ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/391/19 Справа № 202/5571/18 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Іванова А. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                                Іванової А.П.,

суддів                                                Пістун А.О., Іванченка О.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання                Рисікової К.О.,

прокурора                                        Нємчинова Є.С.,

захисника                                        ОСОБА_1,

підозрюваного                                ОСОБА_2,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року було задоволено клопотання слідчого за погодженням із прокурором та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 години 00 хвилин 27 квітня 2019 року із визначенням застави у розмірі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 384 200 гривень.

Слідчий суддя, в обґрунтування свого рішення зазначив, що підозра ОСОБА_2, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколами оглядів від 05.09.2018 року, протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 27.12.2018 року, протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо, відео контроль особи від 24.01.2019 року, протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо, відео контроль особи від 27.09.2018 року, протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.02.2019 року, протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.01.2019 року, протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 06.09.2018 року, показаннями свідка ОСОБА_3, показаннями свідка ОСОБА_4, показаннями свідка ОСОБА_5, показаннями свідка ОСОБА_6, показаннями свідка ОСОБА_7, показаннями свідка ОСОБА_8, показаннями свідка ОСОБА_9, показаннями свідка ОСОБА_10, висновком експерта 1/8.6/3703 від 08.10.2018 року, висновком експерта 1/8.6/381 від 18.02.2019 року, висновком експерта 1/8.6/1 від 17.01.2019 року.

Враховуючи наявну обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, дані про особу останнього, який може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також зважаючи на тяжкість покарання, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого.

Крім того, слідчий суддя, зазначив, що посилання у судовому засіданні захисника та самого підозрюваного ОСОБА_2 про неможливість застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через тяжку тривалу хворобу, неможливість пересування навіть в межах житлового приміщення, являється безпідставним та спростовується матеріалами кримінального провадження № 12018040000000667. Так, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_6, від 27.11.2018 року, останній показав, що «наркотичний засіб «опій» їм постачає ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ... через деякий час ОСОБА_2 привозить наркотичний засіб «опій», а інколи ОСОБА_2 доручає привезти ..., ». Згідно протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.02.2019 року, протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.01.2019 року, які на час розгляду клопотання являються розсекреченими, встановлено, що в телефонних розмовах з іншими особами, зокрема підозрюваними по даному кримінальному провадженню, підозрюваний ОСОБА_2 має у користуванні транспортний засіб, яким особисто пересувається, та на якому безпосередньо здійснює збут наркотичних засобів.

Також, слідчий суддя, прийняв до уваги й той факт, що підозрюваний ОСОБА_2, будучи обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, по кримінальному провадженню № 12017040160001975 від 14.09.2017 року, судове провадження у якому ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2018 року, зупинено у зв’язку із тяжкою тривалою хворобою обвинуваченого до його видужання, в рамках обраного запобіжного заходу – домашнього арешту, продовжує займатися злочинною діяльністю, спрямованою на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – опій ацетильований.

Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.

Крім того, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_2, а також те, що даний вид злочинної діяльності являється єдиним джерелом доходу підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку, що даний випадок є виключним і для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та запобігання встановленим ризикам необхідно визначити заставу у розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 200, що буде достатнім для забезпечення досягнення мети запобіжних заходів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді, оцінити в сукупності ризики, передбачені ст. 177 КПК України та обставини, передбачені ст. 178 КПК України та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що слідчий суддя постановив необґрунтоване рішення всупереч правам та інтересам підозрюваного. Підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку повідомлено ОСОБА_2 27 лютого 2019 року є необґрунтованою, слідчим та прокурором не доведено наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а слідчим суддею, при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу, не в повному обсязі досліджено підстави для обрання запобіжного заходу та безпідставно застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник посилається на те, що доказів, які зібрані в ході досудового розслідування недостатньо для того, щоб підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Також захисник вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у ОСОБА_2 відсутні для цього підстави, так як він не вважає себе причетним до злочинів, у вчиненні яких підозрюється, не може зробити цього за станом свого здоров’я; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_2 не має до таких доступу; незаконно впливати на свідків, оскільки зазначені свідки майже нічого не свідчать проти нього; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки немає такої можливості.

На думку захисника, стороною обвинувачення не надано прямих та достатніх доказів, які підтверджують вину ОСОБА_2, оскільки свідки ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взагалі не свідчать про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не пояснюють, звідки володіють інформацією щодо причетності ОСОБА_2 до збуту іншими особами наркотичних засобів і тільки ОСОБА_9 нібито чув від інших осіб, що їм наркотичні засоби для збуту надає ОСОБА_2

Також захисник зазначає, що слідчим суддею не враховано стан здоров’я підозрюваного, оскільки підозрюваний є інвалідом першої групи, має серйозні захворювання, а саме ВІЛ-інфекцію 4 клінічної стадії, залишки туберкульозу правої легені, грудного та шийного відділу хребта, хронічний гепатит “Д”, не може самостійно пересуватись навіть по квартирі.

Крім того, захисник вважає, що слідчий суддя безпідставно визначив заставу у розмірі 384 200 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думки підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, зважаючи на наступне.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується документами, долученими до клопотання.

З наведених обставин слідчий суддя зробив правильний висновок про наявність щодо ОСОБА_2 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, достатньо обґрунтованої для вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з яким колегія суддів погоджується.

Також є правильним висновок слідчого судді про наявність щодо ОСОБА_2 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя належним чином врахував вагомість вказаних вище доказів, тяжкість покарання, що даний вид злочинної діяльності являється єдиним джерелом доходу підозрюваного, також він не має стійких соціальних зв’язків, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Доводи ж захисника ОСОБА_1 про те, що слідчим суддею не враховано стан здоров’я підозрюваного, який є інвалідом першої групи, має серйозні захворювання, а саме ВІЛ-інфекцію 4 клінічної стадії, залишки туберкульозу правої легені, грудного та шийного відділу хребта, хронічний гепатит “Д”, не може самостійно пересуватись навіть по квартирі, є безпідставними, оскільки слідчий суддя при постановлені ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Надаючи оцінку доводам захисника ОСОБА_1 щодо визначеного слідчим суддею розміру застави, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, метою застосування яких є досягнення дієвості цього провадження.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, у зв'язку з чим доводи захисника ОСОБА_1 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді в частині визначеного розміру застави, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. На переконання колегії судів, ухвалюючи рішення, слідчий суддя з достатньою повнотою врахував всі обставини, які в силу вимог ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України можуть вплинути на висновки слідчого судді.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги сторони захисту, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв’язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: