№2-259/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого  2010 року   Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

головуючої                               Стріжакової Т.В.

при секретарі                               Пекунової Є.Г.

за участю представника позивача             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Торезьке  відділення № 3225 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про  розірвання договору в односторонньому порядку. Свої вимоги мотивує тим, що 09 серпня 2007 року філією – Торезьке відділення № 3225 Держбанку України укладений кредитний договір № 2203/900 з відповідачем ОСОБА_2, який по даному договору отримав кредит у сумі 250000грн.00коп. на  споживні цілі. Даний договір був виданий строком на 120 (сто двадцять) місяців під 19,2% річних, з обов’язковою умовою сплати процентів щомісячно та погашення основного боргу за кредитом рівними частинами. Забезпеченням кредитних зобов’язань виступає договір іпотеки №2203/900 від 09 серпня 2007 року, відповідно якого у іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання по кредитному договору №2203/900 передано нерухоме майно – квартиру під номером 61, яка розташована у м.Торезі, вулиця 50 років СРСР, будинку №9, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину ВВО №134639 від 27.10.2004 року, виданого Торезькою нотаріальною конторою по реєстру №3-1908.  Відповідно до кредитного договору № 2203/900 від 09.12.2007 року боржник зобов’язаний щомісячно погашати проценти та основний борг по кредиту. Однак до теперішнього часу борг по кредиту своєчасно не сплачується, боржник від своїх прямих обов’язків ухиляється. Загальна сума простроченої заборгованості за користування кредитом станом на 27.05.2009 року складає 30303грн.89коп., яка складається з пені – 1805грн.95коп., відсотків – 16004грн.48коп., основного боргу – 12493грн.46коп., що підтверджується його особистим рахунком та розрахунком суми боргу. Відповідно до п.п.4.2.1. п.4.2. розділу 4 банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім, взятих на себе зобов’язань по даному договору. Позивачем було направлено відповідачу повідомлення про заборгованість від 06.01.2009 року, від 10.03.2009 року, від 10.04.2009 року, на яке відповідач не відреагував. Просив стягнути з відповідача заборгованість за користування кредитом у сумі 30303грн.89коп., у т.ч. пені – 1805грн.95коп., відсотків – 16004грн.48коп., основного боргу – 12493грн.46коп., стягнути судові витрати, стягнути заборгованість на момент винесення рішення (а.с.3,4).

14.07.2009 року позивач, вказавши другого відповідача - ОСОБА_4, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за користування кредитом у сумі 241643грн.89коп., у т.ч. пені – 1805грн.95коп., відсотків – 19024грн.48коп., основного боргу – 220813грн.46коп. за рахунок майна, яке закладено згідно договору про іпотеку № 2203/900  від 09.08.2007 року, який укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, стягнути судові витрати у сумі 1950грн., стягнути заборгованість на момент винесення рішення (а.с.34,35).

29.07.2009 року позивач надав до суду заяву про збільшення суми позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, яка утворилася на 05.06.2009 року, за користування кредитом у сумі 242874грн.10коп., у т.ч. пені – 1990грн.77коп., відсотків – 20069грн.87коп., основного боргу – 220813грн.46коп. за рахунок майна, яке закладено згідно договору про іпотеку № 2203/900  від 09.08.2007 року, який укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 (а.с.41).

26.01.2010 року позивач подав заяву, в якій вказав, що станом на 26.01.2010 року загальна сума заборгованості складає 277415грн.24коп., у тому числі: пеня - 9119грн.59коп., проценти – 47482грн.19коп., основний борг – 220813грн.46коп., просив стягнути дану заборгованість, звернувши стягнення на майно, що є предметом іпотеки по договору іпотеки 2203/900  від 09.08.2007 року, який укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, стягнути судові витрати у сумі 1950грн. (а.с.80).

Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, хоча повідомлені в установленому порядку про місце та час розгляду справи, до суду не надійшло відомостей про наявність поважних причин їх неявки. Відповідачами не повідомлено суду на порушення ст.77 ЦПК України про зміну свого місця проживання, хоча у своїй заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 вказав саме ці адреси місця їх проживання (а.с.65), не повідомлено про наявність поважних причин неявки їх до суду.  

Відповідачам були направлені телеграми з викликом до суду, судові повістки рекомендованою поштою, які повернулися з відміткою, що відповідачі за вказаною адресою не проживають. Тоді відповідачам повістки були направлені відповідно до ч.3,4 ст.76 ЦПК України.

В справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому суд ухвалив на підставі ст.169 ЦПК України розглянути справу у відсутність відповідачів.

У судовому засіданні позивач дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що відповідач останній внесок у банк по вказаному кредитному договору здійснив 31.03.2009 року. ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009р., який набрав чинності 24.11.2009р. введено мараторій на 2009-2010 роки на примусове виселення із житла, в якому зареєстрована фізична особа-іпотекодавець і це житло є єдиним житлом іпотекодавця, у разі, якщо відсотки за іпотечним житловим кредитом сплачуються своєчасно або з затримкою до 2 місяців, а також документально врегульовано питання реструктуризації на узгоджених з банком умовах. Відповідачу був направлений лист від 12.01.2010 року з роз’ясненням даних положень, запропоновано з’явитися для врегулювання питання наявної заборгованості згідно із чинним законодавством України, але відповідач не приймає ніяких заходів по виконанню кредитного договору, врегулювання питання оплати заборгованості. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, яка мається за ним по кредитному договору № 2203/900 від 09 серпня 2007 року, і станом на 26.01.2010 року складає у загальній сумі 277415грн.24коп., у тому числі: пеня - 9119грн.59коп., проценти – 47482грн.19коп., основний борг – 220813грн.46коп., звернувши стягнення на майно, що є предметом іпотеки по договору іпотеки 2203/900  від 09.08.2007 року, який укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, а саме: квартиру № 61, що знаходиться в будинку №9 по вулиці 50 років СРСР в місті Торезі Донецької області та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину та стягнути судові витрати у сумі 1950грн.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що 09 серпня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією – Торезьким відділенням № 3225 Держбанку України укладений кредитний договір  № 2203/900 з громадянином ОСОБА_2 Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. ОСОБА_5 надав Позичальнику грошові кошти в сумі 250 000грн. строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту, не пізніше 08 серпня 2017 року, на споживчі потреби. За користування кредитом відповідач зобов’язався сплачувати проценти в розмірі 19,2%. Пунктом 1.5. договору передбачене погашення кредиту щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі по 2084грн. та сплачувати проценти, нараховані позивачем на залишок заборгованості за кредитом шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 01 вересня 2007 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у філії – Торезьке відділення №3225 ВАТ «Ощадбанк». Відповідно до п.п.5.2,5.3,5.4 за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за договором, позивальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,04% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення (а.с.5-10).

09 серпня 2007 року  філією – Торезьким відділенням № 3225 Держбанку України укладений договір про іпотеку  № 2203/900 з ОСОБА_4. Відповідно до п.1 ОСОБА_5 іпотекодавець (ОСОБА_5) передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення за кредитними договором №2203/900 від 09 серпня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 - нерухоме майно: квартиру під номером 61, що знаходиться в м.Торезі, вул. 50 років СРСР в будинку під номером 9, та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВВО №134639 від 27.10.2004 року, виданого  Торезькою нотаріальною конторою по реєстру № 3-1908. Відповідно до п.3 ОСОБА_5 строк повернення основного боргу до 08 серпня 2017 року, строк сплати відсотків за користування  кредитом-щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця.

Відповідно до п.6.1 даного договору іпотекодержатель набуває звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконана, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцями будь-якого з своїх обов’язків, передбачених цим договором та/або договором про іпотечний кредит, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.  У разі порушення зобов’язання та /або умов цього договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов’язаний надіслати  іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, вимогу про його виконання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (с.11-16).

Розпорядженням по касовому узлу наказано ОСОБА_2 09 серпня 2007 року видати в рахунок кредиту згідно кредитного договору №2203/900 від 09.08.2007 року 250000,00грн. (а.с.21). В особистому рахунку на ім’я ОСОБА_2 вказано про отримання ним кредиту у сумі 250 000грн. і часткове його погашення (а.с.17).

06 січня 2009 року та 10 березня 2009 року, 10 квітня 2009 року відповідачу ОСОБА_2 направлялись повідомлення про наявність заборгованості по черговим платежам з вимогою погасити заборгованість, попередження про застосування заходів примусового стягнення заборгованості (а.с.24,25,26). Відповідачам направлений лист від 12.01.2010 рок, в якому позивач роз’яснив ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009р., запропоновано з’явитися для врегулювання питання оплати заборгованості згідно із чинним законодавством України(а.с.101)

Відповідно наведеному розрахунку суми судового позову станом на 26.01.2010 року заборгованість відповідача складає 277 415 грн. 24 коп., у тому числі: пеня – 9 119 грн. 59 коп., відсотки – 47 482 грн. 19 коп., основний борг – 220 813 грн. 46 коп. (а.с.81,82).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до  ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до  ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до  ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до  п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до  ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов’язання в частині сплати заборгованості та процентів за кредитним договором, що спричиняє наслідки у вигляді права банківської установи вимагати: сплати відповідачем основного боргу, сплати неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до п.6.2.1 договору іпотеки № 2203/900 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за  основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.  Звернення стягнення   на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.39 Закону вказаного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення  на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

           Судом встановлено, що ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, на забезпечення якого ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 уклали договір про іпотеку. Позивач зі свого боку виконав у повному обсязі свої зобов’язання, передбачені цим договором, надав кредит ОСОБА_2, тоді як відповідач ОСОБА_2 покладені на нього зобов’язання не виконав. Позичальник в установленні договором строки внески на погашення кредиту не вносить, не сплачує відсотки за користування кредитом, утворилася заборгованість, яка не погашена до теперішнього часу і складає 277 415 грн. 24 коп., у тому числі: пеня – 9 119 грн. 59 коп., відсотки – 47 482 грн. 19 коп., основний борг – 220 813 грн. 46 коп., позивач має право вимагати погашення даного боргу за рахунок майна, яке є предметом іпотеки у договорі про іпотеку № 2203/900 від 09.08.2007 року.      

Діями ОСОБА_2 порушені права позивача на своєчасне отримання наданого кредиту, відсотків за користування кредитом, тому вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі. Необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача  заборгованість у сумі 277 415 грн. 24 коп., звернувши стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ст.79,81,88 ЦПК України з ОСОБА_2 як з боржника по кредитному договору, який неналежним чином виконує свої обов’язки, на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати: судовий збір у сумі 303грн.04коп.+1396 грн.96коп.=1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 250 грн.  

Керуючись ст.525,526,530,546,549,610,611,625,1054 ЦК України, ст.33,39 ЗУ «Про іпотеку» ст.3,10,11,15,60,79,81,88,197,209,212,214,215,223,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

  Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Торезьке відділення № 3225 Державного банку України заборгованість за кредитом у сумі 277 415 грн. 24 коп., у тому числі: пеня – 9 119 грн. 59 коп., відсотки – 47 482 грн. 19 коп., основний борг – 220 813 грн. 46 коп., звернувши стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки – квартиру № 61, що знаходиться в будинку №9 по вулиці 50 років СРСР в місті Торезі Донецької області та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВВО №134639 від 27.10.2004 року, виданого  Торезькою нотаріальною конторою по реєстру №3-1908.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Торезьке відділення № 3225 Державного банку України судовий збір у сумі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 250 грн, а всього 1950грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:                             Т.В. СТРІЖАКОВА