ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/3211/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ",

представник позивача - Савастиков В.В., адвокат

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод",

представник відповідача - Ярош З.В., адвокат

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,

представник третьої особи - Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод",

на рішення Господарського суду Одеської області

від 19.06.2018

у складі судді: Щавинської Ю.В.,

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 25.09.2018

у складі колегії суддів: Діброви Г.І. (головуючий), Принцевської Н.М., Колоколова С.І.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ",

до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,

про стягнення 98 762 416, 55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про стягнення 105822484,39 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договорами про поставку природного газу від 27.07.2016 № 883, від 29.07.2016 № 885 та від 01.08.2016 № 884.

3. У зв'язку з частковою оплатою відповідачем грошових коштів на виконання вимог вищезазначених договорів про поставку природного газу, 19.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача 71 282 637, 39 грн.

4. 06.03.2017 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із уточненою позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 98 762 416, 55 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі №916/3211/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача:

збитки згідно з Правилами постачання природного газу за перебір природного газу у сумі 37 905 957, 36 грн.,

додаткові витрати у сумі 3 855 537, 47 грн.,

3% річних у сумі 715 690, 25 грн.,

пеню у сумі 5 000 000, 00 грн.,

інфляційні втрати у сумі 7 986 838, 90 грн.,

вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення збитків згідно з Правилами постачання природного газу за перебір природного газу є обґрунтованими, позовні вимоги про стягнення додаткових витрат є обґрунтованими у сумах, вказаних у висновку економічної експертизи, 3 % річних, інфляційні є обґрунтованими, пеня є частково обґрунтованою, а збитки у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованими належними і допустимими доказами у справі, у зв'язку з чим в їх задоволенні судом першої інстанції відмовлено.

7. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

7.1. 27.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (споживач) укладений договір № 883 на поставку природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а споживач прийняти та оплатити природний газ в порядку та на умовах, обумовлених сторонами в цьому договорі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" передало, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" розподілило, а Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" прийняло у липні 2016 року природний газ в обсязі 10 000 000 кубічних метрів на загальну суму 65 556 000 грн. в тому числі ПДВ 20% (що підтверджується актами прийому-передачі від 31.07.2016)

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням встановленого сторонами у договорі строку на таку оплату.

7.2. 29.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (споживач) укладений договір № 885 на поставку природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а споживач прийняти та оплатити природний газ, згідно погоджених заявок Споживача в обсязі 927,480 тис. куб. м. в порядку та на умовах, обумовлених сторонами в цьому договорі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" передало, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" розподілило, а Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" прийняло у липні 2016 року природний газ в обсязі 927 480 кубічних метрів на загальну суму 6 080 187, 89 грн. в тому числі ПДВ 20% (що підтверджується актами прийому-передачі від 31.07.2016)

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням встановленого сторонами у договорі строку на таку оплату.

7.3. 01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (споживач) укладений договір № 884 на поставку природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а споживач прийняти та оплатити природний газ, згідно погоджених заявок споживача в порядку та на обумовлених сторонами в цьому договорі умовах.

З огляду на те, що відповідачем, зокрема, було спожито надлишковий обсяг природного газу, сторонами було підписано та скріплено печатками додаткову угоду від 31.08.2016 № 3, в якій відповідач та позивач погодили обсяг саме надлишково спожитого відповідачем природного газу, який складає 10 378, 938 тис. куб. м. При цьому із преамбули цієї угоди випливає, що її складено у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача та невиконанням ним п. 6 додаткової угоди № 1.

На момент укладення сторонами додаткової угоди № 3 загальна вартість газу, який передається за цим договором складала 124 655 295, 61 грн., крім того ПДВ - 20% - 24931059, 12 грн., всього 149 586 354, 73 грн.

31.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ", Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (газорозподільне підприємство) були складено 3 акти приймання-передачі природного газу про те, що Постачальник передав, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" розподілило, а Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" згідно з договором від 01.08.2016 № 884 прийняло:

- замовлений та погоджений обсяг природного газу в обсязі 5 900 000 кубічних метрів на суму 43 095 960 грн. в тому числі ПДВ 20% 7 182 660 грн.;

- замовлений та погоджений обсяг природного газу в обсязі 4 200 000 кубічних метрів на суму 30 678 480 грн. в тому числі ПДВ 20% 5113080 грн.;

- природний газ, що перевищує замовлений та погоджений обсяг природного газу в обсязі 10 378 938 кубічних метрів на суму 75 811 914, грн. 73 коп. в тому числі ПДВ 20% 12 635 319, 12 грн.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням встановленого сторонами у договорі строку на таку оплату.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 916/3211/16, змінено вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто відповідача на користь позивача:

збитки згідно Правил постачання природного газу за перебір природного газу у сумі 37 905 957, 36 грн.,

додаткові витрати у сумі 3 855 537, 47 грн.,

упущену вигоду у сумі 20 791 669, 28 грн.,

3 % річних у сумі 715 690, 25 грн.,

пеню у сумі 5 000 000, 00 грн.,

інфляційні втрати у сумі 7 986 838, 90 грн.,

вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі № 916/3211/16 залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції прийнявши до уваги висновок судової економічної експертизи, висновок експертного економічного дослідження та висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДФІНАНС-КОНСАЛТ" оцінки майнового збитку, заподіяного позивачу, матеріали справи в частині наявних документів реального існування у позивача понесених збитків в цій частині, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними і допустимими доказами у справі позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди у загальній сумі 20 791 669, 28 грн., тоді як упущена вигода на суму 17 418 926, 66 грн. не підтверджена позивачем належними доказами по справі і вірним розрахунком, оскільки позивач не довів суду необхідність застосування іншої ціни газу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.06.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 25.09.2018, Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові акти та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Ухвалою від 03.12.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 19.11.2018), касаційну скаргу залишив без руху у відповідності з положенням ст. 290 Господарського процесуального кодексу України, надав строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

12. У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/3211/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й, суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018.

13. Ухвалою від 28.12.2018 Верховний Суд, у визначеному складі колегії суддів задовольнив клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновив цей строк; відкрив касаційне провадження у справі № 916/3211/16 Господарського суду Одеської області; призначив розгляд справи на 19.02.2019.

14. 28.01.2019 до Верховного Суду від позивача надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/3211/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2019.

16. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 прийнято справу № 916/3211/16 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 28.12.2018 дату - 19.02.2019.

17. В судовому засіданні 19.02.2019 оголошено перерву до 26.02.2019.

18. В судовому засіданні 26.02.2019 оголошено перерву до 12.03.2019.

19. В судове засідання 12.03.2019 з'явились представник позивача, відповідача та третьої особи, які надали пояснення у справі.

Розгляд клопотань учасників судового процесу

20. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" звернулось до Верховного Суду з клопотанням про заміну позивача у справі на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінсоле", внаслідок відступлення права вимоги останньому, що підтверджується укладеним договором факторингу № ДФ-28-09-1 від 28.09.2018, актом приймання-передачі прав вимоги та актом приймання-передачі документації.

21. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінсоле" звернулось до Верховного Суду з аналогічним клопотанням.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Імперативними приписами ч. 2 ст. 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до ч. 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів відхиляє заявлені клопотання як такі, що зумовлюють дослідження, оцінку доказів та встановлення певних обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод")

22. Скаржник вказує на невідповідність висновків апеляційного суду щодо питань стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позиції Верховного Суду з цього питання та невірне застосування приписів ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

23. Скаржник посилається на невірність розрахунку штрафних санкцій та неналежну юридичну оцінку висновку експертно-економічного дослідження № 7912/17-45 та № 014-1/1/-001.

24. Скаржник доводить, що позовні вимоги ґрунтуються на трьох договорах, які не пов'язані між собою. На думку скаржника, безпідставне і недоцільне об'єднання вимог спричинило неправильне вирішення справи по суті, призвело до штучного зменшення надходжень до бюджету у вигляді оплати судового збору.

Доводи позивача

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ")

25. Позивач у Відзиві на касаційну скаргу доводить, що відповідач своєю касаційною скаргою фактично намагається домогтися нового розгляду справи з метою виключно затягування процесу та, як наслідок, затягування виконання рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

27. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що згідно акта приймання-передачі природного газу від 31.08.2016 відповідач прийняв у серпні 2016 року природний газ, що перевищує замовлений та погоджений обсяг природного газу у розмірі 10 378, 938 тис. куб. м.

При цьому, 31.08.2016 між сторонами укладена додаткова угода № 3, в якій сторони погодили обсяг саме надлишково спожитого відповідачем природного газу, який складає 10 378, 938 тис. куб. м.

Згідно з п. 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу - споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми, якщо інший режим споживання не передбачено в укладеному договорі постачання природного газу.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ±5% від підтвердженого обсягу природного газу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.

Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до п. 1 розділу VI цих Правил.

Судами встановлено, що обсяг природного газу в об'ємі 10 378, 938 тис. куб. м. за серпень 2016 року (різниця між договірним обсягом природного та фактичним обсягом споживанням природного газу) становить небаланс природного газу.

На підставі п. 2 ч. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, позивачем за серпень 2016 року нараховані відповідачу збитки, розраховані за формулою:

В = (Vф - Vn) х Ц х К, де:

Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц- ціна природного газу за договором постачання природного газу;

К- коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що розмір збитків за перевищення обсягу споживання відповідачем природного газу у серпні 2016 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 37 905 957, 36 грн.

Щодо додаткових витрат позивача

Висновком судово-економічної експертизи № 7912/17-15 від 31.01.2018 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України підтверджено понесення додаткових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" внаслідок несвоєчасних розрахунків Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" за спірними договорами в сумі 3 855 537, 47 грн., в тому числі витрати, понесені при викачуванні/закачуванні з/до ПСГ природного газу в розмірі 1 208 381, 47 грн., комісія банку 0,5 %, згідно кредитного договору № 29107/OF 57 900, 00 грн., за моніторинг кредиту та забезпечення у сумі 7 500, 00 грн., за користування кредитом 22 % річних в розмірі 2 547 600, 00 грн., за транш 0,15 % - 17 370, 00 грн., страховий платіж 0,1 % - 24 286, 00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина друга вказаної статті містить вичерпний перелік засобів, за допомогою яких судом встановлюються вказані дані, а саме: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.

Статтями 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що (1) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування; (2) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; (3) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі предметом позову є, зокрема, майнова вимога позивача про стягнення додаткових витрат внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача у певному розмірі, у зв'язку з чим до предмета доказування входить, зокрема доведення позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми. З огляду на предмет спору висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи стосується саме питань, які входять до предмету доказування, а отже є належним та допустимим засобом доказування у справі.

При цьому в силу наданих процесуальних повноважень суд апеляційної інстанції повторно переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, у тому числі має повноваження щодо дослідження доказів та встановлення обставин справи (ст.ст. 267, 269 ГПК України).

Отже, суд апеляційної інстанції, використавши надані йому процесуальні повноваження щодо оцінки та дослідження зібраних у справі доказів, перевіривши обчислення розміру заявлених грошових вимог, співставив висновок судової експертизи з іншими наявними у справі доказами, та, оцінивши зібрані докази в сукупності за правилами ст. 86 ГПК України, дійшов мотивованого висновку, що додаткові витрати позивача внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача за договором № 883, договором № 884 та договором № 885 підтверджуються в заявленій до стягнення сумі 3 855 537, 47 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідачів збитків (сума збитків неодноразово позивачем змінювалася в залежності від результатів експертиз, які проводилися господарським судом), позивач зазначив, що в результаті протиправної поведінки відповідачів, позивач отримав ці збитки.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що позивач правомірно очікуючи отримати від відповідача оплату за наданий газ в граничний строк (16.08.2016), уклав з Приватним підприємством "ЕРУ ТРЕЙДІНГ" договір купівлі-продажу природного газу від 10.08.2016 № 1/1134/2, за умовами якого позивач зобов'язався оптом купити газ у вересні 2016 року в обсязі 20 000,000 тис. куб. м. за ціною 6 215, 10 грн. (з ПДВ) за 1000 куб. м.

Втім, у зв'язку з неотриманням коштів позивачем від відповідача у граничний термін, договір купівлі-продажу природного газу від 10.08.2016 № 1/1134/2 розірвано додатковою угодою від 31.08.2016 № 2.

У жовтні 2016 року позивач фактично закупив газ за ціною 6 400, 02 грн., замість 6 215, 10 грн. (як було передбачено у договорі з Приватним підприємством "ЕРУ ТРЕЙДІНГ") та реалізував 7009,164 тис. куб. м. за ціною 7 080, 00 грн.; у листопаді 2016 року позивач фактично закупив газ за ціною 8 100, 00 грн. замість 6 215, 10 грн. (як було передбачено у договорі з Приватним підприємством "ЕРУ ТРЕЙДІНГ") і реалізував 12550,495 тис. куб. м. за ціною 8 220, 00 грн.

Судом апеляційної інстанції враховано, що розрахунок упущеної вигоди позивача здійснений як різниця між можливою ціною придбання обсягів газу за договором № 1/1134/2 та фактичною ціною придбання цих обсягів, помноженою на обсяг реально реалізованого природного газу споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" за жовтень-листопад 2016 року.

З огляду на викладене, а також прийнявши до уваги висновок судової економічної експертизи, висновок експертного економічного дослідження та висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДФІНАНС-КОНСАЛТ" оцінки майнового збитку, заподіяного позивачу, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди в розмірі 20 791 669, 28 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних

За приписами ст. 287 ГПК України касаційному оскарженню підлягають, зокрема, рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не оскаржувались в апеляційному порядку, отже останні не можуть бути предметом касаційного розгляду.

Щодо позовних вимог про стягнення пені

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевим господарським судом перевірений розрахунок заявленої до стягнення пені, визнаний обґрунтованим та арифметично вірним.

Поряд з цим, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції врахував істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Господарські суди повно встановили всі істотні для справи обставини, вірно застосували ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахували інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення пені до 5 000 000, 00 грн. Зменшуючи розмір пені, суди обґрунтовано взяли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, стягнення додатково інфляційних втрат та відсотків річних.

Щодо правил об'єднання позовних вимог

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно: являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Позивачем пред'явлено позовні вимоги за трьома договорами на поставку природного газу.

Враховуючи юридичну природу наведених договорів, - об'єднання позовних вимог за такими договорами є можливим, тому, що вимоги про стягнення грошових коштів пред'явлені до одного відповідача, є однорідними і підтверджені тотожними доказами.

Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Щодо суті касаційної скарги

Доводи, касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів колегією суддів відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції, в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

28. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК У країни суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" та необхідність залишення рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 (в редакції постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018) та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 916/3211/16 без змін.

Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність направлення окремої ухвали до Генеральної прокуратури України в порядку ч. 11 ст. 246 ГПК України.

29. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 (в редакції постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 916/3211/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук