Справа № 161/18683/18 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.

Провадження № 22-ц/802/315/19 Категорія: 48 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Русинчука М.М.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку та додаткових витрат на утримання дитини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідач ОСОБА_4, є батьком малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Спільне життя не склалось. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини та не забезпечує матеріальні потреби сім'ї, хоча зобов'язаний це виконувати. Відповідач працює, тому має можливість забезпечити належне виховання та утримання доньки. На підставі наведеного та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягувати з ОСОБА_4 аліменти в її користь на утримання малолітньої доньки в розмірі 1000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліменти на її утримання у розмірі 800 грн щомісячно до досягнення донькою трирічного віку, додаткові витрати на доньку ОСОБА_6 у загальному розмірі 14406,22грн та витрати на правову допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2019 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню доньку- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 (одна тисяча) грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на місяць для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову 21.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в користь ОСОБА_1 на її утримання до досягнення дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, в розмірі 500 (п'ятсот) грн щомісячно, починаючи з 21 листопада 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 700 (сімсот) грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить це рішення в частині визначення розміру аліментів на її утримання, додаткових витрат на дитину та правничої допомоги скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 зазначала про необгрунтованість апеляційної скарги і просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду- без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 04 травня 2018 року, актовий запис № 483(а.с. 6). Під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 7). З копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 вбачається, що батьком ОСОБА_5 є відповідач - ОСОБА_4 (а.с. 7). Відповідно до довідки від 19.12.2018 року, ОСОБА_4 працює на посаді підсобного робітника в ФОП «ОСОБА_8» з 01.10.2018 року, згідно наказу № 4-К від 28.09.2018 року посадовий оклад становить 3723 грн (а.с. 30).

Як на підставу позовних вимог про стягнення аліментів на своє утримання ОСОБА_1 посилалася на те, що вона на даний час не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на її утримання, оскільки має таку можливість.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно з частиною 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частини 2, 4, 6 статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, за змістом вищевказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Як встановлено судом, що ОСОБА_4 працює на посаді підсобного робітника в ФОП «ОСОБА_8» та його посадовий оклад становить 3723 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріали справи доказів того, що відповідач за своїм матеріальним становищем має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, окрім довідки з місця роботи ОСОБА_4 від 19.12.2018 року, не містять.

Таким чином, враховуючи матеріальне становища відповідача та його можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини з врахуванням стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки в розмірі 1000 грн, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 500 грн. щомісячно.

Доводи апеляційної скарги в частині необхідності стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину в сумі 14406,22 грн. не ґрунтуються на вимогах закону та не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається статтею 185 СК України. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов.

Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано витрати, понесені позивачем на придбання коляски, манежу, шезлонгу, ліжечка з розвиваючими елементами, пустушки - відхиляються апеляційним судом, оскільки у розумінні ст.185 СК України це не є додаткові витрати, а є необхідними при звичайному способі життя.

Судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_7 аліментів на малолітню доньку ОСОБА_5 не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Покликання позивача в апеляційній скарзі, щодо необхідності стягнення в користь позивача 1750 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 700 грн, суд першої інстанції, правильно врахував вимоги п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а також складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на їх правильність не впливають та не ґрунтуються на вимогах цивільного процесуального законодавства, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.

При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді