виплаті грошових коштів за участь у розгляді цивільної справи в суді.

Позивач просить суд стягнути з розрахункових рахунків неповнолітніх ОСОБА_4,  ОСОБА_5  та ОСОБА_6  по 337500 грн. з кожного,  зобов'язати орган опіки та піклування - виконком Макіївської міської ради не чинити перешкод в отриманні ним адвокатського гонорару за надані юридичні послуги.

На забезпечення позовних вимог ОСОБА_23вернувся до суду із заявою про накладення арешту на зазначені банківські рахунки неповнолітніх дітей,  на які в майбутньому може бути накладене стягнення.

Після усунення позивачем підстав залишення позовної заяви без руху ухвалою суду від 3

липня 2008 року відкрите провадження по даній цивільній справі.

У заяві позивача про забезпечення позову зазначено,  що є реальна загроза переведення грошів до набрання судового рішення законної сили. До вказаної заяви позивачем не додані будь - які матеріали на обґрунтовування вимог.

Наявними в метеріалах цивільної справи документами підтверджено укладення між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_7,  яка померла 17 лютого 2008 року,  договору про надання юридичних послуг. Оплата за надані послуги щодо представлення інтересів клієнта та її онуків при розгляді в суді цивільної справи становить 50% від отриманої суми. Рішенням Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 9 листопада 2007 року,  яке набрало законної сили,  позовну заяву ОСОБА_7  до прокуратури Донецької області,  головного управління Державного казначейства України в Донецькій області задоволено частково і стягнуто з Державного бюджету України на її користь на відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  спричиненої незаконними діями правоохоронних органів,  525000 грн.,  на користь трьох неповнолітніх дітей - по 500000 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 3  ст.  151 та  ст.  152 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб,  які беруть участь у справі,  може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,  якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується,  зокрема,  накладенням арешту на майно або грошові кошти,  що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом,  в провадженні якого перебуває справа,  заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача,  які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за його позовом.

Відповідно до роз'яснень,  викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,  розглядаючи заяву про забезпечення позову,  суд (суддя) має з урахуванням доказів,  наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,  пересвідчитися,  зокрема,  в тому,  що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог,  дані про особу відповідача,  а також відповідність виду забезпечення позову,  який просить застосувати особа,  котра звернулася з такою заявою,  позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову,  суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача,  а й інших осіб,  права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В цивільній справі та у тексті заяви позивача відсутні посилання та докази на підтвердження достатньо обґрунтованого припущення,  що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогами статей 10 і частини першої статті 60 ЦПК України розгляд та вирішення цивільних справ у судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених  ст.  61 цього Кодексу.

Проаналізувавши фактичні обставини по справі і характер спірних правовідносин,  суд дійшов висновку,  що заявник не довів беззаперечними доказами наявність тих обставин,  на підставі яких він пропонує суду вжити заходів до забезпечення позову і які свідчать про те,  що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Таким чином,  суд визнає,  що реальної загрози невиконання відповідачами по цивільній справі можливого судового рішення і порушення матеріальних інтересів заявника немає,  тому зазначені вимоги ОСОБА_2 СП.3адоволенню не підлягають.

На підставі викладеного,  керуючись статтями 151 і 152 Цивільного процесуального кодексу України,  суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за його позовними вимогами до органу опіки та піклування - виконкому Макіївської міської ради,  ОСОБА_5,  ОСОБА_8,  ОСОБА_6,  інтереси яких представляє ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором щодо надання юридичних послуг відмовити.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.