Справа № 2-1618

                                                                                                                                         2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 23 грудня 2009 року                                                                          Біляївський районний суд

                                                                                                                     Одеської області

в складі: судді – Мельничук Н.І.

при секретарі – Полубок Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ВАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ «Ерсте Банк» про внесення змін до кредитного договору та зобов’язання зробити перерахунок сплачених коштів, суд, –

В С Т А Н О В И В:

         Позивач ВАТ «Ерсте Банк» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 15.06.2007 року між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1388/74/02740 про надання кредиту у розмірі 550000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 14.06.2026 року із сплатою 12,0 % річних за користування кредитними коштами. Кредитні кошти повинні були бути направлені на придбання житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопільський район, с. Сухий Лиман, вул. Сонячна, 1.

        Відповідно до умов договору, відповідач зобов’язався, щомісяця сплачувати платіж для погашення заборгованості за кредитом. У порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконує. Станом на 06.05.2009 року має заборгованість в загальній сумі 3727126,17 гривень, яка складається: 3343474,29 гривень – заборгованість за кредитом; 333650,94 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 50001,41 гривень – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

         В забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору, 15.06.2007 року між сторонами були укладені договори іпотеки, щодо житлового будинку № 1 по вул. Сонячній в с. Сухий Лиман, Овідіопільського району, Одеської області; земельної ділянки, площею 0,0612 га., розташованої на території Прилиманської сільської Ради, Овідіопільського району, Одеської області, СК «Механізатор» та земельної ділянки, площею 0,0684 га., розташованої на території Великодолинської селищної Ради, ОГСТ «Великодолинське-1», ділянка № 38.

         Відповідно до договору поруки від 15.06.2008 року, ОСОБА_2 виступила поручителем ОСОБА_1 та зобов’язалась солідарно з ним відповідати перед банком за виконання зобов’язань по вищевказаному кредитному договору.

         На підставі вищевказаного, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом за кредитним договором № 014/1388/74/02740 від 15.06.2007 року в розмірі 3727126,17 гривень та судові витрати.

         Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить внести зміни до кредитного договору № 014/1388/74/02740 від 15.06.2007, п. 1.1 якого доповнити новим реченням, наступного змісту: «Ціна валютної цінності, наданої в кредит складає 2777500 гривень; пункт 1.3 доповнити словосполученням наступного змісту: «виключно у національній валюті України – гривні». Крім того, ОСОБА_1 просить суд зобов’язати ВАТ «Ерсте Банк» зробити перерахунок сплачених коштів та зробити новий графік погашення кредиту та процентів в національній валюті України. Свої вимоги мотивує тим, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, що є незаконним.

         Представник позивача ВАТ «Ерсте Банк» ОСОБА_3 в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, а зустрічний позов не визнав, вказуючи, що кредитний договір відповідає чинному законодавству України, а відповідачі ухиляються від його виконання.

         В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4 на задоволенні зустрічного позову наполягала, а позов ВАТ «Ерсте Банк» не визнала, вказуючи, що законодавством не передбачено виконання фізичними особами грошового зобов’язання перед банками по наданих кредитах в іноземній валюті.

         Представник позивача в судове засідання не з’явився, але звернувся до суду з відповідною заявою в якій позов підтримав в повному обсязі.

         Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первинний позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, з наступних підстав.

         В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1388/74/02740 про надання кредиту у розмірі 550000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 14.06.2026 року та сплатою 12,0 % річних за користування кредитними коштами. Кредитні кошти повинні були бути направлені на придбання житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопільський район, с. Сухий Лиман, вул. Сонячна, 1. Відповідно кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит, а останній зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки.

         В забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору, 15.06.2007 року між сторонами були укладені договори іпотеки, щодо житлового будинку № 1 по вул. Сонячній в с. Сухий Лиман, Овідіопільського району, Одеської області; земельної ділянки, площею 0,0612 га., розташованої на території Прилиманської сільської Ради, Овідіопільського району, Одеської області, СК «Механізатор» та земельної ділянки, площею 0,0684 га., розташованої на території Великодолинської селищної Ради, ОГСТ «Великодолинське-1», ділянка № 38. А згідно договору поруки від 15.06.2008 року, ОСОБА_2 виступила поручителем ОСОБА_1 та зобов’язалась солідарно з ним відповідати перед банком за виконання зобов’язань по вищевказаному кредитному договору

         Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України – зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від грошового зобов’язання.

         В силу ст. 1050 ч.2 ЦК України – якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті  1048 цього Кодексу.

         Судом встановлено, що відповідачі не належним чином не виконали умов кредитного договору, а тому 26.01.2009 року банком на їх адресу було направлено повідомлення з вимогою дострокового погашення кредитної заборгованості. Станом на 06.05.2009 року відповідачі мають заборгованість в загальній сумі 484042,36 доларів США, що еквівалентно 3727126,17 гривень, яка складається: 3343474,29 гривень – заборгованість за кредитом; 333650,94 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 50001,41 гривень – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

        Вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом про внесення змін до кредитного договору, п. 1. 1. якого він просить доповнити новим реченням наступного змісту «Ціна валютної цінності, наданої в кредит складає 2777500 гривень; пункт 1.3 доповнити словосполученням наступного змісту: «виключно у національній валюті України – гривні» та зобов’язання ВАТ «Ерсте Банк» зробити перерахунок сплачених коштів та зробити новий графік погашення кредиту та процентів в національній валюті України, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

         Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

         У статті 2 зазначеного вище закону дається визначення поняття кошти, згідно якого кошти – це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.  

         Згідно п.1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.

         Крім цього, частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що вразі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

          Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

          Таким чином, зазначені вище положення вимог діючого законодавства спростовують твердження відповідача щодо незаконності визначення у кредитному договорі зобов’язань по валютному кредитному договору лише в іноземній валюті.

           Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

          Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

         Виходячи з викладених вище вимог діючого законодавства суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи розірвання кредитних договорів, укладених між сторонами у справі, оскільки вони, достовірно знаючи про нестабільність національної валюти України по відношенню до доларів США, діяли за власним переконанням і на власний ризик.

         Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов’язання банку скласти новий графік погашення кредиту в національній валюті України, то суд вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити, оскільки на момент укладення договорів позивач, погодившись з усіма вимогами, добровільно підписав запропонований графік погашення кредиту, який є невід’ємною частиною  валютного кредитного договору.

        Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про те, що кредитний договір і графіки погашення кредиту і відсотків, оформлені у вигляді додатків, не суперечать вимогам діючого законодавства, а тому суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

         Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 257, 258, 259, 533, 549, 625, 627, 652, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, –

                                              В И Р І Ш И В:  

        Позовну заяву ВАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

        Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/1388/74/02740 від 15.06.2007 року в розмірі 3727126,17 гривень.

        Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ерсте Банк» судові витрати в розмірі 1950 гривень.

        В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ «Ерсте Банк» про внесення змін до кредитного договору та зобов’язання зробити перерахунок сплачених коштів – відмовити.

        Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Біляївський районний суд.

          Суддя :                                                                                                       Н.І. Мельничук