ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2006 р. | Справа № 11/316/06 |
м. Миколаїв
За позовом: ТОВ “Джема” (54001, м.Миколаїв, вул.Красних Майовщиків, 29, кв.48)
до 1 відповідача: ВАТ “Мегабанк” в особі Миколаївської філії ВАТ “Мегабанк”
(54030, м.Миколаїв, вул..Спаська, 14)
до 2 відповідача: Державного підприємства Дослідного господарства “Реконструкція” селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (56234, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, с.Лепетуха)
ІІІ особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача:
ДВС Миколаївської області ( 54001, м.Миколаїв, вул..Червоних Майовщиків, 9)
Суддя Василяка К.Л.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Герцун В.С. –дов. від 01.07.2006р.
Від 1 відповідача: Годза Л.П. –дов. №13-4071 від 15.05.2006р.
Від 2 відповідача: Годза Л.П. –дов. від 22.03.2006р.
Від ДВС Миколаївської області:
СУТЬ СПОРУ: визнання недійною додаткової угоди від 08.12.2005р. до договору застави №130-1/2005 від 27.10.2005р
1-й відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що вчинення ДВС публічне обтяження на все майно і майнові права ДП “Реконструкція” не може бути підставою для визнання договору недійсним; зареєстроване публічне обтяження має вищий пріоритет на незареєстрованим обтяженням, а пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, тобто з 08.12.2005р. проти обтяження ДВС від 13.03.2006р.; публічне обтяження на майно 2-го відповідача не має відношення до предмету позову, оскільки виконання постанови та рішення суду, на які посилається позивач відстрочено судом до 01.10.2006р.; в будь-якому випадку банку має переважне право заставодержателя перед іншими кредиторами одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.
2-й відповідач у відзиві проти позовних вимог також заперечує з тих же підстав.
У судовому засіданні 03.08.2006р. у відповідності до ст.77 ГПК України було оголошено перерву.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд –
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду від 27.07.2005р. по справі №12/127 з ДП “Реконструкція” на користь позивача було стягнуто 163,19 тонн насіння соняшника вартістю 97914,0 грн. та 1097,14 грн. судових витрат.
05.10.2005р. Одеським апеляційним господарським судом прийнято постанову по справі №12/128/05, якою з ДП “Реконструкція” на користь позивача було стягнуто 179182,62 грн. штрафних санкцій та 2759,83 грн. судових витрат.
24.10.2005р. ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по стягненню з боржника 163,19 тонн насіння соняшника та 181942,45 грн. штрафних санкцій та судових витрат.
В подальшому зазначене виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження, відкритого відносно ДП “Реконструкція”у 2004 році.
В процесі виконавчого провадження ДВС неодноразово виносились постанови про накладення арешту на майно ДП “Реконструкція”, зокрема: 12.07.2003р., 22.09.2004р., 26.07.2005р.
27.10.2005р. між ДП “Реконструкція” та МФ ВАТ “Мегабанк” було укладеного Договір №130-1/2005, згідно якого в заставу банку було передане зерно майбутнього врожаю пшениці 2006 року на суму 2323236,0 грн.
08.12.2005р. між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору застави №130-1/2005 від 27.10.2005р., яким сторони уточнили склад заставного майна та визначили його вартість у сумі 3179350,0 грн.
Позивач вважає, що укладена відповідачами Додаткова угода №1 до Договору застави порушує його право на першочергове стягнення з ДП “Реконструкція” коштів та майна, які стягуються в порядку зведеного виконавчого провадження на підставі судових рішень.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірний договір було укладено сторонами під час дії постанови про накладення арешту на все майно ДП “Реконструкція”, тобто ДП “Реконструкція” не мало повноважень для його передачі у заставу МФ ВАТ “Мегабанк”.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.55 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладено арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій на все майно боржника.
Виходячи із смислу вказаної норми закону, арешт може накладається на будь-яке майно боржника але у межах суми стягнення, оскільки поширення арешту на будь-які види активів боржника, які перевищують суму боргу, може призвести до позбавлення такого підприємства не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Такі висновки підтверджені рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. №2-рп/2005 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень п.1.17 ст.1, ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (справа про податкову заставу).
Конституційний Суд України, вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, зазначив наступне.
Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу N1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
При поширенні права податкової застави практично на всі види активів платника податків не враховується адекватність суми податкового зобов'язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб'єктами податкових правовідносин.
Постановою від 12.07.2003р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження арешт накладено на майно ДП “Реконструкція” в межах суми заборгованості: 935736,0 грн.
Постановою від 22.09.2004р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження арешт накладено на майно ДП “Реконструкція” в межах суми, що стягується на виконання рішень господарського суду по справах №11/318 та №8/68, а також виконавчого листа №2-80 Березанського районного суду.
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.07.2005р. арешт накладено на майно ДП “Реконструкція” в межах суми заборгованості: 648374,66 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає висновок позивача про те, що відповідно до постанов ДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, під арештом перебувало все майно ДП “Реконструкція” таким, що не відповідає діючому законодавству та загальним принципам права.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання Додаткової угоди №1 від 08.12.2005р. до Договору застави №130-1/2005 від 27.10.2005р. недійсною та задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя | К.Л.Василяка |