ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2019 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/97/19  

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6

до Дочірнього підприємства "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15", 07823, Київська область, Бородянський район, село Загальці, вулиця  Шевченка, будинок 7

про стягнення 294 605,76 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №1009/14-БО-17 від 19.11.2013

суддя Шевчук Н.Г.

секретар судового засідання Н.С.Матраєва

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (посв. №1417 від 27.07.2018; дов. №14-30 від 18.01.2019; дог. №14/60/19 від 10.01.2019);

від відповідача: ОСОБА_2 (посв. №4402/10 від 23.12.2010; ордер КС №364155 від 07.05.2018; дог. №17 від 07.05.2018).

суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" про стягнення 142  839,20 грн. пені за сукупний період з 15.02.2014 по 15.03.2015, 19  379,13 грн. 3% річних за сукупний період з 15.02.2014 по 15.03.2015 та 132  387,43грн. інфляційних втрат за сукупний період з 01.04.2014 по 28.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1009/14-БО-17 від 19.11.2013 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.02.2019.

12.02.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (т.1, а.с.77-80), в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що у відповідності до частини третьої статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом і враховуючи що заборгованість відповідача перед позивачем погашена до набрання чинності вказаним Законом, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Ухвалою суду від 28.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №911/97/19 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.03.2019.

У судовому засіданні 18.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (Продавець) та Дочірнім підприємствои "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1009/14-БО-17 від 19.11.2013 (Договір), відповідно умов якого з урахуванням додаткових угод №1 від 31.01.2014, №2 від 29.04.2014, №3 від 28.05.2014, №4 від 10.06.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 01.10.2014, №7 від 10.11.2014 та №8 від 15.12.2014 продавець взяв на себе зобов’язання передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За умовами пунктів 3.3 та 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до пункту 5.5. договору загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4  752  983,27 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі від 31.01.2014 на суму 907 993,01 грн., від 28.02.2014 на суму 756  920,85 грн., від 31.03.2014 на суму 471  827,77 грн., від 30.04.2014 на суму 87  160,09 грн., від 31.10.2014 на суму 217  349,34 грн., від 30.11.2014 на суму 1  023  335,50 грн. та від 31.12.2014 на суму 1  288  396,71 грн.

Відповідач здійснив оплату у повному розмірі, проте з порушенням встановлених пунктом 6.1 Договору строків, що відповідачем не спростовано.

У зв’язку з порушенням відповідачем грошових зобов’язань за Договором позивач здійснив нарахування пені 3% річних та інфляційних втрат і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до  статті 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до  статті 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до  статті 530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з  статтею 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до  статті    612 Цивільного кодексу України    боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до  статті 625 Цивільного кодексу України    боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 3 частини першої      статті 611 Цивільного кодексу України     у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що вони виконані арифметично вірно, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Однак, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", частиною третьою статті 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 1 цього Закону визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) це:

кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності Дочірнього підприємства "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; забір, очищення та постачання води.

Відповідно до викладених у позовній заяві обставин, наданого до неї розрахунку заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, Договору, актів приймання-передачі природного газу поставлений позивачем природний газ був використаний і заборгованість  за нього погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому на цю заборгованість згідно частини третьої статті 7 цього Закону неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"  є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №927/1152/16 від 07.02.2018.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України  покладається на позивача.

Керуючись статтями    129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                        Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 26.03.2019