243/5189/17

1-кп/243/101/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року колегія суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Старовецького В.І.

суддів Кузнецова Р.В. Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Крамаренко В.О.

потерпілого ОСОБА_1

захисників Пікуліна Р.М., Клечановської Ю.І., Дьяченко О.В

обвинувачених ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 3 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов'янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на строк 60 днів, обгрунтувавши це тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, та оскільки наявний ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків, що свідчить про те, що інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, просив відмовити в його задоволенні та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Клечановська Ю.І. просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисники Пікулін Р.М. та Дьяченко О.В. просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

В контексті вищевказаного колегія суддів не відхиляє доводів як самого обвинуваченого так і сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, незаконного впливу на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, на теперішній час офіційно не працює, що свідчить про відсутність доходів, а тому є всі підстави для продовження строку тримання під вартою, так, як тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років; враховуючи вік та стан здоров'я ОСОБА_6, відсутність будь яких належних відомостей чи медичних довідок, які б свідчили, що його стан здоров'я не дозволяє перебувати в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, зважаючи, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який ОСОБА_6 може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання його винним, а також вплинути на свідків, які є недопитаними в рамках даного судового провадження, вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченому ОСОБА_6 обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити ще на 60 днів.

Колегія суддів розглянувши альтернативні утриманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається у зв'язку із вчиненням злочину із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,183, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів тобто з 20.03.2019 року по 17.05.2019 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.І. Старовецький

судді Р.В. Кузнецов

/ С.Г. Пронін