Головуючий у 1 інстанції – Чиркін С.М.
Суддя - доповідач – Старосуд М.І.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«16» лютого 2010 року справа № 2а-2295/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Старосуда М.І.
суддів:
при секретарі Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
Солодько О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі м. Луганська
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 12 січня 2009 року
по справі № 2а-2295/09/1270
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі м. Луганська
про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2007 роки, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року у справі № 2а-2295/09/1270 позовна заява задоволена, внаслідок чого, визнана незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду з невиплати підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; зобов’язано управління здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, має правовий статус дитини війни, що підтверджується відповідним штампом в пенсійному посвідченням /арк. справи 6/.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України “Про соціальний захист дітей війни ”.
Колегія суддів з приводу спірних правовідносин щодо не отриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни зазначає наступне.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є правильним.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-У, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп.
Таким чином, для позивача розмір підвищення до пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Колегія суддів зазначає те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року у справі № 2а-2295/09/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року у справі № 2а-2295/09/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий
Судді