Судове рішення 462/957/14-к від 23.02.2024

Судове рішення #779040738

Справа № 462/957/14-к

провадження 1-кс/462/372/24

У Х В А Л А

21 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотання про скасування арешту, в якому просить скасувати арешт на автомобіль марки «Volkswagen» LT46, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , що був накладений постановою старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 від 23.05.2011 по кримінальній справі №181-0311. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_3 набув право власності на транспортний засіб «Volkswagen» LT46, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу 8117/24/1/000575 від 01.02.2024. З метою перереєстрації на себе належного йому автомобіля ОСОБА_3 звернувся у Регіональний сервісний центр МВС України у Рівненській області № 5641, однак йому повідомили про те, що на належний йому на праві власності автомобіль накладено заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) та в ході з`ясування обставин ним з`ясовано, що така заборона накладена згідно постанови старшого слідчого прокуратури Львівської області ОСОБА_4 від 23.05.2011 по кримінальній справі № 181-0311. В межах проведення досудового розслідування кримінального провадження, яке здійснюється СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 не був та не є підозрюваним, обвинуваченим, цивільним відповідачем чи особою, що несе матеріальну відповідальність за дії обвинувачених та підозрюваних у кримінальному провадженні, сам автомобіль не був та не є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. ОСОБА_3 є законним власником та розпорядником транспортного засобу, а накладена заборона проведення реєстраційних дій на вказаний автомобіль порушує його право вільного розпорядження своєю власністю, відтак арешт накладений на автомобіль підлягає скасуванню.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши клопотання та надані матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідча суддя дійшла до наступного висновку.

Судом встановлено, що у слідчому відділенні ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області здійснюється досудове слідство у кримінальній справі №181-0062, яка у зв`язку з вступом в дію у 2012 році нового КПК України була внесена в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013150060001639 за ч. 4 ст. 109, ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

Дана кримінальна справа виділена з кримінальної справи №181-0311.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції ОСОБА_4 про накладення заборони на проведення реєстраційних операцій щодо транспортних засобів від 23.05.2011, у кримінальній справі №181-0311, накладено заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) до вирішення питання у справі, щодо транспортних засобів, в тому числі автомобіля «Volkswagen» LT46, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , фургон малотонажний-В, д.н.з. НОМЕР_4 .

Судом також встановлено, що автомобіль «Volkswagen» LT46, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , фургон малотонажний-В, д.н.з. НОМЕР_4 , речовим доказом в кримінальному провадженні не визнавався.

Заявник у клопотанні про скасування арешту на придбаний ним автомобіль покликається на правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладену у постанові № 461/233/17-ц від 17.10.2018 року, відповідно до якої, оскільки накладеною забороною на проведення реєстраційних операцій щодо автомобіля порушуються його права як законного власника транспортного засобу, після набрання чинності КПК України від 2012 року він має право захистити свої права відповідно до норм КПК у порядку кримінального судочинства.

На підтвердження обставин щодо набуття права власності на транспортний засіб, викладених у клопотанні про скасування арешту, заявником долучено копію договору купівлі-продажу транспортного засобу 8117/24/1/000575 від 01.02.2024, укладеного між ТОВ "Експерт-Авто" та ОСОБА_3 щодо купівлі автомобіля «Volkswagen» LT46, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , фургон малотонажний-В, д.н.з. НОМЕР_4 , копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якого вбачається, що власником такого є ОСОБА_5 , копію акту приймання транспортних засобів від 31.01.2024р., укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ "Експерт-Авто".

Так, щодо покликання заявника на набуття ним права власності на згаданий автомобіль на підставі правочину слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно норм чинного законодавства право власності на майно у набувача виникає з моменту реєстрації такого права.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

В цей же час, Верховний Суд вказує, що сам по собі договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Зокрема, така ж позиція викладена і у постанові Верховного суду від 30.10.2019 року у справі № 683/2694/16-ц.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, а також проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 461/233/17-ц, на позицію якої покликається заявник слідчий суддя зазначає наступне.

Так, в ході розгляду зазначеної справи Верховним Судом встановлено, що: «позивач є власником автомобіля, на який накладено арешт, а також на ту обставину, що він не є учасником кримінального провадження № 12013150060001639» та відповідно «суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив помилковий висновок про наявність підстав для розгляду питання про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття заборони на проведення реєстраційних дій у порядку цивільного судочинства».

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав саме власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Натомість 24 квітня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі № 2-3392/11 ( провадження N14-105цс19), в якій викладено висновок про наступне.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У справі, яка переглядалась Верховним Судом, судами встановлено, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі, а з позовом про зняття арешту з майна звернулися особи, які не є сторонами кримінального провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

За наведеного вбачається, що якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року та наявний спір, який пов`язаний з належністю такого майна, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, з огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що оскільки заявник не є власником транспортного засобу у відповідності до норм, визначених чинним законодавством України, щодо якого просить зняти арешт, накладений у межах кримінального провадження розпочатого у період дії КПК України 1960 року, учасником якого він не є, а тому не має права на звернення із клопотанням про зняття арешту у порядку кримінального судочинства та в задоволенні клопотання про зняття арешту з майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст.376, 131, 132, 170,174 КПК України, слідча суддя -

постановила:

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.

Слідча суддя: ОСОБА_1 .

Оригінал постанови

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/462/184/17