Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 201/14498/13-ц

провадження № 61-7739св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт», ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_6 на ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді Варенко О. П. від 05 жовтня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості.

Встановив:

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (далі - ТОВ «Веста-Пласт»), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості.

Також у листопаді 2013 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року заяву банку про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать ТОВ «Веста-Пласт», публічному акціонерному товариству «Веста-Дніпро» (далі - ПАТ «Веста-Дніпро»), ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Веста-Пласт», ПАТ «Веста-Дніпро», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості, задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Веста-Пласт» та ПАТ «Веста-Дніпро» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» суму боргу за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 050608-КНЛ-1 з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822,24 доларів США. Стягнуто солідарно з ТОВ «Веста-Пласт» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» суму боргу за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 050608-КНЛ-1 з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822,24 доларів США. Стягнуто солідарно з ТОВ «Веста-Пласт» та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» суму боргу за Кредитним договором від 05 червня 2008 року № 050608-КНЛ-1 з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

15 вересня 2017 року ОСОБА_6 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року. Одночасно заявником порушені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у яких він посилається на те, що про існування оскаржуваних судових рішень не знав, а з матеріалами справи знайомився представник, який не мав на те повноважень.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалуЖовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2013 рокузалишено без руху для зазначення апелянтом інших поважних причин пропуску строку.

04 жовтня 2017 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_6, в якій він посилавсяна те, що копію оскаржуваного судового рішення не отримував.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини, наведені заявником не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки 29 травня 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, повноваження якого підтверджені діючою довіреністю, повністю ознайомився з матеріалами справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини, наведені заявником не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року залишене без змін, а представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, приймала участь у судових засіданнях та була обізнана про хід перегляду. Крім того, 29 травня 2017 року представник ОСОБА_6- ОСОБА_7, повноваження якого підтверджені діючою довіреністю, повністю ознайомився з матеріалами справи.

У касаційних скаргах, поданих у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_6 просить скасувати ухвали апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки судом безпідставно відмовлено заявнику у реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 травня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвал апеляційного суду, доводи касаційних скарг не підтверджують порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно із статтею 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних судових ухвал), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних судових ухвал) суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного провадження будуть визнані неповажними.

Установлено, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року переглядалося в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року було залишено без змін, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, приймала участь у судових засіданнях та була обізнана про хід перегляду.

Крім того, 29 травня 2017 року представник ОСОБА_6 -ОСОБА_7, повноваження якого підтвердженодіючою довіреністю, в повному обсязі ознайомився з матеріалами справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, оскільки, як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Так, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

У касаційних скаргах ОСОБА_6 посилається на те, що про існування оскаржуваних судових ухвал дізнався лише у вересні 2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи. Зазначає, що на час прийняття рішень судом першої інстанції, повноваження представника ОСОБА_8 припинилися. Слід зазначити, що ОСОБА_6 не надав до суду доказів припинення повноважень представника.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових ухвал відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_6.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська