АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/305/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія : Чепурний О. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Чепурного О.П., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом його реального розподілу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом вселення та встановлення порядку користування, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з відповідачем вони є співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1, виданого органом приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області 09 березня 2010 року.

В даному будинку ОСОБА_4 проживала з 2000 року по 2015 рік, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, але через протиправну поведінку чоловіка до неї вимушена була залишити вказаний будинок в 2015 році, розірвати шлюб та шукати роботу та житло в іншому місці. На даний час вона позбавлена можливості володіти та користуватися вказаним житловим будинком з господарськими спорудами, що порушує її права та законні інтереси як співвласника майна.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просила суд вселити її у житловий будинок, та встановити порядок користування будинком та господарськими спорудами.

В подальшому позивач позовні вимоги змінила.

Просила усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим будинком з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 шляхом його реального розподілу відповідно до часток 1/3 та 2/3.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 та Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 12 травня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який рішенням суду від 21 травня 2015 року було розірвано.

У 2010 році ОСОБА_3, його син ОСОБА_6 та ОСОБА_4 приватизували житловий будинок загальною площею 62,9 кв.м. по АДРЕСА_3 з надвірними будівлями та спорудами про що було видане органом приватизації Великохутірської сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 09 березня 2010 року.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_4 в 2001 році використала своє право на приватизацію в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, приватизувавши квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ч.5 ст.5 вказаного Закону кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Таким чином, ОСОБА_4 в 2001 році використала своє право на приватизацію, а тому приватизація в 2010 році нею житлового будинку є незаконною.

На підставі викладеного просив суд поновити йому строк позовної давності.

Визнати частково недійсним з дати видання розпорядження органу приватизації Великохутірської сільської ради № 21 від 10 лютого 2010 року в частині передачі у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_4 житлового будинку загальною площею 62,9 кв.м по АДРЕСА_3 з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати частково недійсним з дати видачі свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане органом приватизації Великохутірської сільської ради серія НОМЕР_3 від 9 березня 2010 року в частині права приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 на житловий будинок загальною площею 62.9 кв.м. по АДРЕСА_3 з надвірними будівлями та спорудами.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 повністю.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині вирішення зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги крім доводів, аналогічних викладеним у його позовній заяві, зазначає, що застосування судом строку позовної давності по зустрічному позову є необґрунтованим, оскільки про першу приватизацію ОСОБА_4 він дізнався лише у 2016 році в ході розгляду даної справи, а раніше не цікавився яким чином ОСОБА_4 набула права власності на квартиру.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно суд виходив з того, що хоч участь ОСОБА_4 в приватизації була незаконною, але ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності.

Однак з такими мотивами суду погодитись не можна.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла), приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі №570/3566/15-ц провадження №61-9331св18.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням органу приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 10 лютого 2010 року № 21 задоволено заяву ОСОБА_3 про приватизацію будинку по АДРЕСА_3 та передано у спільну сумісну власність вказаний будинок його мешканцям ( а.с. 75).

На підставі даного розпорядження видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок, в якому власниками зазначені ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( а.с. 7, 8).

Розпорядженням органу приватизації Драбівської селищної ради Черкаської області від 23 січня 2001 року № 2 задоволено заяву ОСОБА_4 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та передано їй у власність вказану квартиру. На підставі даного розпорядження ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на вказане житло. ( а.с. 54,55,56).

Загальна площа приватизованої квартири складала 25.3 кв.м. тобто була менше за встановлену норму.

Таким чином ОСОБА_4 , при приватизації квартири, використала своє право не в повному обсязі, в зв'язку з чим мала право на приватизацію вдруге, а відтак зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з цих підстав.

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, апеляційний суд, приходить до висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню в зв'язку з недоведеністю, а не в зв'язку з пропуском строку позовної давності, тому з вказаних підстав рішення суду першої інстанції, в частині зустрічного позову підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом його реального розподілу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення яким:

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 21 березня 2019 року.

Судді