Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 658/2457/16-ц

провадження № 61-32568св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Василівська сільська рада Каховського району Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області, у складі судді Батовріної І. Г., від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Колісниченка А. Г., Базіль Л. В., Радченка С. В., від 24 травня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Василівська сільська рада Каховського району Херсонської області про визнання заповіту нікчемним.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5, після його смерті залишилася спадщина. Позивач є спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті батька, оскільки проживала разом з ним. Крім неї спадкоємцями за законом є її мати та брат. Згодом ОСОБА_3 стало відомо про те, що 17 березня 2003 року секретарем виконкому Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області посвідчено заповіт, за яким спадкоємцем права на земельну ділянку, що належало померлому, є ОСОБА_4 Вважає, що заповіт не мала права посвідчувати секретар сільради, а тому такий заповіт є нікчемним.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_5 17 березня 2003 року та посвідчений секретарем Василівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено нікчемність заповіту, складеного 17 березня 2003 року від імені ОСОБА_5, посвідченого секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області ОСОБА_6 за реєстровим № 56.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскількисекретар виконкому сільської ради при посвідченні заповіту здійснював свої повноваження щодо вчинення нотаріальних дій не на підставі рішення ради, а на підставі функціональних обов'язків, що є порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Позивач не пропустила строк позовної давності звертаючись до суду із цим позовом, оскільки про існування заповіту їй стало відомо лише 07 липня 2015 року при написані заяви про прийняття спадщини в сільській раді.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки секретар виконкому сільської ради при посвідченні заповіту здійснював свої повноваження щодо вчинення нотаріальних дій не на підставі рішення ради, а на підставі функціональних обов'язків, що є порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Сільрада не надавала секретарю виконкому сільської ради повноваження на вчинення нотаріальних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення статей 257, 261 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності у три роки розпочинається зі спливом шести місяців з дня смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто 24 березня 2009 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Василівська сільська рада Каховського району Херсонської області про визнання заповіту нікчемним призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 березня 2003 року ОСОБА_5 складено заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за № 56 (а. с. 4).

Відповідно до змісту вказаного заповіту ОСОБА_5 заповідано на користь ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) на землях КСП імені ОСОБА_7 у розмірі 7,44 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі/на місцевості, належного йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого головою Каховської районної державної адміністрації Херсонської області 23 липня 1996 року (а. с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, про що складений відповідний актовий запис за № 30 (а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, її батьком є ОСОБА_5 (а. с. 35).

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 жовтня 2013 року шлюб, зареєстрований 22 грудня 2001 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розірвано. Після розірвання шлюбу дружині повернуто дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 (а. с. 58).

Відповідно до довідки від 09 липня 2015 року, виданої Василівською сільською радою Каховського району Херсонської області, померлий ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_10, дочка ОСОБА_3, син ОСОБА_11, онука ОСОБА_12 (а. с. 56).

03 червня 2016 року постановою державного нотаріуса Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області ОСОБА_10 у видачі свідоцтва про право на частку майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства, яке належало померлому ОСОБА_5, відмовлено (а. с. 133).

Вказаною постановою встановлено, що після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 13/2009, згідно матеріалів якої із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_10, інші спадкоємці не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5, яка відповідно до статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки на день смерті проживала зі спадкодавцем, від спадщини не відмовлялась.

Вказані обставини підтверджуються спадковою справою № 13/2009, яку було досліджено міськрайонним судом.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

За загальним правилом заповіт посвідчується нотаріусом.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений повноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів місцевих рад уповноважені посвідчувати заповіти.

Згідно пункту 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, (чинної на час посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів у відповідності до статті 37 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчувати заповіти.

Відповідно до пункту 2 зазначеної Інструкції нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Частиною першою статті 52 Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

На підставі рішення Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області І сесії двадцять четвертого скликання від 10 квітня 2002 року № 4 «Про обрання секретаря ради народних депутатів» ОСОБА_6 обрано секретарем Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області (а. с. 86).

Згідно функціональних обов'язків секретаря Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області, які затверджені головою сільської ради, до них також входить здійснення нотаріальних дій (пункт 6). З вказаними функціональними обов'язками секретар Мазур Г. В. ознайомлена 10 квітня 2002 року.

Як встановили суди, згідно наданих пояснень представника сільської ради на час складання заповіту на ім'я ОСОБА_5 рішення сільської ради щодо уповноваження секретаря виконавчого комітету на здійснення нотаріальних дій не виносилося, секретар виконавчого комітету діяла на підставі функціональних обов'язків.

Відповідно до довідки від 25 липня 2016 року, виданої завідувачем архівного сектору Каховської районної державної адміністрації Херсонської області, за період з 2000 рік по 2003 рік рішення Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області щодо покладення обов'язків вчинення нотаріальних дій на секретаря виконкому Василівської сільської ради Каховського району не виявлено (а. с. 5).

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми ЦК УРСР, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (чинних на час посвідчення заповіту), встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки секретар Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області при посвідченні заповіту (17 березня 2003 року) здійснювала свої повноваження щодо вчинення нотаріальних дій не на підставі рішення сільської ради, а на підставі функціональних обов'язків, визначених сільським головою, що є порушенням вимог ЗаконуУкраїни «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 2 зазначеної Інструкції.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку про те, що підстави для відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску позивачами строку позовної давності відсутні, оскільки ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті батька, про існування складеного спадкодавцем заповіту стало відомо лише 07 липня 2015 року при написані заяви про прийняття спадщини в сільській раді. Протилежного відповідачем не доведено. Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку вказаним обставинам.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди загалом правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк