РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №9901/951/18

адміністративне провадження №П/9901/951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Смоковича М.І., Стрелець Т.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Таркаєвої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просить визнати неправомірним і скасувати рішення ВККС України від 26 жовтня 2018 року № 262/вс-18 про відмову у допуску позивача до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Вважає оскаржуване рішення безпідставним, немотивованим, таким, що не відповідає приписам Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і грубо порушує його права. На переконання позивача, він відповідає вимогам, які висуваються до кандидатів на посаду судді Верховного Суду, а його досвід, рівень освіти, стаж практичної діяльності, доброчесність і компетентність дозволяють йому займати суддівську посаду будь-якого рівня. Позивач зауважує, що ним було подано до ВККС України усі необхідні документи, які вимагалися для допуску до участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, натомість, підстави, за яких йому було відмовлено у такому допуску, не передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та є надуманими. Крім того, позивач звертає увагу на те, що він не був повідомлений про дату, час і місце засідання Комісії, на якому вирішувалося питання його допуску до участі у конкурсі.

У відзиві на позовну заяву ВККС України заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що підставою до відмови у допуску позивача до участі у конкурсі було неподання ним належних документів на підтвердження відповідності вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду. Крім того, стверджує, що на офіційному веб-сайті ВККС України завчасно було оприлюднено інформацію про розгляд 26 жовтня 2018 року о 12 год 00 хв питання встановлення відповідності позивача вимогам до кандидата на посаду суді Верховного Суду.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 наголошує на тому, що всі надані ним до Комісії відомості є достовірними та повними, а доводи, з яких йому було відмовлено у допуску до участі у конкурсі, ґрунтуються на припущеннях відповідача. Зауважує, що він не працював на посаді судді з 2012 року з вини Державної судової адміністрації України, яка не забезпечила позивачу робоче місце та можливість здійснювати правосуддя. Крім того, вказує на те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлює заборон чи обмежень щодо участі у конкурсі на посаду судді осіб, які не працюють. Також стверджує, що представлені відповідачем копії постанови Верховної Ради України, наказу голови суду та «вкладишу» до трудової книжки не стосуються предмета доказування у цій справі та не можуть бути прийняті судом. Крім того, про існування такого «вкладишу» із зазначенням у ньому запису про звільнення позивача йому взагалі не було відомо.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах докази, Суд встановив наступне.

Рішенням ВККС України від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затверджено Умови проведення конкурсу та визначено, що питання допуску кандидата на посаду судді до участі у конкурсі та допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішуються Комісією у складі колегії.

14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС України із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.

Рішенням ВККС України від 26 жовтня 2018 року № 262/вс-18 ОСОБА_1 відмовлено у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Зазначене рішення мотивоване тим, що всупереч вимогам частини четвертої статті 81, підпунктів 2-13 частини першої статті 71 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), підпункту 8 пункту 7, пункту 14 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затверджених Рішенням ВККС України від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18 позивач не надав Комісії належних документів на підтвердження його відповідності вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду, визначених статтею 38 Закону № 1402-VIII.

Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 7 частини першої статті 71 Закону № 1402-VIII для участі у доборі кандидат на посаду судді подає, серед іншого: письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду судді; 3) анкету кандидата на посаду судді, що містить інформацію про нього; 7) копію трудової книжки, послужного списку (за наявності) або інших документів щодо трудової діяльності кандидата на посаду судді.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді (…) Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній із вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 1402-VIII суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 - 3 цієї частини, щонайменше десять років.

З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2 - 13 частини першої статті 71 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду та формує його досьє (пункт 1).

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 2 листопада 2016 року № 141/зп-16 затверджено Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді (зі змінами, внесеними рішеннями ВККС України від 30 вересня 2017 року № 97/зп-17, від 5 жовтня 2018 року № 215/зп-18; далі - Положення про проведення конкурсу).

Згідно з пунктом 4.1 Розділу IV Положення про проведення конкурсу на підставі поданих кандидатом документів член Комісії - доповідач здійснює перевірку: 1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді, встановлених Конституцією України та Законом; 2) дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі; 3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.

Пунктом 4.6 Розділу IV Положення про проведення конкурсу визначено, що за результатами проведеної перевірки членом Комісії - доповідачем на найближчому засіданні палати або колегії відповідно до повноважень, визначених Комісією при оголошенні конкурсу, ухвалюється рішення про допуск до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі.

Відповідно до пункту 4.8 розділу IV Положення про проведення конкурсу у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (зокрема неповноту) відомостей, поданих кандидатом, проводиться перевірка зазначеної інформації. Така перевірка може здійснюватися разом зі спеціальною перевіркою.

Рішенням ВККС України від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18 затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (далі - Умови проведення конкурсу).

Пунктом 3 Умов проведення конкурсу визначено, що до участі у конкурсі допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені Умовами проведення конкурсу подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 38, 69 та 81 Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду.

Підпунктом 8 пункту 7 Умов проведення конкурсу обумовлено, що для участі у конкурсі кандидат подає до Комісії: копію трудової книжки, послужного списку (за наявності) відповідно до пункту 14 Умов проведення конкурсу.

Згідно з пунктом 14 Умов проведення конкурсу подаються копії всіх заповнених сторінок трудової книжки, послужного списку (за наявності) або інших документів щодо трудової діяльності кандидата на посаду судді. Копію має бути належним чином засвідчено за місцем роботи кандидата. Якщо на час звернення для участі у конкурсі особа, яка подає відповідні документи, не працює, копія трудової книжки, послужного списку (всіх заповнених сторінок) засвідчується нею особисто. Інші документи щодо трудової діяльності кандидата подаються у вигляді оригіналів або копій.

Судом встановлено, що 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 подав до ВККС України заяву про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою.

Разом із заявою позивачем подано до Комісії засвідчену ним особисто копію трудової книжки (а.с. 67-76) із записом від 25 жовтня 1999 року № 18 про призначення його на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області строком на п'ять років та записом від 21 квітня 2005 року № 21 про обрання його суддею цього ж суду безстроково.

Поряд із цим, в розділі 5 анкети кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, поданої до ВККС України, позивач вказав інформацію про те, що з 2012 року по липень 2018 року він займався оплачуваною адвокатською діяльністю.

Реалізовуючи надані пунктом 4.8 розділу IV Положення про проведення конкурсу повноваження у випадку одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (зокрема, неповноту) відомостей, поданих кандидатом, Комісією було ініційовано перевірку інформації, наданої позивачем.

Так, 10 жовтня 2018 року ВККС України направлено запит до Голови Генічеського районного суду Херсонської області із проханням надати інформацію, чи входить суддя Стребков Ю.О. за штатним розписом до складу цього суду та чи здійснює правосуддя.

З наданих судом відомостей Комісією виявлено, що на підставі рішення Вищої ради юстиції від 24 січня 2012 року було внесене подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.

Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4640-VІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді за порушення присяги.

На запит ВККС України із Генічеського районного суду Херсонської області надіслано копію вкладиша до трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 83) із записом про те, що 3 травня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді цього суду відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Згідно з наказом Голови Генічеського районного суду Херсонської області від 3 травня 2012 року № 3-1-2/3 ОСОБА_1 відраховано зі штату цього суду.

Рішенням Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 800/309/18 (9991/219/12) визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4640-IV в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги судді.

Разом з тим, за письмовим повідомленням Голови Генічеського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2018 року позивач за штатним розписом до складу цього суду не входить, правосуддя не здійснює.

Проаналізувавши подані позивачем для участі у конкурсі документи та співставивши вказану в них інформацію із отриманими від Голови Генічеського районного суду Херсонської області відомостями, ВККС України дійшла висновку, що позивач не надав Комісії належних документів на підтвердження його відповідності вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду, визначених статтею 38 Закону № 1402-VIII.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.

Згідно з пунктами 2.2 - 2.5, 2.7, 2.27 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу працівника та звільнення. Записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи про звільнення завіряється печаткою.

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу та звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до розділу 3 Інструкції № 58 у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Так, судом встановлено, що надана позивачем до ВККС України копія трудової книжки містила записи лише про призначення його на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області строком на п'ять років у 1999 році та про обрання його суддею цього ж суду безстроково у 2005 році.

Відомостей про подальшу трудову діяльність позивача чи про його звільнення з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області копія його трудової книжки не містила.

За наведеного правового регулювання та фактичних обставин, з наданої позивачем копії трудової книжки випливав єдиний закономірний висновок про те, що ОСОБА_1 продовжує обіймати посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області. Водночас, у поданій до ВККС України заяві про проведення кваліфікаційного оцінювання позивач вказав, що не працює.

Враховуючи викладене, колегія суддів ВС вважає обґрунтованим висновок ВККС України у спірному рішенні про те, що надані позивачем документи не давали можливості Комісії встановити факт трудової діяльності позивача на посаді судді, тривалість, підстави припинення такої діяльності та зробити однозначний висновок про наявність у нього стажу роботи на посаді судді не менше десяти років як обов'язкової умови для участі у конкурсі.

Крім того, відповідно до пункту 14 Умов проведення конкурсу кандидат на посаду судді Верховного Суду повинен подати копії всіх заповнених сторінок трудової книжки або інших документів щодо своєї трудової діяльності. Копія засвідчується належним чином за місцем роботи кандидата, а якщо на час звернення для участі у конкурсі кандидат не працює, копія трудової книжки засвідчується ним особисто.

Зі змісту поданої позивачем копії трудової книжки видавалося, що станом на день подання заяви про проведення кваліфікаційного оцінювання (14 вересня 2018 року) він працює на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області, а тому, відповідно до пункту 14 Умов проведення конкурсу трудова книжка повинна бути належним чином засвідчена за місцем роботи кандидата.

Натомість, копія трудової книжки, яка подавалась позивачем разом із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, була засвідчена особисто позивачем як особою, що не працює. При цьому, як вже зазначалося, жодних відомостей про припинення трудових відносин позивача із Генічеським районним судом Херсонської області у наданій ним копії трудової книжки не було.

Що стосується з'ясованих Комісією відомостей під час перевірки наданої позивачем інформації про його звільнення з посади судді, колегія суддів ВС враховує таке.

З наданих Генічеським районним судом Херсонської області відомостей, що містяться в особовій справі позивача, зокрема, з копії вкладиша до його трудової книжки НОМЕР_1, Комісією було виявлено, що 3 травня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді цього суду відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, і цього ж дня позивача було відраховано зі штату суду.

Разом з тим, позивачем зазначений документ до ВККС України не подавався, а в судовому засіданні позивач взагалі заперечував існування вкладишу до його трудової книжки.

Аналізуючи такі доводи позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Інструкція № 58 передбачає такий порядок припинення трудових відносин: у день звільнення працівника власник або уповноважений ним орган вносить до його трудової книжки запис про звільнення, який засвідчується підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В день звільнення власник або уповноважений ним орган видає особисто працівнику його трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення.

Отже, за такого правового регулювання, Генічеський районний суд Херсонської області не мав права видати нарочно позивачу трудову книжку без попереднього внесення до неї запису про його звільнення. Крім того, суд як державний орган уповноважений посвідчувати копії трудової книжки працівника (судді), який працює в цьому суді.

Стосовно доводів позивача про те, що надана Генічеським районним судом Херсонської області копія вкладиша до його трудової книжки є недійсною та не може бути прийнята судом як доказ, колегія суддів ВС зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За змістом статті 75, частини третьої статті 90 КАС суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Визначення достовірності доказів зводиться до перевірки доброякісності джерел доказів, а також самого процесу їх формування, способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів їх фіксації. Достовірність доказів означає відповідність їх змісту фактичним обставинам, що мали місце (відбулися) в дійсності. Достовірність доказів перевіряється при оцінці всієї сукупності доказів, що є у справі.

У суду не виникає сумнівів щодо наданої Головою Генічеського районного суду Херсонської області копії вкладиша до трудової книжки ОСОБА_1, оскільки добросовісне виконання працівниками Генічеського районного суду Херсонської області своїх службових обов'язків щодо заповнення і ведення трудових книжок працівників (суддів) цього суду у даному випадку презюмується. В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного. У свою чергу, позивач не надав доказів звернення до правоохоронних органів із заявами щодо фальсифікації посадовими особами Генічеського районного суду Херсонської області його трудової книжки чи інших особистих документів позивача.

При цьому, відомості, що відображені у наданій Генічеським районним судом Херсонської області копії вкладиша до трудової книжки про те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади судді цього суду, відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються з іншими доказами, що містяться у справі.

Варто також наголосити, що підставою до винесення оскаржуваного рішення ВККС України був не факт звільнення позивача з посади судді, а неможливість встановити його відповідність як кандидата на посаду судді Верховного Суду вимогам, що визначені у статті 38 вказаного Закону.

Колегія суддів ВС зауважує, що головними властивостями будь-якої інформації є її однозначність, зрозумілість, актуальність, достовірність, повнота.

Достовірність - це властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених у ній відомостей. Інформація достовірна, якщо вона відображає істинний стан справ. Недостовірна інформація може призвести до неправильного розуміння або прийняття неправильного рішення. Інформація є повною, якщо її достатньо для розуміння і прийняття рішень. Точність інформації визначається ступенем її близькості до реального стану певного процесу чи явища.

Реалізовуючи намір взяти участь у конкурсі на зайняття посади судді Верховного Суду, кандидат повинен надати Комісії такий пакет документів, який би містив достовірну, повну та вичерпну інформацію про свою діяльність, зокрема, і про стаж роботи на посаді судді, оскільки тільки така інформація може підтверджувати, що кандидат дійсно відповідає вимогам, встановленим частиною першою статті 38 Закону № 1402-VIII, та може бути допущений до участі і конкурсі.

При цьому, інформація про стаж роботи на посаді судді як умова допуску до участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду має прямо (безпосередньо) вбачатися з поданих кандидатом документів та давати чітке уявлення про певний конкретний проміжок часу, протягом якого кандидат обіймає (обіймав) посаду судді.

Подаючи до ВККС України анкету із пакетом документів, позивач своїм підписом засвідчив та підтвердив, що усі вказані ним в анкеті та у наданих документах дані є правдивими і точними, повними та достовірними; надав згоду на проведення перевірки відомостей, повідомлених ним в анкеті; визнав, що надання ним недостовірної (зокрема неповної) інформації, яка може свідчити про його недоброчесність, може мати наслідком відмову у допуску до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді; уповноважив будь-які державні органи надавати Комісії всю інформацію, яку вони можуть мати про позивача, з метою надання допомоги в оцінці його біографії та кваліфікації для призначення на посаду судді (а.с. 66).

При цьому, жодних відомостей щодо обставин, які були виявлені Комісією в ході перевірки поданої позивачем інформації, ні в анкеті, ні в заві про проведення кваліфікаційного оцінювання він не вказав, що не дозволило ВККС України встановити наявність у позивача необхідного стажу на посаду судді.

Отже, оскільки позивач не надав належних документів на підтвердження відповідності вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду, визначених статтею 38 Закону №1402-VIII, а також надав неповні, недостовірні відомості про свою трудову діяльність на посаді судді, колегія суддів ВС дійшла висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі, Комісія діяла правомірно.

Та обставина, що позивач дійсно має стаж судді на посаді судді не менше десяти років, не заперечує факту подання ним до ВККС України неповних, недостовірних відомостей щодо своєї діяльності, що є підставою до недопущення кандидата до участі у конкурсі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зауважував, що Законом № 1402-VIII не передбачено обов'язкової наявності трудової книжки у кандидата, а лише зазначено, що кандидат, який має намір зайняти посаду судді Верховного Суду, повинен мати необхідний стаж роботи.

З цього приводу колегія суддів ВС зауважує, що трудова книжка - це документ, що підтверджує трудову діяльність і слугує для встановлення загального стажу, безперервного і спеціального стажу особи. Саме цей документ позивач надав до ВККС України як доказ наявності у нього необхідного стажу роботи, і такий був предметом перевірки Комісії.

Посилання позивача на те, що підстави, за яких йому було відмовлено у допуску до участі у конкурсі, не передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.

Законом України № 1402-VIII не врегульовано порядок (процедуру) проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду, у тому числі й підстави допуску/відмови у допуску кандидатів до участі у конкурсі. Водночас законодавець делегував такі повноваження ВККС України (стаття 79 цього Закону). Так, відповідно до вказаної норми положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС України, а загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення також визначаються ВККС України.

При цьому умовою допуску до участі у конкурсі є відповідність документів на день їх подання вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду, встановленим Законом № 1402-VIII.

Як було встановлено судом, подані позивачем документи не давали можливості відповідачу встановити його відповідність як кандидата на посаду судді Верховного Суду вимогам, що визначені у статті 38 вказаного Закону.

Отже, оцінюючи встановлені під час вирішення спору обставини, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про правомірність спірного рішення ВККС України.

Стосовно посилань позивача на те, що його не було повідомлено про дату, час і місце засідання Комісії, на якому вирішувалося питання його допуску до участі у конкурсі, як це передбачено статтею 98 Закону № 1402-VIII, колегія суддів ВС зазначає наступне.

Стаття 98 Закону № 1402-VIII, на яку посилається позивач, визначає організацію роботи та засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини 13 статті 98 Закону № 1402-VIII Секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомляє про дату, час і місце проведення засідання відповідної колегії не пізніш як за десять днів до такого засідання осіб, щодо яких має розглядатися питання, та оприлюднює цю інформацію на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Поряд з цим, як вже зазначалося, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджений рішенням ВККС України від 2 листопада 2016 року №141/зп-16.

Порядок розгляду поданих кандидатами документів врегульовано у Розділі IV вказаного Положення.

Так, пунктом 4.6 Розділу IV Положення про проведення конкурсу передбачено, що повідомлення про вирішення питання щодо допуску кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі публікується на офіційному веб-сайті Комісії. Участь кандидата у вирішенні такого питання не є обов'язковою. Інформація про результати вирішення питання про допуск кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі розміщується на офіційному веб-сайті Комісії.

19 жовтня 2018 року Комісією було опубліковано на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про розгляд 26 жовтня 2018 року питання щодо відповідності, у тому числі ОСОБА_1, вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду.

Тобто, позивач був завчасно повідомлений про дату, час і місце вирішення питання щодо його допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі та мав достатньо часу для того, щоб зробити усі необхідні підготовчі дії та, відповідно, прибути на засідання до ВККС України.

При цьому, колегія суддів враховує, що вирішення питання щодо допуску кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі не вимагає їх особистої присутності на засіданні колегії ВККС України.

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів ВС, недотримання відповідачем терміну опублікування на офіційному веб-сайті повідомлення про вирішення питання щодо допуску позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі, є формальним порушенням, не змінює суті та правильності прийнятого Комісією рішення за результатами розгляду документів позивача і не може бути підставою для скасування спірного рішення, яке за наслідками розгляду даної справи визнане судом законним і обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів ВС дійшла висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись статтями 5, 241-246, 245, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

вирішив:

ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.А. Данилевич

М.І. Смокович

Т.Г. Стрелець

Повне судове рішення виготовлене 19 березня 2019 року.