ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року м. Чернівці

справа № 715/1225/18

провадження 22-ц/822/223/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Яремка В. В.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Скрипка С.В.

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою шляхом перенесення й облаштування пасіки та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області у складі судді Цуренка В. А. від 05 грудня 2018 року,

встановив:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою шляхом перенесення й облаштування пасіки та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він є власником будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Разом із ним проживає та веде господарство його сім'я: дружина, син та донька.

По сусідству біля нього, за адресою АДРЕСА_1 проживають відповідачі, які є подружжям. Власником земельної ділянки за вказаною адресою є відповідачка ОСОБА_3

Близько п'ятнадцяти років тому відповідач ОСОБА_1 розмістив на відстані в один-два метри від межі між їх господарствами два вулики з бджолами з подальшим збільшенням їх кількості, незважаючи на заперечення позивача, до 15 вуликів.

Станом на червень 2017 року пасіка відповідачів налічувала 15 вуликів, з яких 13 діючих.

Позивач зазначав, що неодноразово звертався до відповідачів з проханням та вимогами перенести пасіку на інше місце подалі від межі, що було проігноровано.

Приписом Глибоцького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області ОСОБА_1 було рекомендовано вчинити наступні дії: провести реєстрацію пасіки в сільській раді с. Йорданешти; отримати ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку в Глибоцькому районному управлінні Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області; облаштувати навколо пасіки загорожу висотою 2,5 метри або перенести пасіку на період льоту бджіл на відстань не менше 300 метрів від житлових будинків.

Дані рекомендації до уваги прийняті не були, ніяких спроб виправлення ситуації здійснено не було.

Посилаючись на указані обставини, порушення його прав на належні умови проживання та користування земельною ділянкою, завдання неправомірними діями відповідачів моральної шкоди, позивач просив, зобов'язати відповідачів перенести пасіку на відстань 300 метрів від його житлового будинку та належним чином облаштувати її, в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути солідарно з відповідачів на його (позивача) користь 20000 грн.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що обмеження розміщення пасіки не ближче 300 метрів від жилих зон не стосується індивідуальних пасік, суд не взяв до уваги, що саме відповідно до статті 33 Закону України «Про бджільництво» якщо бджолині сім'ї заважають життєдіяльності людини, їх по можливості переселяють. Також суд не взяв до уваги той факт, що пасіка відповідачів складається не з одного, а з 15 вуликів на відстані 2 метрів від межі, що позивачеві завдано моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1., ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначають, що пасіка знаходиться на відстані 50 метрів від будинку позивача, ніякого дискомфорту бджоли не створюють. Від господарства ОСОБА_1 і до господарства ОСОБА_2 в радіусі 900 метрів розташовані чотири пасіки, а відповідно не доведено, що сина позивача вжалила бджола з вулика ОСОБА_1

Вважає, що всі позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково: рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасувати, а позов у цій частині задовольнити частково.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду в частині відмови у позові про відшкодуванні моральної шкоди не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи відповідачами встановлено огорожу на межі земельних ділянок сторін висотою не менше 2,5 м, що є достатнім для запобіганню негативного впливу бджіл з пасіки, розміщеної на земельній ділянці відповідачів, вимоги про перенесення пасіки на відстань не менше як 300 м не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, що згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

У справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.а. 9, 50).

Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1773 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, є відповідачка ОСОБА_3 (а.с. 77, 80).

Відповідачем ОСОБА_1, який є подружжям ОСОБА_3, розміщено пасіку в кількості 15 вуликів, з яких 13 діючих (на час виникнення спірних правовідносин).

Вулики розміщено вздовж межі земельних ділянок на відстані біля двох метрів без влаштування огорожі пасіки.

Це стверджується актами перевірки дотримання санітарного законодавства від 29 вересня 2015 року (а.с.13), 26 травня 2017 року (а.с.15).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Йорданештської сільської ради від 06 червня 2017 року відповідача ОСОБА_1 зобов'язано встановити огорожу пасіки висотою 2,5 м до 20 червня 2017 року.

Як встановлено у справі на час пред'явлення позову відповідачами такої огорожі встановлено не було.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30 січня 2001 року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20 вересня 2000 року.

За нормами статей 11, 12 Закону України «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл територію стаціонарної пасіки обгороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку, розраховують, що на одну бджолину сім'ю потрібно 30-35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї), огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

У справі встановлено, що з 2015 року до часу пред'явлення позову відповідачі утримують пасіку, розташовану на відстані 2 м до межі земельної ділянки позивача, територія, на якій розміщена пасіка, не була огороджена заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, що є порушенням існуючих норм та правил.

Отже, обґрунтованими є доводи позивача про те, що внаслідок утримання відповідачем пасіки він позбавлений права на безпечні й здорові умови проживання та користування земельною ділянкою і будинком.

Цього суд першої інстанції до уваги не взяв, обмежившись загальним висновком про те, що утримання відповідачами пасіки не є порушенням прав позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування земельною ділянкою і будинком, без врахування того, що пасіка розміщена практично на межі земельних ділянок й тривалий час не була огородженою.

Позивач вимагав усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою шляхом як перенесення її на відстань не менше як на 300 м так і шляхом відповідного облаштування пасіки, мотивуючи вимоги тим, що вона не має огорожі вистою 2,5 м.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідачів перенести пасіку на відстань 300 м від належного позивачу будинковолодіння, оскільки вона розміщена на присадибній ділянці, що не суперечить пункту 1.3 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл.

З огляду на викладене, суд вважає доводи заявника про те, що пасіка повинна розміщуватись не ближче 300 м від жилих зон безпідставними, оскільки такі вимоги на індивідуальну пасіку не розповсюджуються.

Відмовляючи у вимогах в частині зобов'язання відповідачів облаштувати належним чином пасіку, суд першої інстанції виходив з того, що у ході розгляду справи відповідачі влаштували огорожу висотою 2,5 м.

Про це свідчать наявні у справі докази (а.с.73-76).

Отже, на час ухвалення судового рішення предмет спору у частині вимог про облаштування пасіки відсутній, а тому підстави для задоволення вимог заявника про зобов'язання відповідачів облаштувати пасіку огорожею висотою 2,5 м відсутні.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди з мотивів недоведення позову у зазначеній частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з частиною 1 статі 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, викладених у покутах 3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Мотивуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначав, що порушення відповідачами вимог щодо правил утримання бджіл спричинило шкоду здоров'ю сину від укусу бджоли, розміщення пасіки без огорожі створює незручності у проживанні та користуванні земельною ділянкою, порушився звичайний ритм життя, виникла необхідність відвідування компетентних органів з приводу утримання пасіки, через страх бути ужаленим бджолами з вуликів є труднощі у зайнятті господарством на території власного господарства, вимушеність знаходження у приміщенні будинку.

Ці доводи заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на встановленому факті порушення прав позивача розміщенням відповідачами у безпосередній близькості від земельної ділянки пасіки, без відповідного огородження, що спричинило завдання моральної шкоди позивачеві.

При цьому, слід враховувати вразливість становища позивача, ступінь важливості для нього предмета спору.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди слід виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи презумпції завдання такої шкоди.

Пояснення позивача як потерпілої сторони щодо характеру завданих йому немайнових втрат є переконливими та розумними у спірному випадку.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів позивачеві завдано моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у створенні відповідачами позивачу незручності у проживанні та користуванні земельною ділянкою, порушенні звичайного ритму життя, необхідності вжиття додаткових зусиль для подолання наслідків негативної діяльності відповідачів, переживання за своїх членів сім'ї.

Водночас, зважаючи на принцип змагальності, відповідачами не доведено, що позивачеві не завдано моральної шкоди і що така шкода заподіяна позивачу не з їх вини.

Їх доводи в основному зводяться до тверджень, про відсутність будь якого впливу наявної пасіки на права позивача, що не відповідач фактичним обставинам справи.

Відповідачі пояснювали невжиття заходів з огородження пасіки неврегульованістю сторонами питання встановлення межі між суміжними земельними ділянками.

Проте такий спір не відноситься до спору, що розглядається у цій справі, й не звільняв відповідачів від обов'язку встановлення огорожі саме пасіки, а не земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням указаних критеріїв, наведених вище обставин, що мають істотне значення, вимог розумності та справедливості, на часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 1000 грн з кожного - на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України з урахуванням проценту задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, того, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідачів на користь держави слід стягнути по 35 грн 44 коп. з кожного - судового збору (з розрахунку: 2000*100%/20000=10%; 704,80*10/100%=70,48; 70,48/2=35,44)

На підставі наведеного та керуючись пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376, статтею 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 грудня 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позов у цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 1000 (одній тисячі) гривень з кожного - на відшкодування моральної шкоди.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави по 35 (тридцять п'ять) гривень 44 коп. з кожного - судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 21 березня 2019 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк