Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 656/219/18

провадження № 61-48669св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Базіль Л. В., Склярської І. В., від 06 листопада 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Рівне Рівненської області помер ОСОБА_4, якому на праві власності належала земельна ділянка, розміром 8,24 га, що розташована на території Української сільської ради, Іванівського району, Херсонської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У січні 2018 року приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Скоропад В. В. повідомила позивача про те, що померлий ОСОБА_4 залишив на її ім'я заповіт, посвідчений Дебеславцівською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, яким заповів їй вищезазначену земельну ділянку. Бажаючи отримати належну їй згідно заповіту земельну ділянку, вона відразу ж звернулася до нотаріуса з питанням прийняття спадщини після смерті заповідача, однак їй було відмовлено у зв'язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визначити їй додатковий строк у два місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, як пропущений з поважних причин, оскільки вона не була обізнана про наявність заповіту та смерть заповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області, у складі судді Крисанової В. І., від 01 серпня 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк в шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Рівне Рівненської області, який має обчислюватися з дня, наступного після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач на час відкриття спадщини не проживала із спадкодавцем, про відкриття спадщини після його смерті та про наявність заповіту складеного на її користь дізналася з повідомлення нотаріуса, направленого їй 10 січня 2018 року, тобто поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, такі обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, а її необізнаність про наявність спадкового майна та незнання про існування заповіту не є об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що 10 січня 2018 року приватний нотаріус Скоропад В. В. повідомила ОСОБА_2 про заведену спадкову справу № 146/2017 після смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) та про наявність складеного 11 липня 2007 року заповідачем на її користь заповіту. Позивач вказує, що не мала можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не була обізнана про її право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, про смерть якого їй також не було відомо.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, правильність висновків суду апеляційної інстанції доводи касаційної скарги не спростовують. Звертаючись до суду із позовом, позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що їй не було відомо про смерть спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а також про наявність складеного на її користь заповіту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 належала земельна ділянка площею 8,24 га, розташована на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11, 63).

11 липня 2007 року ОСОБА_4, який проживав у с. Дебеславці Коломийськогорайону Івано-Франківської області, склав заповіт, яким заповів земельну ділянку (пай) площею 8,24 га, що знаходиться у відданні Української сільської ради Іванівського району Херсонської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Рівне Рівненської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, виданого виконавчим комітетом Маломидської сільської ради Костопільського району Рівненської області (а. с. 46).

14 вересня 2017 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В. В. заведена спадкова справа за № 146 на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 44).

Згідно копії спадкової справи, спадщина спадкоємцями не приймалась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. 14 вересня 2017 року спадкоємець ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом (а. с. 45, 52-54).

Відповідач ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого 31 січня 1977 року (а. с. 49).

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 490092872 від 14 вересня 2017 року, сформованої приватним нотаріусом Скоропад В. В., 11 липня 2007 року Дебеславцівською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області посвідчено заповіт ОСОБА_4 (а. с. 53).

10 січня 2018 року приватний нотаріус Скоропад В. В. повідомила ОСОБА_2 про те, що у її провадженні знаходиться спадкова справа № 146/2017 щодо майна померлого ОСОБА_4, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1. 11 липня 2007 року спадкодавцем складено заповіт на земельну ділянку, площею 8,24 га, розташовану на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області на користь ОСОБА_2 Заповіт посвідчений секретарем Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а. с. 68).

19 січня 2018 року ОСОБА_2 надіслала до приватного нотаріуса Скоропад В. В. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а. с. 77).

15 лютого 2018 року приватний нотаріус Скоропад В. В. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2, посилаючись на те, що 14 вересня 2017 року заведена спадкова справа за № 146/2017 за заявою спадкоємця ОСОБА_3, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і в порядку статті 1270 ЦК України прийняв спадщину. Спадкоємець ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину подала 19 січня 2018 року, яка надійшла до приватного нотаріуса 30 січня 2018 року, зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 28/2018, однак відповідно до статті 1270 ЦК України, вона пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини (а. с. 79).

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

(статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, а її необізнаність про наявність спадкового майна та про існування заповіту не є об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, апеляційний суд не врахував, що 14 вересня 2017 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В., на підставі заяви ОСОБА_3 від 14 вересня 2017 року про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року заведена спадкова справа за № 146, а також сформовано інформаційну довідку зі спадкового реєстру № 490092872 від 14 вересня 2017 року, згідно якої 11 липня 2007 року посадовою особою Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області посвідчено заповіт ОСОБА_4 (а. с. 44, 53).

10 січня 2018 року (майже через чотири місяці після заведення спадкової справи) приватний нотаріус Скоропад В. В. повідомила ОСОБА_2 про те, що у її провадженні знаходиться спадкова справа № 146/2017 щодо майна померлого ОСОБА_4, а також про наявність заповіту, складеного на користь позивача (а. с. 68). 19 січня 2018 року (через дев'ять днів після складення приватним нотаріусом повідомлення) ОСОБА_2 склала та направила приватному нотаріусу Скоропад В. В. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а. с. 77).

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. У практиці Європейського суду з прав людини застосовується принцип пропорційності як невід'ємна складова та інструмент верховенства права, зокрема, й у питаннях захисту права власності. Цей принцип закріплений і у частині третій статті 2 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі, зокрема матеріали спадкової справи, й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, пропущено позивачем з поважних, незалежних від позивача причин.

При вирішенні спору, районним судом враховано що спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_4 та протягом останніх шести місяців разом з померлим не проживала, про існування заповіту, складеного на її користь спадкодавцем 11 липня 2007 року, дізналася з повідомлення нотаріуса, направленого їй 10 січня 2018 року, та 19 січня 2018 року (через дев'ять днів, після складення приватним нотаріусом повідомлення) направила приватному нотаріусу Скоропад В. В. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вищевказаного не врахував, дійшов неправильного висновку про скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та по суті правильне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта