Справа № 2а-74/2010

                                                                                                                                           2010 р.

Постанова

іменем України

01 лютого 2010 року Сватівський районний суд Луганської області в складі головуючого  судді Гашинського М.А., при секретарі Покотиловій І.М. у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про  зобов’язання  управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області  нарахувати та виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в  сумі 3891.90 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду  з даною позовною  заявою до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якій просить зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3891, 90 грн.

       В обгрунтування позовних вимог в позові  позивач зазначив, що  він,  відповідно  до ст.1 Закону України  №2195-1V  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни„, є дитиною війни, згідно із статтею 6 даного Закону   з першого січня  2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак  у 2006-2008 роках йому така допомога  не виплачувалась. Цим самим відповідачем порушено вимоги ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  рішення ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 р., тому невиплату йому соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  вважає протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України, просить суд задовольнити позов.

В судове засідання позивач не з”явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до  суду надавши заперечення , згідно яких просить суд справу розглянути без його  участі  та зазначив, що  позов не визнає . Підвищення пенсій за 2006-2007 роки  дітям війни можливо провести  лише після  прийняття відповідного законодавчого акту.  Крім того, в 2008 р. після винесення ОСОБА_2 Судом України рішення  22 травня 2008 р № 10рп/2008  підвищення  дітям війни  до пенсії  або  щомісячного  довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  повинно  проводитись відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. в розмірі :з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн..  Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суд,  розглянувши  справу   відповідно до ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження,  дослідивши в судовому засіданні надані сторонами  докази, оцінивши їх у сукупності,   вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

 -з матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за  віком  та має  правовий статус „дитини війни”, що  підтверджується  посвідченням Серії   № 462780 ( а.с.7).  

08.12.2009 р. позивач звернувсь до відповідача  з заявою  про  виплату доплати як „дитині війни”. Листом від 09.12.2009 р.   відповідачем йому було відмовлено у підвищенні пенсії ( а.с.8).

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 46 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування ” передбачено, що  н араховані суми пенсії,  на  виплату  яких  пенсіонер  мав право,  але  не отримав своєчасно з власної вини,  виплачуються за минулий час,  але не більше ніж за три роки до  дня  звернення  за отриманням  пенсії.   Нараховані суми пенсії,  не отримані  з  вини  органу,  що призначає  і  виплачує  пенсію,  виплачуються  за  минулий час без обмеження будь-яким  строком. Таким чином, суд  не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію  даної  статті   на 2006  рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-4 „Про  Державний бюджет України на 2006 рік”.  Зупинення дії нормативного   акту  не дає права  на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання  зазначеної  в позові доплати  до пенсії  в 2006 році.  

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15  березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн.,.  Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч.  1 ст.  28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений п. 5 ч. 1  цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн., 415,11 грн.

Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення стаггі 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач зобовязаний перерахувати та виплатити позивачу підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення ОСОБА_2  Судом України  по 3І грудня 2007 року , тобто до закінчення бюджетного року ,з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.На підставі  цього Рішення  втратила чинність нова   редакція статті  6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , внаслідок чого відновлена попередня редакція закону .  

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України. ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Отже , виходячи з наведеного,  позивач  має право на  здійснення  йому  відповідачем  нарахування та виплату  підвищення до пенсії після винесення ОСОБА_2 Судом рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007-  з 9 липня  2007 р.  по  31 грудня 2007 р., тобто  до закінчення бюджетного року та після винесення ОСОБА_2 Судом України рішення  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  - з  22 тавня 2008 р.  і по 31 грудня 2008 року , тобто  до закінчення бюджетного року, в іншій частині  позовних вимог  позивачу слід відмовити за їх безпідставністю. .  

Позивачем заявлена вимога про нарахування та виплату  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.  Формулювання  позивачем позовної вимоги є  юридично невірним , оскільки  позивач є пенсіонером , отримує пенсію,  і  має право , як дитина війни, саме   в данному випадку, на підвищення до пенсії.  28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530  „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”,  відповідно до пункту 8 якої встановлено , що дітям  війни до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що  виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах : з 22 травня -48, 10 гривні , з 1 липня -48, 20 та з 1 жовтня -49, 80 гривні. Таким  чином, підвищення  позивачу, як динині війни , відповідачем  виплачується  відповідно до зазначеної постанови , а не Закону, про що  зазначено  в  наданих суду запереченнях відповідачем. Керуючись загальними засадами пріоритету законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору належить застосовувати вимоги Закону України «Про соціальний захист  дітей війни” , тому відповідно до вимог ст.92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір допомоги встановлений ст.8 Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008року.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України , суд може  вийти за межі  позовних вимог тільки у разі , якщо  це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін  чи третіх осіб, про  захист  яких вони  просять.  Зважаючи  на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі  позовних вимог  та визнати неправомірною  бездіяльність  управління Пенсійного  фонду  України в Сватівському районі  Луганської області  щодо  ненарахування та невиплати позивачеві  підвищення до пенсії , як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей  війни” , оскільки  зазначена бездіяльність порушує права та інтереси  позивача.

                                            Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області  здійснити нарахування та виплату підвищення  до пенсії ОСОБА_3 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  як дитині війни  з 09  липня  2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням  фактично отриманих сум.  

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у  справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови  складено  03 лютого 2010 року.

Суддя                                                                                            М.А.Гашинський