ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 р. Справа № 480/3555/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. ,  Кононенко З.О. ,

          розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 05.10.23  у справі №480/3555/23

за позовом     ОСОБА_1  

до     НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )      третя особа    Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення додаткової винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення додаткової винагороди, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1  додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (26 днів) та 01.11.2022 по 30.11.2022 (30 днів) у розмірі 128 710 грн.;

- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )  на користь ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (26 днів) та з 01.11.2022 по 30.11.2022 (30 днів) у розмірі 128 710 грн.

- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Зазначає в оспорюваний період він безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України подавалися відповідні рапорти про встановлення додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стриманні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак, за період з 01.10.2022 по 30.11.2022  виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України  від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць. Позивач вважає, що НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) було допущено протиправну бездіяльність  щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1  додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (26 днів) та 01.11.2022 по 30.11.2022 (30 днів) у розмірі 128 710 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року (справа розглянута судом першої інстанції в спрощеному позовному провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення додаткової винагороди задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія від 24.11.2022 та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби у жовтні-листопаді 2022 року.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України розглянути рапорти заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу Іллі Палія від 24.11.2022 та від 01.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби у жовтні-листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3500 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №480/3555/23 та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги   ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що  право на отримання оспорюваної додаткової винагороди підтверджено в установленому законом порядку.  Вважає, що  належним та допустимим доказом підтвердження його участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, є рапорти заступника начальника загону з оперативно - розшукової діяльності -  начальника головного відділу полковника ОСОБА_2 від 18.11.2022, від 21.11. 2022, від 24.11. 2022, від 01.12.2022 з додатками, переліком військовослужбовців загону, у тому числі позивача в оспорюваний період.  Ці рапорти отримано керівництвом відповідача, про що свідчить вхідний штамп відповідача та резолюція керівника відповідача. Також, позивач вказує, що рапорти складено у відповідності до вимог наказу №392 - АГ від 30.07.2022, оскільки у них вказано кожного військовослужбовця підрозділу загону із зазначенням військових звань, прізвищ, імен, по - батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Ці рапорти складено з посиланням на бойові розпорядження командира ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 04.07.2022 №116/ОТУ Суми/2015 (гриф), від 25.07.2022, №116/ОТУ Суми /2620 (гриф), бойове розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.08.2022 №311 (гриф), бойове розпорядження командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.09.2022 № 116/ОТУ Суми/ 4625 (гриф), бойове розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 27.09.2022 №313 (гриф). Позивач звертався до суду з відповідним клопотанням про витребування цих бойових розпоряджень від відповідача, однак, на вимогу суду ці документи відповідачем не надано. Такими чином, позивач уважає, що ним вжито усіх заходів щодо доведення факту його участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Позивач зазначає про те, що ці рапорти фактично розглянуто керівництвом відповідача, оскільки ним особисто отримано відповідь від відповідача на свій рапорт, у якому він прохав здійснити виплату спірної додаткової винагороди, розрахованої саме на підставі цих рапортів. Тому, позивач не погоджується з твердженням суду про те, що рапорти керівника підрозділу не розглянуто відповідачем.

Учасники даної справи не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

Згідно розрахункових листів позивача за період жовтень-листопад 2022 року, позивачу у спірний період нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі по 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, зокрема, за 26 днів у жовтні та 30 днів у листопаді (а.с.22,76).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1  додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (26 днів) та 01.11.2022 по 30.11.2022 (30 днів) у розмірі 128 710 грн., звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду рапортів начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу ОСОБА_3 про встановлення позивачу додаткової винагороди у жовтні-листопаді 2022 року, та зобов`язання відповідача розглянути згадані рапорти і прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин наданої судом, а тому позовні вимоги про зобов`язання стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) додаткової винагороди за оспорюваний період задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі  по тексту - Закон №661-IV), відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України (далі по тексту також - ДПСУ, Держприкордонслужба), її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.

Згідно із положеннями статті 1 Закону № 661-IV на ДПСУ покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №661-IV основними функціями ДПСУ зокрема є:

охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії,

забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;

участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;

координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю ДПСУ (частина 2 статті 2 Закону №661-IV).

Частиною першою статті 6 Закону №661-IV визначено, що ДПСУ є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №661-IV під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.

Згідно зі статтею 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників ДПСУ визначаються законодавством.

Згідно із пунктами 3, 4 статті 19 Закону №661-IV на ДПСУ відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Відповідно до частини першої та третьої статті 25 Закону №661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу ДПСУ відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці ДПСУ користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст.1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Адміністрація Держприкордонслужби відсутня у цьому переліку.

Враховуючи наведене, а також віднесення МВС України до органів, якими спрямовується і координується діяльність Держприкордонслужби, Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони державного кордону – ДПСУ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі по тексту  - Інструкція №558).

Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 9 Розділу I «Загальні положення» Інструкції №558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі по тексту – Указ №64) постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Наведений вище Указ Президента України був затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, який діє і на даний час.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69) оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі по тексту - Закон №1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Частиною першою статті 12 Закону №1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

На виконання Указів Президента України №64 та №69, Кабінетом Міністрів прийнята була прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 до Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 21 такого змісту: « 21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних вище норм дозволяє дійти висновку, що з 24.02.2022 у військовослужбовців Державної прикордонної служби України виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів.

Так, з метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією ДПС 30.07.2022 було прийнято наказ №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі по тексту – також Наказ №392).

Відповідно до пункту 1 вказаного наказу, військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації ДПС, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення, на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби.

Також цим пунктом передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

За змістом пункту 2 Наказу №392 вказаними заходами визначається виконання військовослужбовцем у відповідні дні:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу №392 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у вказаних бойових діях або заходах, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 11 Наказу № 392 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації ДПС відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу №392).

У подальшому, Адміністрацією ДПС 09.12.2022 прийнято наказ № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі – також Наказ № 628).

Відповідно до пункту 2 даного наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцями у районах ведення бойових дій:

1)  бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Пунктом 3 Наказу №628 передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2)журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів.

Отже, у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

З матеріалів даної справи встановлено, що відповідно до наказів "Про виплату додаткової винагороди", витяги з яких містяться в матеріалах даної справи,  разом із розрахунковими листами, позивачу у спірний період було визначено період, а також нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі по 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період жовтень-листопад 2022 року, зокрема за жовтень - 25 161,29 грн. та за листопад - 30 000 грн.             (а.с.60-65,76).

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не оспорюється та не є спірними винесені накази про виплату позивачу додаткової винагороди і останні не є предметом розгляду даної справи.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач просив про захист свого права на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів даної справи встановлено, що заступником начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальником головного відділу Іллею Палієм подавались рапорти про встановлення позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримання збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у жовтні - листопаді 2022 року (а.с.113-118).

Зі змісту вказаних  рапортів встановлено, що вони складені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022, бойових розпоряджень командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 "                       №116/ОТУ Суми/4625 від 27.09.2022, начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 313 від 27.09.2022.

Однак, рішень, прийнятих за результатами розгляду рапортів про встановлення додаткової винагороди позивачу, зокрема, рішень про задоволення чи відмову у задоволенні цих рапортів, матеріали справи даної справи не містять, відповідачем не надано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рапорти заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу ОСОБА_3 про встановлення позивачу додаткової винагороди в розмірі із розрахунку 70 000 грн. у жовтні-листопаді 2022 року є нерозглянутими.

Відповідно до вимог наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, що дає підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн., здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у бойових наказах (бойових розпорядженнях), журналах бойових дій, бойових донесеннях або постових відомостях та рапортах (донесеннях) начальника (командира) підрозділу, надання оцінки якій відноситься до компетенції відповідача.

Оскільки питанню щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі має передувати прийняття рішення за наслідками розгляду відповідних рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу, а рапорти начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу відповідачем не розглянуто та будь-якого рішення начальником НОМЕР_1 прикордонного загону за наслідками їх розгляду не прийнято, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з  урахуванням вимог ч.2 ст.5, ч. 2 ст.9 КАС України належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу ОСОБА_3 про встановлення позивачу додаткової винагороди у жовтні-листопаді 2022 року, та зобов`язання відповідача розглянути згадані рапорти і прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин наданої судом.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги щодо незгоди позивача із твердженням суду першої інстанції про те, що вказані рапорти керівника підрозділу є такими, що не розглянуті відповідачем, мотивуючи це тим, що останні фактично розглянуті керівництвом відповідача, є необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржником не висловлено конкретних доводів або обґрунтувань щодо його незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн., а відтак з урахуванням вимог ст.308 КАС України колегія суддів не надає правої оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення позову, викладеними в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а відтак відсутні правові підстави для його скасування чи зміни.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції                      не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.   

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі  №480/3555/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва

Судді В.А. Калиновський  З.О. Кононенко