Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #77950789

Справа № 755/13435/18

1-кп/755/1401/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


"31" жовтня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зі слів маючого дитину 2009 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Вигівського М.І.,

захисника Шпака О.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1,


В С Т А Н О В И В:


У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12018100040004598 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність на даний час продовження ОСОБА_1 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, розгляд провадження не закінчено, останній може впливати на потерпілого та свідків, перебуваючи на свободі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки ніде не працює, не має стабільного джерела прибутку, неодноразово судимий.

Обвинувачений ОСОБА_1, у свою чергу, заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, у зв'язку зі значним погіршення здоров'я, оскільки у нього вибите коліно правої ноги та в ньому збирається рідина, а також є проблеми з вухом. Адміністрація Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України не може йому надати належного лікування та допомоги. Крім того, зазначив, що у нього вдома залишилася хвора матір, яка потребує його допомоги, у зв'язку з поганим самопочуттям, про що надав виписку з історії хвороби.

Захисник Шпак О.К. також заперечив щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, оскільки, він не має наміру переховуватись, не буде впливати на свідків, має постійне місце проживання в м. Києві, має поганий стан здоров'я, у зв'язку з чим, останньому можливо обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, - домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, яке за ступенем тяжкості є середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'яти років, крім того, останній, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, шляхом впливу на потерпілого, свідків, є раніше судимим, має не зняту і непогашену судимість, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останнім під вартою.

Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для застосування до обвинувачених іншого більш м'якого запобіжного заходу.

Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-


П О С Т А Н О В И В:


Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком не більше двох місяців - до 31 грудня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у межах 7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 334 гривні, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.




Суддя







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація