РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №9901/2/19

адміністративне провадження №П/9901/2/19

Верховний Суд, як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Корецького І.О.

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача: Ліходій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву

ОСОБА_2

до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви і клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі:

1. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ВРП, у якому просить:

1.1 визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 13 грудня 2018 року № 3862/0/15-18 «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду у відставку».

2. Позиція позивача полягає у тому, що відмовляючи у задоволенні заяви про звільнення її з посади судді Київського окружного адміністративного суду у відставку у зв'язку із тим, що вона не має необхідного для цього стажу роботи на посаді судді, у тому числі з урахуванням іншої діяльності, яка може бути зарахована до такого стажу, порушені її права.

2.1 На обґрунтування позову зазначає, що у зв'язку із прийняттям Закону України від 7 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 5 серпня 2018 року, і яким внесено зміни до статті 137 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), вона має необхідний стаж роботи, який дає їй право на відставку.

2.2 Позивачка вважає, що рішення відповідача є протиправним, оскільки порушує принцип рівності громадян перед законом, є дискримінаційним, та таким, що порушує її права.

3. У відзиві на позов відповідач зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено за результатами належного дослідження та розгляду відповідних матеріалів, з дотриманням норм законодавства.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Обставини, встановлені судом з посиланням на докази:

4. Указом Президента України від 23 квітня 2008 року №392/2008 ОСОБА_2 призначена строком на п'ять років на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим.

5. Указом Президента України від 18 червня 2010 року №713/2010 ОСОБА_2 призначена на посаду судді Київського окружного адміністративного суду у межах п'ятирічного строку.

6. Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року №211-VII позивач обрана суддею безстроково.

7. 21 серпня 2018 року позивач подала до ВРП заяву про звільнення у відставку, згідно пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

8. На запит ВРП, Головою Київського окружного адміністративного суду, було направлено копію паспорта, довідку та розрахунок стажу роботи на посаді судді з урахуванням стажу професійної діяльності за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти суддею Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2

8.1 Згідно розрахунку стажу роботи на посаді судді з урахуванням стажу професійної діяльності за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти суддею Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, виданого 20 вересня 2018 року Головою Київського окружного адміністративного суду, загальний стаж її роботи становить 29 років 4 місяці 26 днів, з якого:

з 12 липня 1991 року по 1 листопада 1992 року - юрист юридичної консультації «Легіс»;

з 3 листопада 1992 року по 1 грудня 1993 року - завідуюча юридичної консультації при Президентові Ново-Київської обласної колегії адвокатів;

з 2 грудня 1993 року по 28 лютого 1995 року - адвокат юридичної консультації №1 Московського району м. Києва;

з 1 березня 1995 року по 15 травня 2008 року - адвокат адвокатської фірми «Защита».

9. 13 грудня 2018 року ВРП прийняла рішення №3862/0/15-18 «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду у відставку».

ВРП у своєму рішенні зазначила, що загальний стаж роботи позивача, який дає право на відставку, становить 12 років 10 місяців 26 днів.

Водночас, у висновку відповідача зазначено, що крім стажу роботи на посаді судді, що становить 10 років 5 місяців 26 днів, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою в Київському державному університеті імені Т. Шевченка - 2 роки 5 місяців.

Норми права, які застосував суд:

10. Конституція України

10.1 Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10.2 Пункт 4 частини шостої статті 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Підставами для звільнення судді є:

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

11. Закон України від 15 грудня 1992 року №2862-ХII «Про статус суддів» (у редакції, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді)

11.1 Частина перша статті 7

1. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

11.2 Абзац другий частини четвертої статті 43

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

12. Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1402-VIII)

12.1 Частина перша статті 69

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

12.2 Стаття 112. Загальні умови звільнення судді з посади

1. Суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

2. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

12.3 Частини перша статті 116. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням

1. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

12.4 Стаття 137. Стаж роботи судді

1. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

12.5 Абзац 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення"

Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (що діяла на час призначення судді на посаду; далі - Постанова № 865)

13.1 Пункт 3-1.

Судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновки суду за наслідками розгляду справи:

14. Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права судом встановлені такі обставини.

15. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених статтею 126 Конституції України.

16. Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

17. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

18. За правилами частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

19. Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

20. Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

21. Судом встановлено, що на час призначення ОСОБА_2 суддею, питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-ХІІ та Постановою №865, які встановлювали виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.

22. Разом із цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

23. Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

24. Водночас, частиною перша статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

25. З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.

26. Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково трьох років роботи в галузі права.

27. Аналогічний висновок зазначено у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 5 листопада 2018 року голови Вищої ради правосуддя І.Бенедисюка, в. о. голови Верховного Суду Б.Львова, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України С.Козьякова, в. о. голови Ради суддів України А.Жука, голови Державної судової адміністрації України З.Холоднюка, ректора Національної школи суддів України М.Онищука, адресованого апеляційним та місцевим судам.

28. З огляду на положення зазначених актів та наявний у позивача стаж роботи на посаді судді, який становить 10 років 5 місяців 26 днів, до стажу роботи, що дає позивачеві право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання в Київському державному університеті імені Т. Шевченка - 2 роки 5 місяців, а також три роки в галузі права. Тобто стаж роботи, що дає позивачеві право на відставку складає 15 років 10 місяців 26 днів.

29. За таких обставин, не зарахування відповідачем зазначеного періоду не спростовує висновку ВРП про відсутність у ОСОБА_2 необхідного стажу роботи, що дає право на відставку судді.

30. При цьому наведеними нормами чинного на час призначення позивача на посаду судді законодавства, які є спеціальними у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на його відставку, не передбачено зарахування всього періоду роботи на посадах юриста та завідуючої юридичної консультації, а також період роботи адвокатом до стажу роботи, що дає право судді на відставку.

31. Ураховуючи наведене, Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_2 не має необхідного 20-річного стажу роботи, що дає судді право на відставку, ВРП обґрунтовано відмовила позивачу у звільненні з посади судді у відставку.

32 Колегія суддів зазначає, що при цьому, такий підхід до застосування вказаних правових норм не є дискримінаційним та не порушує принцип рівності перед законом, оскільки абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено збереження за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

33. Крім того, позивач зазначила, що ВРП застосувавши до поданої заяви про відставку положення абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII суттєво звузила обсяг прав, які надаються суддям Законом № 1402-VIII в частині порядку обрахування стажу, який дає право на відставку.

34. З цього приводу Колегія суддів зазначає таке.

35. За змістом статті 1, частин першої, другої статті 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

36. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

37. У Рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

38. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (пункт 84 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 155 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2003 року у справі «Полторацький проти України», заява № 38812/97).

39. ЄСПЛ також відзначав, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06).

40. У справі, яка розглядається не йдеться про застосування нового нормативно-правового акта, який звужує такі права порівняно з раніше діючим законодавством, тому доводи позивачки щодо звуження обсягу прав, які надаються суддям Законом № 1402-VIII є недоречними.

41. ВРП приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у відставку у зв'язку із тим, що вона не має достатнього стажу роботи, встановленого статтею 116 Закону № 1402-VIII та визначеного відповідно до статті 137 з урахуванням пункту 34 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, діяла у спосіб, передбачений Законом № 1402-VIII.

42. У відповідності до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність свого рішення від 13 грудня 2018 року щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду у відставку.

43. Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надала.

44. На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення.

ВИРІШИВ:

45. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

46. Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

47. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

48. Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане 19.03.19

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа,

В.М. Бевзенко,

В.П. Юрченко,

Т.М. Шипуліна,

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду