Справа № 22ц-313/2010 Головуючий у першій інстанції ГУМЕН В.М.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді: ШАРАПОВОЇ О.Л.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: ШТУПУН О.М.
за участю : ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2009 року по справі за позовом ВАТ „Чернігівгаз” до ОСОБА_5, прокуратури Чернігівської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2009 року позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ „Чернігівгаз” заборгованість за спожитий природний газ в сумі 1290 грн. 46 коп. та судові витрати; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 05 грудня 2005 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ „Чернігівгаз” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, а тому провадження у даній справі мало бути закрито у зв”язку з наявністю судового рішення, яке набрало законної сили, ухваленого по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Апелянт вказує на те, що рішеннями Конституційного Суду України від 17.03.04 року, 09.07.07 року, 22.05.08 року визнані неконституційними положення законодавчих актів щодо обмеження прав окремих категорій громадян на отримання пільг при оплаті комунальних послуг. Апелянт зазначає, що постанова КМУ № 426 від 31.03.03 року, якою затверджений Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, є підзаконним нормативним актом та суперечить Конституції України та загальній теорії права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_5 мешкає за адресою : АДРЕСА_1 та є споживачем природного газу.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 має право на отримання 50% знижки при оплаті за спожитий природний газ, але ці витрати відшкодовуються в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетної установи, де працює ОСОБА_5, проте, відповідач з відповідною заявою до прокуратури Чернігівської області не звертався, тобто втрачена можливість відшкодування вказаних витрат за рахунок бюджетних коштів, а тому з ОСОБА_5, як споживача наданих послуг, слід стягнути заборгованість за спожитий природний газ в межах строку позовної давності за період з листопада 2006 року по вересень 2009 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ № 426 від 31.03.03 року пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ щодо знижки плати за комунальні послуги надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом, комунальними послугами. Відшкодування зазначених витрат проводиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установ.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 працює на посаді слідчого Прилуцької міжрайонної прокуратури.
Протягом 2006 – 2009 років ОСОБА_5 до прокуратури Чернігівської області з заявами про відшкодування витрат по оплаті спожитого газу не звертався, відповідні рішення керівником установи не приймалися.
Кошторисом на утримання прокуратури Чернігівської області за період 2006 -2009 років взагалі не передбачалися поточні платежи для компенсації витрат по комунальним послугам, що не оспорювалося в ході розгляду справи.
За таких обставин апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати по оплаті комунальних послуг відшкодовуються в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетної установи, де працює пільговик, а за відсутності коштів на відшкодування таких витрат у кошторисі установи або за відсутності заяви пільговика про таке відшкодування, з останнього, як споживача наданих послуг, слід стягнути заборгованість за спожитий природний газ.
Доводи апелянта про те, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 05 грудня 2005 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ „Чернігівгаз” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, а тому провадження у даній справі мало бути закрито з підстав, передбачених п. 2 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 05.12.05 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ „Чернігівгаз” про стягнення заборгованості за період до 01 вересня 2005 року, а оскаржуваним рішенням суду стягнута заборгованість за період з 01.11.06 року до 01.10.09 року, тобто предмет позову є іншим.
Доводи апелянта про те, що постанова КМУ № 426 від 31.03.03 року, якою затверджений Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, є підзаконним нормативним актом та суперечить Конституції України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вказаний Порядок визначає механізм реалізації приписів законодавства щодо надання пільг для певної категорії працівників бюджетних установ, а положення цього нормативного акту не визнані неконституційними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: