Ухвала

Іменем України

25 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 185/8173/17

провадження № 61-949ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа - директор Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені ГероївКосмосу» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 2006 року ОСОБА_5 працював гірничим робітником очисного вибою на ділянці по видобутку вугілля ВСП «ШУ імені Героїв космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Наказом ВСП «ШУ імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 11 жовтня 2017 року

№ 184/4к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи). Посилаючись на те, що висновки про його стан здоров'я були зроблені керівництвом підприємства на підставі довідки лікарсько-консультативної комісії від 22 вересня 2017 року № 3621, яка не є повноважним органом для надання такого висновку, а також звільнення не було узгоджено з профспілковою організацією, ОСОБА_5, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 11 жовтня 2017 року № 184/4к про його звільнення з роботи; поновити його на попередньому місці роботи; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 11 жовтня 2017 року по 27 червня 2018 року у розмірі 155 336 грн; винести окрему ухвалу відносно директора «ШУ імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_4 щодо звільнення працівників на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України без належних підстав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 11 жовтня 2017 року № 184/4к про звільнення позивача із займаної посади ГРОВ був виданий відповідачем відповідно до вимог діючого трудового законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконним наказ № 184/4к від 11 жовтня 2017 року ВСП «ШУ імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про звільнення ОСОБА_5 за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 5 ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 155 336,00 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

В частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 15 289,71 грн допущено негайне виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції виходив із того, що районний суд не звернув увагу, що невідповідність за станом здоров'я займаній посаді або виконуваній роботі може бути підставою для звільнення лише за наявності не тимчасової, а повної чи часткової сталої втрати працездатності відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 40 КзПП України, а тому, звільнення ОСОБА_5 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга третьої особи - директора ВСП «ШУ імені ГероївКосмосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_4, в якій він просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника є належним та допустимим доказом для його звільнення відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, поновлюючи ОСОБА_5 на посаді гірника очисного забою, яка протипоказана йому за станом здоров'я, апеляційний суд порушив вимоги статті 153 КЗпП України, тим самим унеможливив обов'язок роботодавця щодо створення безпечних умов праці.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

Наказом ВСП «ШУ імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від

11 жовтня 2017 року № 184/4к ОСОБА_5, гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 5, звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи).

Відповідно до наказу від 11 жовтня 2017 року № 184/4к позивачу виплачено одноразову допомогу за стаж у вугільній промисловості.

Актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 02 листопада 2009 року ОСОБА_5 визначено ступінь втрати професійної працездатності - 15 %. На підставі повторного огляду від 31 жовтня 2016 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15 %, та зазначено, що останній потребує медичного лікування у невропатолога. За результатами періодичного медичного огляду, який позивач проходив 22 вересня 2017 року КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради було видано довідку лікарсько-консультативної комісії № 3621 з висновком про непридатність позивача працювати гірником очисного забою.

Відповідно до акту від 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 відмовився пройти дообстеження, позачерговий медичний огляд зі звільненням від виконання роботи, зі збереженням середнього заробітку за весь період проходження, для підтвердження або спростування висновку лікарсько-консультативної комісії згідно з довідкою від 22 вересня 2017 року № 3621.

Заявою від 11 жовтня 2017 року, адресованою директору «ШУ імені Героїв Космосу» ОСОБА_4, ОСОБА_5 повідомив, що у зв'язку з відсутністю підстав для переводу його з посади гірничого робітника очисного вибою на інші види робот він відмовляється від ознайомлення із запропонованими вакансіями.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня

2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Тобто, МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання.

При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу (пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада

1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності № 035463 від 02 листопада 2009 року на підставі акту № 2230 огляду МСЕК, ОСОБА_5 визначено ступінь втрати професійної працездатності - 15%, та довідкою № 855 від 06 листопада 2009 року, виданої КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» позивачу рекомендована праця без нічних змін та робіт на висоті. Зазначені висновки не містять застережень щодо непридатності позивача працювати гірником очисного забою, а у висновки лікарсько-консультативної комісіїлише містять інформацію щодо захворювань позивача, які носять тимчасовий характер, без зазначення повної чи часткової сталої втрати працездатності.

Підгрунтям для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки, або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії.

Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров'я, без установлення групи інвалідності, зумовлені стійким порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за пунктом другим статті 40 КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на роботі із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням, законність та обгрунтованість якого доводами касаційної скарги не спростована.

Ураховуючи наведене, постанова Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня

2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа - директор Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний