П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 821/375/16

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

23 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. (в тому числі додатки до нього), в частині про виявлення нікчемними договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 та в частині застосування до цих договорів наслідків нікчемності правочину (договору); визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича внести додаткову інформацію до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_2 згідно договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, та подати до Фонду гарантування фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що його неправомірно не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що за спірними договорами банківських вкладів на вкладні рахунки позивача в іноземній валюті, кошти надійшли від третіх осіб, що є порушенням Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні та постанови правління НБУ "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті", а тому спірна сума коштів фактично належить не позивачу, а третім особам.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. (в тому числі додатки до нього), в частині про виявлення нікчемними договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 та в частині застосування до цих договорів наслідків нікчемності правочину (договору).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо не включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_2, відкритих у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 06.02.2015 р. та за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_2, відкритих в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 06.02.2015 р. та за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 року. В решті позовних вимог відмовити. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в даному випадку видача, виплата або перерахування реальних коштів не проводились, натомість на підставі поданих позивачем платіжних документів відбувалось виключно коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов'язань, що в свою чергу призвело до штучного створення правових підстав для виникнення у фонду обов'язку здійснити виплату суми гарантованого відшкодування по таким операціям. Крім того, спірні депозитні договори укладені між банком та позивачем під час дії постанови НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". Відповідно до цієї постанови ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних та на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку було заборонено проведення будь - яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб. Апелянт зазначає, що позивач отримав можливість до штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру 200 000 грн. за рахунок держави в істотній перевазі порівняно з іншими кредиторами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

06.02.2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 укладено договір № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро, відповідно до умов якого: сума вкладу складає 3000 євро; вклад залучається на строк з дати його зарахування на рахунок, вказаний в п.1.6 цього договору та по 08.03.2015 р. включно; процентна ставка на суму вкладу становить 4,5 процентів річних (а.с.14).

У відповідності до п.1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2.

Згідно п.1.10 договору вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку залучення вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що вкладник підтверджує, що банк до укладання цього договору з вкладником надав вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, щодо умов гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим вкладом. Сума граничного розміру відшкодування за цим вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тисяч гривень для одного вкладника в одному банку.

Цього ж дня між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 014-21061-060215 згідно умов якої пункт 1.8 ст.1 договору викладено в наступній редакції:

"1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений"(а.с.15).

Відповідно до платіжного доручення від 06.02.2015 р. № 1 від ОСОБА_4 на депозитний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 надійшли кошти у сумі 3000 євро (а.с.16).

18.02.2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США, на підставі якого банк відкрив ОСОБА_2 вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, на який 18.02.2015 р. надійшли кошти в розмірі 600 доларів США з депозитного рахунку ОСОБА_5

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами не заперечується факт укладення між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 договору банківського вкладу в іноземній валюті та додаткової угоди № 1№ 005-21061-180215 від 18.02.2015 р. до договору № 005-21061-180215 від 18.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) у доларах США з аналогічними умовами як і до договору від 06.02.2015 року, однак сам договір та додаткова угода втрачені.

Випискою по особовому рахунку позивача підтверджується, що кошти в сумі 600 дол.США надійшли на його рахунок № НОМЕР_1 18.02.2015 року від ОСОБА_5 (а.с.18).

Постановою Національного Банку України № 692 БТ від 30.10.2014 віднесено ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних. Ця постанова була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яку запроваджено з 03.03.2015 по 02.09.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року включно.

Комісія з перевірки правочинів за вкладними операціями банку дійшла висновку, що договори укладені банком та фізичними особами після 16.01.2015, за якими здійснювались перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, є нікчемними на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Наказом уповноваженої особи банку № 813 від 16.09.2015 року застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку після 16.01.2015 року.

Постановою НБУ №664 від 02.10.2015 року, вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

З виписки по особовим рахункам позивача вбачається, що 22.10.2015 р. кошти в розмірі 3000,00 євро та 600 дол. США повернуті на рахунки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, внаслідок застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу № 014-21061-060215 від 06.02.2015 року та № 005-21061-180215 від 18.02.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки спірні суми коштів надійшли на його депозитні рахунки до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", а отже позивач має законне право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків відкритих в ПАТ "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 27 Закону № 4452-VI регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

При цьому, у відповідності до частини 6 цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI, протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Згідно з п.п.3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Відповідно до п.п.2, 4 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 1 ст. 34 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом частини 1 статті 35 Закону № 4452-VI здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

В силу вимог частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції до 12 серпня 2015 року, до набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII), яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII частину третю статті 38 Закону України № 4452-VI доповнено пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства".

Доказів того, що постанова Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, у порядку, встановленому законом, відповідачем не надано.

Так, ПАТ "Дельта Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року, тоді як депозитні договори з позивачем укладені 06 лютого 2015 року та 18 лютого 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI правочин вже має бути вчинений неплатоспроможним банком.

Окрім того, постанова Правління Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для Національного банку України.

Відповідачем не наведено підстав для визнання нікчемним договорів банківського вкладу (депозиту) Лояльний від 06.02.2015 року № 014-21061-060215 та від 18.02.2015 року № 005-21061-180215 у дол.США.

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є таким, що порушують публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

А отже, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів.

На позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи статтю 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції "Дельта банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, Позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував у чому така перевага полягала.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Також постановами Верховного Суду від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 804/6992/15.

Спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії уповноваженої особи ФГВФО по односторонньому списанню коштів з рахунків позивача та перерахуванню їх третім особам без згоди позивача та за відсутності законних на то підстав є неправомірними.

Помилковими є доводи апеляційної скарги, що кошти на депозитні рахунки ОСОБА_2 надійшли внаслідок "дроблення" великих вкладів інших клієнтів, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладених правочинів, а підтверджує факт наявності на вкладних рахунках позивача грошових коштів у розмірі 3000 євро та 600 доларів США. Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від по справі № 821/83/16 від 27 лютого 2019 року.

Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у пункті 2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

З наведеного вбачається, що зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, так як гарантований конституційний принцип непорушності (приватної власності) полягає в неприпустимості свавільного втручання в це право суб'єктів приватного та публічного права, у тому числі й держави. Фізична особа (вкладник) є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності, в силу статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України, є непорушним.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договори банківського вкладу (депозиту) Лояльний від 06.02.2015 року № 014-21061-060215 та від 18.02.2015 року № 005-21061-180215 у дол.США укладених між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк", нікчемними та, відповідно, застосовувати до них наслідки нікчемності, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Забезпечення відшкодування фізичним особам банківських вкладів, зокрема, шляхом задоволення позову про визнання бездіяльності уповноваженою особою Фонду протиправною та зобов'язання її вчинити певні дії дозволяє досягнути мети системи гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд по справах № 826/26857/15 від 27 листопада 2018 року, № 826/25212/15 від 11 грудня 2018 року, № 818/3625/15 від 11 грудня 2018 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до чинного законодавства уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" зобов'язана включити ОСОБА_2 до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення її до Загального реєстру вкладників.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308,311,316,320,322,325,328,329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 20 березня 2019 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко