Справа № 2-45/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.12.2009 року, Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого  судді - ОСОБА_1,

при секретарях: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління комунальним майном Луганської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – ОСОБА_9, про визнання права власності в порядку спадкування, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, Управління комунальним майном луганської міської ради про припинення права власності, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договору дарування, витребування майна, зняття з реєстрації за місцем проживання, -

ВСТАНОВИВ:

    25.01.2006 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності на 21/200 частку домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог вказала, що вказана частка домоволодіння належала рідному брату її батька, ОСОБА_10, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.01.1988 року. ОСОБА_10 помер 01.08.2004 року, та після його смерті відкрилась спадщина на належну йому частку домоволодіння. Оскільки батько позивачки помер ще 20.03.1985 року, а ОСОБА_8, яка є дружиною ОСОБА_10, на спадщину, відкриту після його смерті, не претендує, ОСОБА_6 мала намір прийняти спадщину як спадкоємиця п’ятої черги після смерті свого дядька, ОСОБА_10 Однак ОСОБА_6 своєчасно не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки у той час у Кам’янобрідському районному суді м. Луганська розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про передачу у власність частки домоволодіння
№ 37 по пл. Леніна у м. Луганську.

Рішенням Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 05.04.2006 року позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено та визнано за нею право власності на 21\200 частку домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10, який помер 01.08.2004 року. Ухвалою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 14.03.2007 року рішення суду від 05.04.2006 року було скасовано на підставі заяви ОСОБА_7, у зв’язку з нововиявленими обставинами. До участі у справі притягнуто ОСОБА_7, ОСОБА_8 та
ОСОБА_9

    ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6, Управління комунальним майном Луганської міської ради про припинення права власності ОСОБА_6 на належні їй на підставі свідоцтва про право на спадщину 21/200 частку домоволодіння № 37 по пл. Леніна у
м. Луганську, встановлення факту прийняття ОСОБА_7 спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_10 у вигляді 21/200 частки вказаного домоволодіння та визнання за ОСОБА_7 право власності на 21/100 частки зазначеного домоволодіння. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона, як і ОСОБА_6, є спадкоємицею п’ятої черги після смерті ОСОБА_10, який є її двоюрідним братом по лінії матері. Вона фактично прийняла спадщину, відкриту після його смерті, оскільки постійно проживала разом із майном спадкодавця. Також ОСОБА_7 зазначила, що 79/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, належать їй на підставі договору довічного утримання, належна ж ОСОБА_6 21/200 частка зазначеного домоволодіння є незначною та не може бути виділена в натурі, тому є підстави для припинення права власності ОСОБА_6 на належну їй частку та передачі цієї частки у власність
ОСОБА_7, зобов’язавши останню відшкодувати ОСОБА_6 вартість належної їй 21/200 частки.

    У судовому засіданні ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_6, надавши пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові, а також уточнила свої зустрічні позовні вимоги та просила визнати договір дарування 21/100 частки домоволодіння № 37 по пл. Леніна у
м. Луганську, укладеного 08.12.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, витребувати у
ОСОБА_9В майно у вигляді вказаної частки домоволодіння, як незаконно набуте та зняти її з реєстрації за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37. Іншу частину позовних вимог підтримала повністю.

      ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримала повністю, надавши пояснення аналогічні, викладеним у первісному позові. Заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_7, пояснивши, що після
ОСОБА_10, який помер 01.08.2004 року, за лінією спорідненості вона є ближчою спадкоємицею ніж ОСОБА_7 Також, ОСОБА_6 зазначила, що, належна їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.03.1988 року, 21/200 частка домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську є для неї значною, и не може бути передана у власність ОСОБА_7 Крім того, ОСОБА_6 вважає, що договір дарування 21/100 частки вказаного домоволодіння, був укладений з ОСОБА_9 на законних підставах.

    Представник відповідача за первісним та зустрічним позовами - Управління комунальним майном Луганської міської ради у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив суд вирішити спір на свій розсуд.

    Відповідачка за первісним позовом - ОСОБА_8 у судовому засідання повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_6 та пояснила, що її чоловік ОСОБА_10 за життя мав намір оформити право власності на належну йому 21/200 частку домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську на свою племінницю ОСОБА_6, але не встиг підготувати всі необхідні документи. ОСОБА_8, в свою чергу, не претендує на спадщину, відкриту після смерті чоловіка, тому і не зверталась до нотаріальної контори із відповідною заявою. У подальшому ОСОБА_8 надала до суду заяву з поясненнями аналогічними наданим у судовому засіданні, та просила розглянути справу без її участі, у зв’язку із поганим самопочуттям.

     Третя особа за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом - ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_6, вважає, що ОСОБА_6 набула право власності на 21/200 частку домоволодіння на законних підставах та на законних підставах уклала з нею договір дарування 21\100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ,
пл. Леніна, 37. Вважає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 слід відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Судом встановлено, що домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську на праві власності належить:

-  21/200 частка - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.03.1988 року (т.1,а.с.4);

- 21/200 частка - ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.01.1988 року (т.1,а.с.7);

-  79/100 часток - ОСОБА_7 на підставі договору довічного утримання від 25.03.1992 року (т.1,а.с.46).

ОСОБА_10 є рідним дядьком ОСОБА_6, що підтверджується: свідоцтвом  про її народження (т.1,а.с.5), згідно якого її батьком зазначений ОСОБА_11; свідоцтвом про шлюб (т.1,а.с.6), згідно якого позивачка змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_6; а також довідкою відділу РАЦС та рішенням народного суду Кам’янобрідського району від 24.12.1997 року, відповідно до яких матір’ю ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є ОСОБА_12 (т.1,а.с.9,10).

01.08.2004 року ОСОБА_10 помер (т.1,а.с.13), та після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 21/200 частку домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську.

Також судом встановлено, що ОСОБА_10, який помер 01.08.2004 року, є двоюрідним братом ОСОБА_7 Даний факт сторонами по справі не оспорюється, тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом  мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення  визначається за числом  народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно ч. 3 и ч. 4 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, а двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Так, хоча ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обидві є спадкоємцями п’ятої черги, ОСОБА_6 відноситься до родичів другого ступеню споріднення, оскільки є донькою рідного брата ОСОБА_10, померлого 20.03.1985 року (т.1,а.с.14), який за життя вважався б спадкоємцем другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України, у той час як ОСОБА_7 є родичем третього ступеню споріднення, оскільки є донькою рідного дядьки  ОСОБА_10, який за життя на підставі ст. 1263 ЦК України вважався б спадкоємцем третьої черги.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_7 на ту обставину, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки мешкала разом із майном спадкодавця, як на підставу у задоволенні її вимог, оскільки відповідно до ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину у разі якщо на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, а не разом із майном спадкодавця, як на то вказує ОСОБА_7 у зустрічній позовній заяві.

Як вбачається із письмового пояснення ОСОБА_8, яка є дружиною померлого ОСОБА_10, вона не претендує на спадщину, відкриту після смерті чоловіка, у вигляді 21/200 частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, Також ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_10 мав намір оформити право власності на 21/200 частку вказаного домоволодіння на свою племінницю ОСОБА_6, у зв’язку із чим, передав їй всі документи на належну йому частку домоволодіння, але за життя не встиг оформити усі необхідні документи (т.1,а.с.196-197).

Згідно довідки Першої Луганської нотаріальної контори після смерті ОСОБА_10, який помер 01.08.2004 року, із заявою про прийняття спадщини за законом або за заповітом ніхто не звертався, свідоцтво про спадщину нікому не видавалось (т.1,а.с.33).

ОСОБА_6 своєчасно не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька, оскільки у той час у Кам’янобрідському районному суді м. Луганська розглядався спір між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з приводу 21\200 частки домоволодіння № 37 по пл. Леніна у
м. Луганську. У зв’язку із тим, що ОСОБА_10 ще за життя були передані ОСОБА_6 всі документи на належну йому частку, та ОСОБА_6 фактично вступила у володіння спадком та заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надавала, суд вважає ОСОБА_6 такою, що вступила у спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_10, який помер 01.08.2004 року.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_6 щодо визнання за нею права власності на 21/200 частку домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 щодо визнання за нею права власності на 21/200 частку домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10, слід відмовити, оскільки ОСОБА_7 є родичем наступного після ОСОБА_6 ступеню споріднення.  

Стосовно вимоги ОСОБА_7 про припинення права власності ОСОБА_6 на належну їй, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.03.1988 року, 21/200 частку домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську та передачі цієї частки у власність ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Кам’янобрідським районним судом м. Луганська вже розглядалася справа з приводу спору між тими самими сторонами, тобто між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, про той самий предмет і з тих самих підстав, та рішенням суду від 31.12.2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 було відмовлено (т.1,а.с.11). Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 06.07.2005 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 відмовлено та рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 31.12.2004 року залишено без змін (т.1,а.с.12), таким чином вказане рішення набрало законної сили, а отже у задоволенні зазначеної вимоги ОСОБА_7 слід відмовити.

Що стосується вимоги позивачки за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору дарування 21/100 частки домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську, укладеного 08.12.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, то в судовому засіданні було встановлено, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_6 володіла 21/100 часткою на законних підставах, а саме, 21/200 частка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.03.1988 року, право власності на іншу 21\200 частку визнано за нею згідно рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 05.04.2006 року. Крім того, згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Також, відповідно до ст. 362 ЦК України, до укладання вказаного договору дарування ОСОБА_6 оформила заяву про повідомлення ОСОБА_7, як учасниці спільної часткової власності, що має переважне право купівлі належної ОСОБА_6 21/100 частки домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську, про намір продати вказану частку, надавши при цьому ОСОБА_7 місячний строк для повідомлення про своє бажання, або відмову придбати зазначену частку. Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_13 вказану заяву ОСОБА_6 передано ОСОБА_7 (т.1,а.с.142). Тому, на підставі викладеного, суд вважає, договір дарування від 08.12.2006 року укладеним на законних підставах, та таким, що не порушив майнових прав ОСОБА_7, яка не мала права власності на подаровану частку домоволодіння та на теперішній час підстави для визнання за нею права власності на цю частку також відсутні.

Таким чином, оскільки при укладанні договору дарування від 08.12.2006 року права ОСОБА_7 ніяким чином не порушені, підстав для задоволення її вимоги щодо визнання вказаного договору недійсним немає.

У зв’язку із тим, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 щодо визнання договору дарування від 08.12.2006 року недійсним задоволенню не підлягають, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 за необґрунтованістю, оскільки ОСОБА_9 є власницею 21/100 частки домоволодіння № 37 по пл. Леніна у м. Луганську та підстав для витребування майна у ОСОБА_9 та зняття її з реєстрації не вбачається.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути сплачену ОСОБА_7 суму вартості 21/200 частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, визначену висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2233/23 від 18.03.2009 року, у розмірі 3482 гривні (т.1,а.с.241).

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1262-1265, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 21/200 частку домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, який помер 01.08.2004 року.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовити за необґрунтованістю.

Повернути ОСОБА_7 суму вартості 21/200 частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, пл. Леніна, 37, у розмірі 3482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні, сплачену нею на розрахунковий рахунок - 37318003000730, МФО: 804013 по квитанції № 1900381 від 07.04.2009 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий -                                                                                                        М.В.Вишняк