Справа № 2 –200

                                                                                                                                                                    2010 р.

         РІШЕННЯ

          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  15 січня 2010  року                                                                                Біляївський  районний суд

                                                                                                                    Одеської області

  у складі:  головуючого судді -  Трушиної О.І.

                            при секретарі - Коваленко Н.С.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду міста Біляївка цивільну  справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -  

                        В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 41029 грн.,  витрати за  проведення експертизи  873 грн., різницю у вартості лобового скла 741 грн., додаткові витрати 696 грн., витрати на правову допомогу  2000 грн., сплачений судовий збір 502  грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., та моральну шкоду 3000 грн.              

Свої вимоги мотивує тим, що 08.04.2008 року ОСОБА_2, керуючи  автомобілем «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1, на об»їздній дорозі  м. Одеси у напрямку Куяльника, не врахувавши дорожню обстановку, не обравши безпечну швидкість руху,  не вжив заходів до зменшення швидкості чи зупинки або іншого безпечного об»їзду  для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого допустив   зіткнення з належним йому  автомобілем НОМЕР_2. Внаслідок належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження. Крім матеріальної, йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в тому, що він нервував, оскільки відповідач  у добровільному порядку не відшкодував заподіяну шкоду, витрачав  багато часу для збирання відповідних документів. Моральну шкоду він оцінює в 3000 грн.

У судовому засіданні  представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог і пояснив, що  ДТП сталася з вини відповідача, до теперішнього часу він заподіяну шкоду не відшкодував, у зв»язку з чим позивач  переніс моральні страждання

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги  не визнав і пояснив, що  ДТП сталася не з його вини, крім того, вважає, що сума матеріальної шкоди згідно висновку експерту значно завищена,  оскільки автомобіль отримав значно менше пошкоджень, ніж вказано у висновку експерта.

Заслухавши  пояснення  сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 08.04.2008 року, о 19.00 год., ОСОБА_2, керуючи  автомобілем «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1, на об»їздній дорозі  м. Одеси у напрямку Куяльника, на перехресті, не врахувавши дорожню обстановку, не обравши безпечну швидкість руху,  не вжив заходів до зменшення швидкості чи зупинки або іншого безпечного об»їзду  для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого допустив  зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3  Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2, який  належить позивачу на праві приватної власності (а.с. 9-10),  отримав механічні пошкодження (а.с. 4).

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, відповідно до постанови Біляївського районного суду від 06.06.2008 року (а.с.  5), яка  не була оскаржена відповідачем.  

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження  № 143/04 від 17.06.2008 року по визначенню вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобілю НОМЕР_2, сума матеріальної шкоди, яка завдана позивачу,  становить  34840,59  грн.  (а.с. 11-26).  

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується  особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом,  іншим об’єктом,  використання, зберігання або утримання  якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану  шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної  сили  або умислу потерпілого.

Оскільки відповідач завдану шкоду не відшкодував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але частково – стягненню підлягає матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобілю – 34840,59 грн., а не сума, заявлена позивачем – 41029 грн.  Стягненню підлягають  витрати  на правову допомогу у розмірі 2000 грн. (а.с.31), доплата за вітрове скло у розмірі 741 грн., оскільки згідно висновку експерта його вартість  становить 1059 грн., а згідно квитанції № 933349  позивач сплатив 1800 грн., тобто різниця становить 741 грн. Також при ремонті автомобіля додатково було придбано - рідина ATF – 90 грн., фільтр гідро посилювача 25 грн., рідина «ДОТ» - 40 грн., пластикові стяжні смуги – 66 грн., болти з гайками – 275 грн., всього на суму 496 грн., які також підлягають стягненню з відповідача, а не 696 грн., заявлені позивачем (а.с. 32).  Також підлягають стягненню сплачена сума судового збору у розмірі, пропорційному до задоволених вимог – 390,77 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

Задоволенню не підлягають вимоги в частині стягнення 873 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки вони документально не підтверджені.  

Крім того,  відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику  розгляду судами  цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами та доповненнями від 24.10.2003 року, дані роз»яснення, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого  відшкодування  вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальної за шкоду.

А тому постановляючи рішення про стягнення на користь позивача відшкодування завданої шкоди, суд вважає за необхідне зобов»язати позивача ОСОБА_1 передати відповідачу пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність, які визначені  за переліком  у висновку  авто-технічного дослідження.  

Доводи відповідача щодо того, що ДТП сталася не  з його вини, суд до уваги не приймає, оскільки від дня дорожньо-транспортної пригоди  минуло  понад півтора року, а відповідач не оскаржував ні  протокол про адміністративне правопорушення, ні постанову суду, якою було встановлено, що ДТП сталася з його вини. Крім того, він був присутній при розгляді адміністративної справи, сплатив штраф, і не заявляв про те, що  ДТП сталася не  з його вини.

Стосовно моральної шкоди, суд вважає, що вимоги в цій частині  також підлягають  частковому задоволенню, оскільки як пояснив представник позивача, позивач нервував, оскільки відповідач  у добровільному порядку не відшкодував заподіяну шкоду, витрачав  багато часу для збирання відповідних документів, звертався за юридичною допомогою. А тому виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості, суд оцінює моральну шкоду в 1000 грн., оскільки сума в 3000 грн. є надто завищеною.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,  ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України,  суд -

                    В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовну заяву  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  у відшкодування матеріальної шкоди  34840,59  грн.,   витрати на правову допомогу 2000 грн., доплату за вітрове скло 741 грн., додаткові витрати – 496 грн., судовий збір 390,77 грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., та моральну шкоду 1000 грн., а всього  39588,36  грн.

 Зобов»язати  ОСОБА_1  після відшкодування  заподіяної внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди шкоди, повернути ОСОБА_2 пошкоджені автомобільні деталі, які не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність, які визначені у висновку авто-технічного дослідження (а.с. 14).  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Заяву  про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано  протягом десяти  днів з дня  його проголошення, апеляційна скарга  на рішення суду  подається до апеляційного суду  Одеської області  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне  оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України через Біляївський райсуд.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області:                                 ОСОБА_4