Справа № 2-2855
2009 р.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2009 р. м. Білгород - Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді Толкаченко О.О.,
при секретарі Ткаченко О.М.,
представника ДПДГ «Андріївське» ОСОБА_1,
за участю ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ДПДГ «Андріївське» до ОСОБА_2, третя особа – сектор громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ про визнання таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням та виселення із службового приміщення та по зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до ДПДГ «Андріївське» про стягення суми за ремонт житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
ДПДГ «Андріївське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – сектор громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ про визнання таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням та виселення із службового приміщення, а відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічною позовною заявою до ДПДГ «Андріївське» про стягення 109009,15 грн. за ремонт житлового приміщення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, а в зустрічній позовній заяві просив відмовити, та в обгрунтування своїх вимог наводив наступне: що, за кошти державного підприємства у 2003 році було придбано житловий будинок № 1а по вулиці Леніна в селі Андріївка Білгород-Дністровського району Одеської області, який надається директору господарства та його сім’ї на період роботи директора в господарстві без права приватизації. З 11.12.2002 року до 09.11.2005 року ОСОБА_2 працював в ДПДГ «Андріївське» директором, та користувався цим службовим жилим приміщенням, та повинен був звільнити його після припинення трудових відносин з підприємством ДПДГ «Андріївське», згідно ст. 124 Житлового кодексу України. З цього приводу ОСОБА_2 було запропоновано, вже неодноразово, виселитись з цієї квартири, здати ключі та знятись з реєстрації в установленому законом порядку, але він відмовляється виконати ці пропозиції. В цьому житловому приміщенні відповідач не проживає з 2006 року.
З 01.12.2007 року директором ДПДГ «Андріївське», згідно Наказу селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення за № 69-к від 17.12.2007 року призначено ОСОБА_4, який згідно умов контракту та колективного договору має право на користування цим службовим приміщенням та не може реалізувати свої права із-за вищевикладених обставин. Що і змусило ДПДГ «Андріївське» звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням та виселення із службового приміщення.
Відповідач та його представник у судовому засіданні з первісним позовом не погодився, підтримав зустрічну позовну заяву, просив її задовольнити, мотивуючи свої доводи наступним: в період з 11.12.2002 року по 09.11.2005 рік ОСОБА_2 працював директором ДПДГ «Андріївське». Коли, у 2002 році, він став директором ДПДГ «Андріївське», за рахунок підприємства був придбаний двоповерховий будинок по вул. Леніна, 1-а у с. Андріївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
З моменту вселення у житловий будинок № 1а по вулиці Леніна в селі Андріївка Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 було виявлено недоліки у житлових приміщеннях, які необхідно було усунути для забезпечення належного рівня проживання ним та його сім'ї, оскільки у нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина.
З метою усунення виявлених недоліків, ним було зроблений ремонт, для забезпечення необхідних умов проживання на суму 13000 (тринадцять тисяч) гривен.
Вказаний факт може бути підтверджений квитанціями та документацією, яка зберігається на підприємстві ДПДГ «Андріївське».
Після вселення у будинок, через деякий час, ОСОБА_2 вирішив провести капітальний ремонт будинку за свій рахунок, оскільки підприємство вказаний ремонт не проводило.
ОСОБА_2 побудував стінку на другому поверсі, побудував новий гараж на території домоволодіння, огородив територію будинку забором та зробив внутрішній та наружний ремонт житлового будинку для забезпечення нормальних умов проживання його родини.
Відповідно до кошторису на капітальний ремонт, якій був складено на підставі поточних цін по стану на 26.12.2005 року, вартість ремонту склала 50084 (п'ятдесят тисяч вісімдесят чотири) гривні. Всього,таким чином, він вложив особисті кошті на загальну суму 63084 грн..
Згідно Розрахунку витрат на ремонт житлового будинку, проведеного АКБ «ІМЕКСБАНК» станом на 30 липня 2009 року, з урахуванням індексу інфляції ця сума складає 109009,15 грн.. Отже, на підставі викладеного ОСОБА_2 просить стягнути на його користь витрати по проведенню ремонту і благоустрою житлового будинку № 1а по вулиці Леніна в селі Андріївка Білгород-Дністровського району Одеської області у розмірі 109009,15 грн.. Після звільнення його з посади директора ДПДГ «Андріївське» він переїхав з родиною до міста Білгород-Дністровський.
Представник третьої особи - сектор громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ у судове засідання не з’явився, надавши до суду письмову заяву з проханням справу розглядати без присутності представника сектору ГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що на балансі ДПДГ «Андріївське» знаходиться будинок за № 1а по вул. Леніна в с. Андріівка, який було придбано за кошти державного підприємства «Андріївське» в 2003 році. Згідно рішення загальних зборів трудового колективу господарства, про що зроблено запис в колективний договір від 2003 року в п. 4.28, цей будинок є службовим жилим приміщенням, яке надається директору господарства та його сім’ї на період роботи директора в господарстві без права приватизації.
Відповідач - ОСОБА_2 працював на посаді директора ДПДГ «Андріївське» з 11.12.2002 року до 09.11.2005 року.
09 листопада 2005 року згідно наказу № 54-К від 02.11.2005 року ОСОБА_2 було звільнено за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України. На підставі ст. 124 ЖК України відповідачу було запропоновано, виселитися з цієї квартири, здати ключі та знятися з реєстрації в установленому Законом порядку.
Згідно довідки наданої Андріївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2 не проживає з 2006 року за адресою АДРЕСА_1, що також підтверджується актом комісії від 28.11.2007 року за № 94 від 14.04.2008 року, актом комісії від16.01.2008 року за № 86 від 09.04.2008 року, актом комісії від 03.04.2008 року за № 87 від 09.04.2008 року.
Згідно ст. 124 ЖК України – робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст. 9 ЖК України – ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно ст. 72 ЖК України - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З 01.12.2007 року директором ДПДГ «Андріївське», згідно Наказу селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення за №69-к від 17.12.2007 року призначено ОСОБА_4, який згідно умов контракту та колективного договору має право на користування цим службовим жилим приміщенням, та не може реалізувати свої права із-за вищевикладених обставин.
Обставини викладені відповідачем в зустрічній позовній заяві, суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як у відповідача не має правових підстав та доказів своїх позовних вимог.
ОСОБА_2 не надав суду документи, які б підтверджували саме проведення ремонтних робіт, а також їх опдату, а саме суду не надані:
Договори на проведення ремонтних робіт (договори підряду).
Не надано кошториси, які складались підрядником та узгоджувались замовником.
Акти виконання робіт.
ОСОБА_2 не надано письмових доказів проведених розрахунків, що підтверджують оплату використаних матеріалів та ремонтних (будівельних) робіт, які передбачені ст. 1087 ЦК України.
Посилання ОСОБА_2 на те, що частину документів, які підтверджують його затрати на ремонт спірного будинку він передав головному бухгалтеру ДПДГ «Андріївське» також не підтвердились у судовому засіданні. Так ОСОБА_2 не надав суду акт прийому-передачі зазначених документів, та не зміг пояснити причину, по якій він нібито передавав ці документи. Згідно довідки ДПДГ «Андріївське», документів, що підтверджують витрати на ремонт будинку в бухгалтерії відсутні.
Адвокатом ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2 було заявлено клопотання про виклик свідків, які б змогли підтвердити те, що ОСОБА_2 дійсно поніс витрати на ремонт будинку. Суд відмовив в задоволені цього клопотання на підставі того, що згідно ст. 218 ЦК України - заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
В своїй позовній заяві ОСОБА_2 посилається на ст. 120 ЖК України - у будинках, що належать колгоспам, включення жилих приміщень до числа службових провадиться за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затвердженим виконавчим комітетом районної ради, але, це посилання недоречно, так як згідно ст. 327 ЦК України органи місцевого самоврядування здійснюють управління майном, що є у комунальній власності, а ДПДГ «Андріївське» - є державним підприємством, з державною формою власності, та згідно ст. 326 ЦК України здійснює управління майном державної власності.
На час вселення в цей будинок ОСОБА_2 був директором ДПДГ «Андріївське» і був повинен самостійно, як керівник державного підприємства отримати рішення президії ОСОБА_1 та належним чином оформити договір найма, щоб потім в законному порядку проводити ремонти та перебудови в цьому будинку. Тільки в цьому випадку, він був би наймачем з правом стягнути з наймодавця (ДПДГ "Андріївське") вартість ремонту.
Згідно ст. 778 ЦК України – наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Згідно ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, ОСОБА_2 не доказав своїх вимог викладених у позовній заяві.
Згідно ст.124 ЖК України – робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що первісні позовні вимоги ДПДГ «Андріївське» до ОСОБА_2, третя особа – сектор громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ про визнання таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням та виселення із службового приміщення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 124, 156, 157 ЖК Україна, ст. ст. 10, 11, 209, 213, 214- 215, ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ДПДГ «Андріївське» до ОСОБА_2, третя особа – сектор громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород-Дністровського міського відділу внутрішніх справ про визнання таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням та виселення із службового приміщення – задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування службовим жилим приміщенням розташованого за адресою АДРЕСА_2. та зобов’язати його виселитися із даного службового жилого приміщення.
3обов’язати сектор громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб Білгород-Дністровського відділу внутрішніх справ зняти з реєстрації ОСОБА_2, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ДПДГ «Андріївське» про стягення суми за ремонт житлового приміщення – відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: О.О. Толкаченко
З орігіналом вірно:
Голова суду ОСОБА_6