Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 518/36/13- ц

Провадження № 2/499/36/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"19" березня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось до суду із вказаною позовною заявою. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 06.07.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким надано позичальнику кредитні кошти у суму 195500,00 гривень терміном на 5 років під 17,0 % річних зі строком остаточного погашення 06.07.2012 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 06.07.2007 року було укладено договір застави транспортного засобу та договір поруки, де поручителем виступила ОСОБА_2

Також позивач вказав, що у зв`язку з порушенням своїх обов`язків позичальником банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту та 07.07.2010 року Ширяївським районним судом Одеської області винесене заочне рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1341 від 06.07.2007 року у розмірі 254113,78 грн., стягнуто судові витрати та звернуто стягнення на заставне майно.

Однак, позивач вказує на ту обставину, що договір розірвано не було, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені за кредитом, тому з моменту ухвалення рішення станом на 25.12.2012 року у відповідачів наявна заборгованість у розмірі 160777,44 грн., яка складається з наступного:

78786,35 грн. - заборгованість за відсотками;

27991,09 грн. - заборгованість за пенею.

Надалі, представником позивача було збільшено розмір позовних вимог двічі, та в останній заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача станом на 17.07.2015 року заборгованість за кредитом у розмірі 443171,33 грн., яка складається з наступного:

прострочені відсотки за користування кредитом - 172259,14 грн.

пені за прострочений основний борг за кредитом - 73087,12 грн.

суми інфляційних витрат за прострочення сум по кредиту - 53467,97 грн.

суми інфляційних витрат за несвоєчасну сплату відсотків - 40850,46 грн.

3% річних від простроченої заборгованості по кредиту - 16608,64 грн., та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 21.09.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про час та місце розгляду справи, оскільки у відповідності до ст.274 ЦПК України дана справа може бути визнана малозначною та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, проте їх представник надав до суду заяву про слухання справи у їх відсутність, у задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі, оскільки нарахована заборгованість була здійснена після винесення рішення про стягнення заборгованості, що є незаконним, технічний паспорт на заставний автомобіль було вилучено у відповідача, тому представник позивача вважає що відповідачі не мають заборгованості перед банком.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, враховуючи надані сторонами письмові заперечення та пояснення, та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, представником відповідачів до суду була надана заява про закриття провадження по справі, оскільки у відповідності до ст.255 ЦПК України є рішення, яке набрало законної сили ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, посилаючись на наявність рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07.07.2010 року, однак дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки предметом розгляду даної справи є нарахування відсотків, пені, інфляційних витрат та 3% річних без урахування вже стягненої суми заборгованості, тому предмет позову не є тотожним.

Судом встановлено, що 06.07.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1341, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 195500,00 грн.

Відповідно до п.3.3.4 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом щомісячно ануїтет ними платежами в сумі 4859,00 грн.

Згідно п. 1.5.1.2. Кредитного договору проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну на який надано кредит, а саме до 07.06.2012 року.

Пунктом 1.2. передбачено, що кредит надається на 60 (шістдесят) місяців з терміном остаточного повернення не пізніше 06.07.2012 року.

Відповідно до п.п. 3.2.3, 3.2.7. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, що належать до сплати за цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за договором.

Згідно п. 3.2.4 кредитного договору банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж два місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави.

07.07.2010 року Ширяївським районним судом Одеської області ухвалене рішення у справі №2-343/2010 року позовні вимоги ВАТ «Ощадбанк» та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у сумі 254113,78 грн. звернуто стягнення на предмет застави. Рішення набрало чинності 20.07.2010 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що банк скористався правом, передбаченим ст. 1050 ЦК України та пунктами п.3.2.4 Кредитного договору, вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі і такі вимоги були задоволені рішенням суду.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позовні вимоги банку обґрунтовані тим, що оскільки кредитний договір розірвано не було, то позивач мав право нараховувати проценти та штрафні санкції до моменту фактичного погашення заборгованості. Відповідно до наданих банком розрахунків заборгованості та пояснень представника позивача, заявлені до стягнення прострочені відсотки за користування кредитом - 172259,14 грн., пені за прострочений основний борг за кредитом - 73087,12 грн. нараховані після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитом та по 17.07.2015 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення процентів та пені, які нараховані після предявлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України задоволенню не підлягають.

При цьому, суд враховує висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі 202/4494/16-ц, від 20.02.2019 року справа №666/4957/15-ц за якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси позивача після закінчення строку кредитування забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банком заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми інфляційних витрат за прострочення сум по кредиту - 53467,97 грн., суми інфляційних витрат за несвоєчасну сплату відсотків - 40850,46 грн. та 3% річних від простроченої заборгованості по кредиту - 16608,64 грн.

У пункті 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, зокрема, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги визначені банком періоди та суми заборгованості за кредитом та процентами, на які нараховані заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд приходить до наступних висновків.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат вбачається, що заявлена до стягнення сума 53467,91 грн. складається з нарахованої суми інфляційних втрат на суму заборгованості за кредитом у розмірі 184372,12 грн., однак суми інфляційних втрат у розмірі 40850,46 грн., нарахованої на проценти, які позивач не мав права нараховувати після пред`явлення вимог про дострокове стягнення кредиту за несвоєчасне погашення нарахованих процентів.

Тому у відповідності до положень ст.625, 1050 ЦК України, до стягнення підлягає сума у розмірі 53467,91 грн. складається з нарахованої суми інфляційних втрат на суму заборгованості за кредитом у розмірі 184372,12 грн.

Так само, відповідно до наданих позивачем розрахунків інфляційних витрат вбачається, що заявлена до стягнення сума таких витрат у розмірі 16608,64 грн. складається з нарахованих 3% річних на суму заборгованості за кредитом у розмірі 184372,12 грн., яка виходячи з вищенаведених норм цивільного законодавства також підлягає задоволенню, оскільки 3% річних нараховувалися саме на заборгованість по кредиту, яку відповідачем належало сплатити відповідно до рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07.07.2010 року, рішення не виконане, що підтверджується довідкою з виконавчої служби, відповідно до якої виконавче провадження по виконанню вищевказаного рішення завершено не було.

Квитанцій про сплату боргу не надано, доказів реалізації застави в рахунок погашення боргу не надано, при цьому наявна довідка Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС, заставний транспортний засіб на даний момент зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1

При вирішенні позову про стягнення боргу підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність заборгованості, але й визначено, чи порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Таким чином, позов належить задовольнити частково та стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованість у розмірі 70076,55 грн., яка складається з наступного: суми інфляційних витрат за прострочення сум по кредиту - 53467,97 грн., 3% річних від простроченої заборгованості по кредиту - 16608,64 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Згідно із п. 36 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Позивачем понесені судові витрати на суму 3753,94 грн. на сплату судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Враховуючи те, що задоволено 15,8% позовних вимог (70076,55 грн. від 443171,33 грн. складає 15,8 %), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в частині судового збору в розмірі 593,12 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (3753,94 грн. х 15,8% / 100).

Керуючись ст. 251, 530, 631, 625, 1048, 1050, 1054Цивільного Кодексу України,ст. 35, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 274 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд , -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м. Одеса, вул. Базарна 17, код ЄДРПОУ 09328601) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість по кредитному договору №1341 від 06.07.2007 року у розмірі 70076,55 (сімдесят тисяч сімдесят шість гривень 55 коп.) грн., яка складається з наступного:

суми інфляційних витрат за прострочення сум по кредиту - 53467,97 грн.,

3% річних від простроченої заборгованості по кредиту - 16608,64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати у розмірі 593,12 (п`ятсот дев`яносто три гривні 12 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

СуддяІ. В. Погорєлов