Справа № 22- 193  - 2010 р.                                    Головуючий у 1-й інст. – Доля В.А.                

   Категорія №  32                                                       Доповідач - Оніпко О.В.

                                                                 РІШЕННЯ

                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

    8 лютого  2010 р.                                         м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                                 Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                                 При секретарі  -  Омельчук А.М.

                                  З участю адвоката ОСОБА_1  

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Рівненського міського суду від  10 грудня 2009 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                                       в с т а н о в и л а :

    Рішенням Рівненського міського суду від 10 грудня 2009 р. частково задоволено позов ОСОБА_3: стягнуто з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. та витрати, понесені позивачкою за надання юридичної допомоги в сумі 2000 грн.

    В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує, що висновки суду не відповідають вимогам закону. Його вина у нанесенні легких тілесних ушкоджень позивачці не доведена вироком суду , не містить таких висновків і постанова суду від 20.05.2009 р. про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв»язку із закінченням строків давності, яку позивачка не оскаржувала. Не є доказом його вини і його клопотання від 31.03.2009 р.  Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

    Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - частковій зміні та частковому скасуванню, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що сторони в справі перебували у шлюбі, який розірвано у 2007 р.

    23.12.2006 р. між ними виник конфлікт, в результаті якого відповідач наніс позивачці легкі тілесні ушкодження , що стверджується актом Рівненського обласного бюро судмедекспертизи від 26.12.2006 р. № 2865.

     Постановою  Рівненського міського суду від 20.05.2009 р. , ухваленою за скаргою ОСОБА_3 від 30.12.2008 р. в порядку приватного звинувачення  про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2  в порядку ч. 1 ст. 125 КК України, справу закрито та звільнено останнього від кримінальної відповідальності у зв»язку із закінченням строків давності.( а.с. 5).

Як вбачається з клопотання  ОСОБА_2 на адресу Рівненського міського суду      (а.с. 13), останній стверджував  що факт, викладений у скарзі потерпілої ОСОБА_3 дійсно мав місце 23.12.2006 р., однак просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв»язку із закінченням строків давності та закрити кримінальну справу, зазначаючи, що  він не ухилявся від суду та від відповідальності за вчинений злочин.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що його вина у нанесенні легких тілесних ушкоджень позивачці відсутня, оскільки не встановлена вироком   або постановою суду, не заслуговують на увагу.

У відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин, суд 1-ї інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про підставність вимог позивачки у цій частині.

Однак що стосується визначення судом 1-ї інстанції розміру відшкодування такої шкоди  позивачці , то він підлягає зміні,   враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань позивачки.  Виходячи із засад розумності та справедливості, апеляційний суд приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки з 3000 грн. до 1000 грн.

 Вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь 2000 грн. матеріальної шкоди, а фактично - витрати за надання їй правової допомоги адвокатом, яка полягала у підготовці скарги про порушення кримінальної справи відносно відповідача  та прийняття ним участі у судових засіданнях по цій справі,  не підлягають до задоволення.

У відповідності до роз»яснень постанови  Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2  « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді 1-ї інстанції», питання про судові витрати  ( до яких згідно п.2 ч.2 ст. 79 ЦПК України відносяться і витрати на правову допомогу)  не можуть  вирішуватись іншим судом або шляхом пред»явлення позову в іншій справі.

У зв»язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі – про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                    в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2009 р. в частині стягнення  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. витрат на правову допомогу – скасувати, в позові ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2009 р. в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди – змінити , зменшивши розмір стягнення з 3 000 грн. до 1000 грн.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

                  Головуючий

                   Судді