Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2/1519/7071/11

провадження № 61-2568св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів:Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Сьома одеська державна нотаріальна контора,

особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, - Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОдеської міської ради на ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., від 27 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

14 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, який у подальшому був нею уточнений, до Сьомої одеської державної нотаріальної контори про відновлення строку прийняття спадщини та встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, щоз 2000 року знаходилась із ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. За життя заповіту ним складено не було. Після його смерті залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_1. При зверненні до Сьомої одеської державної нотаріальної контори їй було роз'яснено, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини сплив 15 червня 2010 року, а тому ОСОБА_2 являється такою, що не прийняла спадщину.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила позов задовольнити, встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 та визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Буран О. М., від 04 жовтня 2011 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, на момент смерті ОСОБА_3 Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом щодо майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тривалістю два місяці з моменту набрання чинності цим рішенням.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_1, на момент смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Також суд вважав доведеним факт поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, який підлягає поновленню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Оскарженою ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сьомої одеської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим рішенням районного суду не вирішено питання про права та обов'язки Одеської міської ради, а тому у неї відсутнє право на апеляційне оскарження цього рішення. Оскільки відсутність порушеного права Одеської міської ради було встановлено після відкриття апеляційного провадження, апеляційне провадження підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2018 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року, яке, на думку Одеської міської ради, є незаконним, було фактично встановлено спадкоємця четвертої черги по закону щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 За наявності такого рішення суду у Одеської міської ради не було і фактично немає законних підстав (стаття 1277 ЦК України, статті 335, 336 ЦПК України) для звернення до суду із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою. Тільки у разі скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року буде відновлено законне право органу місцевого самоврядування для звернення до суду із заявою (позовом) про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_3 Із урахуванням зазначеного, мотиви і висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі не відповідають Конституції України, принципу верховенства права. Право на доступ до суду заявника було обмежено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до Сьомої одеської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщинипризначено до судового розгляду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Сьомої одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, щоз 2000 року знаходилась із ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. За життя заповіту ним складено не було. Після його смерті залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_1. При зверненні до Сьомої одеської державної нотаріальної контори їй було роз'яснено, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини сплив 15 червня 2010 року.

26 квітня 2018 року Одеською міською радою подано апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року, яким позов був задоволений.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2018 рокуапеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

В той же час не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року, апеляційний суд виходив із того, що оскарженим рішенням районного суду не вирішено питання про права та обов'язки Одеської міської ради, фактичне порушення прав заявником не доведено.

Однак із таким висновком погодитися не можна, виходячи із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 335 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до частини першої статті 338 ЦПК України суд, встановивши що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційним судом вказані норми матеріального та процесуального права не враховано, зроблено передчасний, формальний висновок відносно того, що оскарженим заочним рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року не вирішено питання про права та обов'язки Одеської міської ради.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд не врахував, що на орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме - за його місцезнаходженням, покладено обов'язок звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою при відсутності спадкоємців.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, Одеська міська рада, зокрема, посилалася на незаконність заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року, оскільки вказаним рішенням фактично визначено спадкоємця четвертої черги по закону після смерті ОСОБА_3 Таким чином, за наявності вказаного рішення у Одеської міської ради відсутні законні підстави, визначені статтею 1277 ЦК України, статтями 335, 336 ЦПК України, для звернення до суду із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою. У випадку ж задоволення апеляційної скарги Одеської міської ради для останньої відновиться можливість для вжиття передбачених законом заходів з метою визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції у порушення вимог частини першої статті 367 ЦПК України не надано належної оцінки усім доводам апеляційної скарги, а також обставинам, встановленим вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року у справі № 521/11212/18 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, копію якого було подано Одеською міською радою 03 жовтня 2018 року до апеляційного суду.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційний суд фактично самоусунувся від перегляду в апеляційному порядку оскарженого заочного рішення по суті.

З урахуванням вищевказаних порушень, допущених судом апеляційної інстанції, ухвала від 27 грудня 2018 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2018 року скасувати, а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Б. І. Гулько Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта