справа № 2-226/2010

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    09 лютого 2010 року                                                               м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запорожжя  у складі:

головуючого судді     ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.09 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до вимог глави 41 ЦК України позивачем у співавторстві з іншими робітниками КП "ЗТМК" до відповідача була подана заява для реєстрації раціоналізаторської пропозиції від 24.02.2006 р № 114 на "Спосіб утилізації гарнісажної реакційної маси». Згідно до Положення КП "ЗТМК"  "Про порядок складання,  подання, розгляду та використанню раціоналізаторських пропозицій" від 26.06.2001 р. (зі змінами) вказана вище заява щодо раціоналізаторської пропозиції № 114 пройшли належну процедуру оформлення, випробування та були упроваджені до виробництва з 01.02.2006 р.   Між позивачем, співавторами та відповідачем 18.06.2007 р. було укладено договір № 661 про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції. Згідно до умов вище вказаного договору підприємство зобов'язується сплатити авторам раціоналізаторської пропозиції грошову винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції у розмірі, який складає 10% доходу, одержаного від використання раціоналізаторської пропозиції. При цьому винагорода сплачується авторам за перший рік використання - не пізніше 3-х місяців після закінчення першого року використання, за другий рік використання - не пізніше 3-х місяців після закінчення другого року використання. Після закінчення першого року використання позивачеві та співавторам відповідачем була нарахована та сплачена винагорода у розмірі, обумовленому договором та процентним розподілом поміж співавторами. Другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 114 закінчився у 01.02.2008 року. Відповідно до розрахунку авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 114 від 24.02.2006р. розрахункова сума доходу підприємства відповідача за другий рік використання склала  2 982 087,00 грн. Авторська винагорода  10% складає 298 208,70 грн. Належна позивачеві по розподілу поміж співавторами (9%) сума складає  29 820,87 грн. Строки сплати винагороди, обумовлені договором, після другого року використання раціоналізаторської пропозиції № 114 - у травні 2008 р. Однак позивачеві зазначені суми винагороди до сьогодні відповідачем не сплачені.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали викладені в позові вимоги та просили їх задовольнити. Крім того, вважали за необхідне стягнути з відповідача понесені судові витрати. Стосовно позовних вимог про стягнення витрат за юридичну допомогу з відповідача у розмірі 1000 грн. – відмовились.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, при цьому зазначив, при задоволенні позовних вимог, суд повинен визначити розмір стягнення винагороди за використання рацпропозиції без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини: на підставі контракту від 12.01.2005р. № 2 к-б з ОСОБА_3 було продовжено трудові стосунки, в якості генерального директора. 30 березня 2009 року позивач був звільнений з КП "ЗТМК" - підприємства відповідача.

Відповідно до вимог глави 41 ЦК України позивачем у співавторстві з іншими робітниками КП "ЗТМК" до відповідача була подана заява для реєстрації раціоналізаторської пропозиції від 24.02.2006 р № 114 на "Спосіб утилізації гарнісажної реакційної маси».

Згідно до Положення КП "ЗТМК"  "Про порядок складання,  подання, розгляду та використанню раціоналізаторських пропозицій" від 26.06.2001 р. (зі змінами) вказана вище заява щодо раціоналізаторської пропозиції № 114 пройшли належну процедуру оформлення, випробування та були упроваджені до виробництва з 01.02.2006 р.      

На підставі статей 483 та 484 ЦК України та у відповідності до Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні, затверджених указом Президента від 22 червня 1994 р. за № 324/94 між позивачем (співавторами) та відповідачем 18.06.2007 р. було укладено договір № 661 про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції.

Згідно до умов вище вказаного договору (розділ 4, 5, 6) підприємство зобов'язується сплатити авторам раціоналізаторської пропозиції грошову винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції у розмірі, який складає 10% доходу, одержаного від використання раціоналізаторської пропозиції. При цьому винагорода сплачується авторам за перший рік використання - не пізніше 3-х місяців після закінчення першого року використання, за другий рік використання - не пізніше 3-х місяців після закінчення другого року використання.

Після закінчення першого року використання позивачеві та співавторам відповідачем була нарахована та сплачена винагорода у розмірі, обумовленому договором та процентним розподілом поміж співавторами.

Другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 114 закінчився 01.02.2008 року.

Згідно до додатку № 7 до "Порядку складання, подання, розгляду та використання раціоналізаторських пропозицій" обов'язково складається розрахунок доходу від використання раціоналізаторської пропозиції.

Відповідно до розрахунку авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 114 від 24.02.2006р. розрахункова сума доходу підприємства відповідача за другий рік використання склала 2 982 087,00 грн.

Авторська винагорода  10% складає 298 208,70 грн. Належна позивачу по розподілу поміж співавторами (10%) сума складає  29 820,87 грн. Строки сплати винагороди, обумовлені договором, після другого року використання раціоналізаторської пропозиції № 114 - у травні  2008 р. Однак позивачеві зазначені суми винагороди до сьогодні відповідачем не сплачені.

На даний час, відповідач продовжує порушувати права позивача, так відповідно ст. 116 КЗпП  при звільнені позивача повинні сплатити усі суми, які підприємство заборгувало, але до довідки із виплат при звільненні суми заборгованості за рацпропозиціями цілком свідомо відповідачем не включаються. Загальна сума несплаченої позивачу винагороди після другого року використання раціоналізаторської пропозиції № 114 складає  29 820,87 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов законний, обґрунтований, тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 483, 484, 610 та 611 ЦК України, Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні, затверджених указом Президента від 22 червня 1994 р. за №324/94, ст. ст. 3, 15, 79, 88, 212-213 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути   з   Казенного   підприємства   "Запорізький   титано-магнієвий комбінат"    на      користь    ОСОБА_3:

-  винагороду    за    другий    рік    використання раціоналізаторської пропозиції № 114 у розмірі 29 820,87  грн. (зазначена сума визначена без відрахування податку й інших обов’язкових платежів);

- відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  120,00 грн.

Стягнути   з   казенного   підприємства   "Запорізький   титано-магнієвий комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 298, 20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                            Суддя:                                                     О.С. Яцун