Справа № 2-570/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              03.04.2009 року             Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, в складі:

головуючого  судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказала, що домоволодіння № 21 по вул. Енгельса, в м. Луганську належить їй на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 22.07.1952 року та свідоцтва про право на спадщину. За життя позивачка самовільно побудувала сарай-літню кухню, літ. В. В результаті переобладнання змінилась загальна площа домобудівлі. На теперішній час позивачка бажає укласти договір довічного утримання, але їй було відмовлено, у зв’язку із тим, що вказані прибудови не були прийняті до експлуатації, та позивачка була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У попередньому судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління комунальним майном Луганської міської ради у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає  задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.5 ст. 376 ЦК України,  на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Матеріалами справи встановлено, що домоволодіння № 21 по вул. Енгельса, в м. Луганську  належить на праві приватної власності ОСОБА_4, на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 22.07.1952 року та свідоцтва про право на спадщину.

У 1989 році позивачка самовільно побудувала сарай-літню кухню, літ. В. В результаті переобладнання змінилась загальна площа домобудівні, та на теперішній час вона складає 43,8 кв.м, а житлова складає 19,5 кв.м. (а.с. 5). Вищезазначена прибудова не була введена в експлуатацію. Визнання права власності на вищезазначену самовільну прибудову необхідно позивачці для укладання договору довічного утримання.

    Враховуючи вищевикладене, те, що представником відповідача позовні вимоги визнано у повному обсязі, суд вважає вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.          

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на самовільну прибудову – сарай-літню кухню, літ. В у будинку А-1, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., що розташована за адресою6 м. Луганськ, вул.. Енгельса, 21.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ                                                                                                   І.Ю.КОТЛЯРОВА