22.03.19

22-ц/812/498/19

Провадження № 22-ц/812/498/19 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Єдиний унікальний номер судової справи № 489/3483/17

Ухвала

іменем України

21 березня 2019 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі:

- представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

- представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про відвід колегії суддів, заявлений у справі № 489/3483/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Енергобанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, ОСОБА_4, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь Катерина Леонідівна, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко Алла Миколаївна, АТ «Всеукраїнський акціонерний банк», про визнання недійсними договорів дарування та іпотечних договорів,

встановила:

24 липня 2017 року ОСОБА_6 звернулась в суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «Енергобанк», який обґрунтовувала наступним.

20 травня 2008 року на підставі договорів дарування її батько ОСОБА_2 подарував їй нежитлові приміщення магазину по АДРЕСА_1, загальною площею 185, 5 кв.м. та по АДРЕСА_2, загальною площею 68, 9 кв.м. Дані договори дарування посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрованими в реєстрі № 826 та № 824, відповідно.

08 липня 2008 року на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 25 з ПАТ «Енергобанк» позивач на підставі іпотечних договорів передала в іпотеку АБ «Енергобанк» зазначені нежитлові приміщення.

12 червня 2017 року вона дізналась, що передане їй її батьком у дар нерухоме майно, що раніше було за адресом АДРЕСА_1, вже було передано ОСОБА_2 в іпотеку ПАТ «ВАБанк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») за кредитним договором №28/КЛ від 22 червня 2006 року та з 14 травня 2008 року перебувало під обтяженням, арештом.

У подальшому ОСОБА_2 іпотечне майно по АДРЕСА_1 перепланував та на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради змінив адресу на нову АДРЕСА_1, площею 185, 5 кв.м. та АДРЕСА_2, площею 68,9 кв.м.

Позивач вказувала, що договори дарування укладені за наявності арешту на майно та для приховання іншого правочину, а саме договору іпотеки за кредитним договором №28/КЛ від 22 червня 2006 року, та не могли бути нею передані в іпотеку ПАТ «Енергобанк».

Крім того, позивач зазначала, що договори іпотеки з нею були укладені із грубим порушенням вимог ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», а саме без розкриття основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу до укладення договорів іпотеки, чим ввів її в оману.

-2-

Посилаючись на те, що за умовами договорів іпотеки іпотокодержатель ОСОБА_4 у разі недостатності суми від реалізації предмета іпотеки буде звертатись до неї з метою погашення заборгованості за рахунок іншого належного їй майна, ОСОБА_6 просила визнати договори дарування недійсними з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215, 235 ЦК України, а іпотечні договори з підстав передбачених ст. ст. 203, 215 ЦПК України, та визнати спірні нежитлові приміщення предметом іпотеки, яка забезпечує договір про надання кредиту № 23/КЛ від 22 червня 2006 року в ПАТ «ВАБанк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2017 року позов в частині вимог про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки, що забезпечує договір про надання кредиту №28/КЛ від 22 червня 2006 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» повернуто позивачу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2018 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 489/3483/17 між суддями Миколаївського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року визначеного наступний склад колегії суддів: Самчишина Н.В. - головуючий суддя, судді: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.

Справу призначено до судового розгляду на 21 березня 2019 року.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав заяву про відвід зазначеному складу суддів.

Заява мотивована тим, що визначена за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями колегія суддів не може розглядати цю справу, оскільки існують обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності суддів, виходячи з наступного.

Колегія суддів Миколаївського апеляційного суду у складі суддів Самчишиної Н.В. (головуючий суддя), Прокопчук Л.М., Царюк Л.М. вже розглядали цивільну справу за позовом ОСОБА_7 (третя особа у даній справі) до ОСОБА_4 та КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про визнання дій щодо реєстрації незаконними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання державного реєстратора поновити напис про право власності та за позовом ОСОБА_7 (третя особа у даній справі) до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, правомірність яких оспорюється позивачем у даній справі.

Рішення суду першої та апеляційної інстанції по цим справам оскаржується ОСОБА_4 у касаційному порядку. Основною підставою для оскарження вищезазначених рішень у касаційному порядку було грубе порушення судом апеляційної інстанції вимог цивільного процесу, а саме - самовільний вихід судом за межі позовних вимог, абсолютне неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного суду, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Дані обставини викликають сумнівів в неупередженості та об'єктивності колегії суддів при розгляді даної справи.

Заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим.

-3-

Частинами 2, 3 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. 2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

У заяві про відвід ОСОБА_5, як на підставу сумнівів в об'єктивності та неупередженості колегії суддів, посилається на незгоду із висновками суду при постановленні рішень суддів в інших справах при встановленні обставин спору.

Згідно із ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За такого колегія суддів вважає заявлений відвід необґрунтованим, що в силу ч. 3 ст. 40 ЦПК України є підставою для зупинення провадження у справі та передачі справи для визначення іншого судді для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Визнати необґрунтованим відвід, заявлений представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 складу колегії суддів Самчишиній Н.В., Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.

Зупинити провадження у справі для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст судового рішення складено 22 березня 2019 року.