В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 14  січня  2010 року                 Новгородківський районний суд

                            Кіровоградської області

в складі:     головуючої судді                     Сосновської Л.І.,

        при секретарі                     Шпирка Л.Л.,

        за участю: прокурора                 Шума О.О.,

        адвоката                             ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новгородка кримінальну справу по обвинуваченню:                                       ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в СФГ «Декович» водієм, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4,  раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого  ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Злочин вчинено при слідуючих обставинах:

05.09.2009 року, близько 10:30 години, ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі «ЗІЛ-130» по вул. Калініна в с. Верблюжка Новгородківського району, біля домоволодіння ОСОБА_3, вирішив з’їхати на грунтову дорогу. Під час здійснення вказаного маневру підсудний пошкодив гілки дерева на узбіччі, що побачив потерпілий, який стояв біля свого домоволодіння. ОСОБА_3 зупинив автомобіль та зробив зауваження ОСОБА_2, в результаті чого між ними виникла сварка і в ході якої підсудний почав виражатися в адресу потерпілого нецензурною лайкою. ОСОБА_3 не стерпівши образи, кинув по кабіні автомобіля пластиковою пляшкою з водою. Відразу після цього ОСОБА_2 вийшов з кабіни автомобіля та кулаком наніс потерпілому 3-4 удари в обличчя і в різні частини тіла. Так як ОСОБА_3 є особою похилого віку, то він не міг чинити опір, а тому кинувся тікати від підсудного. ОСОБА_2, помітивши, що потерпілий тікає розвернувся та пішов до машини. ОСОБА_3 відбігши на безпечну відстань та побачивши, що підсудний йде до автомобіля, від образи на нього, схопив із землі дві дерев’яні палиці та кинув їх в сторону останнього, але в нього не влучив, а поцілив в автомобіль. ОСОБА_2 розвернувся та, підбігши до ОСОБА_3, наніс йому удар кулаком в обличчя. Внаслідок даного удару потерпілий упав на землю, а ОСОБА_2 наніс йому ногами ще декілька ударів в різні частини тіла. Під час цього з метою захистися ОСОБА_3 хапав підсудного за ноги. В цей час їхню сварку помітила свідок та припинила її.

В результаті завданих ОСОБА_2 ударів ОСОБА_3, відповідно до висновку експерта №252 від 15.10.2009 р., отримав наступні тілесні ушкодження: навколо правого ока з переходом на праву скроневу та лобну області багрово-синій крововилив, на лівій вітці нижньої щелепи синій крововилив 8/8 см, на правому плечі в середній третині по зовнішній поверхні крововилив 15/8 см синьо-багрового кольору, в правій поперековій області крововилив синього кольору 6/5 см, ЗЧМТ, забій головного мозку другого ступеню з геморагічним вогнищем в лобній області, виражений вестибуло-атактичний та лікворо-гіпертензійний синдром, які за ознакою тривалості розладу здоров’я відносяться до середнього ступення тяжкості тілесних ушкоджень, що утворилися від неодноразової ударної дії твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, їх утворення при падінні на площині виключається.

Допитаний в судовому засіданні підсудний вину у скоєному злочині визнав частково, суду пояснив, що 05.09.2009 р. він їхав на автомобілі                   «ЗІЛ-130»до знайомого по запчастини. Біля домоволодіння потерпілого з’їхав на грунтову дорогу. ОСОБА_3 зупинив автомобіль та заявив, що він йому кузовом поламав гілки дерев. Підсудний подивився у дзеркало заднього вигляду, але зламаних гілок не помітив. Потім потерпілий запитав: «Чому він тут їзде?» Після чого кинув пляшкою з водою по машині. Вийшовши з машини, він хотів розібратися, але ОСОБА_3 почав кидатися палицями. Посварившись підсудний розвернувся та пішов до машини, але в цей момент потерпілий знову кинув палицею. Підсудний відразу підійшов до                   ОСОБА_3 і схопив його за руки, а він в свою чергу схопив його за пах. Після цього підсудний наніс потерпілому два удари рукою та декілька ударів ногою. Поки ОСОБА_3 не почав кидатися палицями, а в подальшому хватати його за пах,  він його не бив. Заявлений цивільний позов визнав частково.

У скоєному щиро розкаюється.

Вина підсудного в скоєнні злочину повністю доведена в судовому засіданні поясненнями потерпілого, свідка та матеріалами кримінальної справи.

Потерпілий суду пояснив, що 05.09.2009 р. він ішов на город і взяв з собою літрову пляшку води. В цей час помітив, що підсудний, з’їжджаючи автомобілем «ЗІЛ» з дороги, зачепив та поламав гілки його дерев. Він відразу зупинив автомобіль та сказав ОСОБА_2, що той поламав гілки дерев. У відповідь підсудний нецензурно висловився в його адресу. Після цього потерпілий кинув пляшку в машину. Підсудний виліз з кабіни та почав його бити руками. Потерпілий, не змігши чинити опору ОСОБА_2 почав тікати. Відбігши до двору він зі злості кинув палицею в сторону підсудного, але влучив в автомобіль. Після цього ОСОБА_2 підійшов до потерпілого та продовжував його бити до того часу поки він не втратив свідомість. Під час бійки потерпілий хватав підсудного за ногу, так як не міг по-іншому чинити опір. Коли він прийшов до тями, то почув, що якась жінка кричала: «ОСОБА_2 - не бий!» Після цього він припинив наносити удари та поїхав у невідомому напрямку.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 05.09.2009 р., близько 10:00 години, вона на своєму велосипеді по вул. Калініна в с. Верблюжка їхала на роботу. В цей час помітила, як біля домоволодіння ОСОБА_3 з’їжджав автомобіль «ЗІЛ». На спуску він зупинився, а потім побачила як потерпілий кинув чимось по машині. Проїхавши далі по дорозі, свідок вирішила повернутися до двору ОСОБА_3, так як почула якісь крики. Біля двору дерева були не ушкодженні. Декілька разів вона крикнула: «ОСОБА_2 припини бійку!»

Заявою потерпілого від 05.09.2009 р. про скоєний злочин

                    (а.с.7);

протоколом очної ставки між потерпілим та підсудним, де ОСОБА_3 повністю підтримав свої покази.

                                                            (а.с.46-47);

Згідно акту дослідження №252 від 30.09.2009 р. ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження

                        (а.с.17).

Відповідно до висновку експерта №252 від 15.10.2009 р. ОСОБА_3 отримав наступні тілесні ушкодження: навколо правого ока з переходом на праву скроневу та лобну області багрово-синій крововилив, на лівій вітці нижньої щелепи синій крововилив 8/8 см, на правому плечі в середній третині по зовнішній поверхні крововилив 15/8 см синьо-багрового кольору, в правій поперековій області крововилив синього кольору 6/5 см, ЗЧМТ, забій головного мозку другого ступеню з геморагічним вогнищем в лобній області, виражений вестибуло-атактичний та лікворо-гіпертензійний синдром, які за ознакою тривалості розладу здоров’я відносяться до середнього ступення тяжкості тілесних ушкоджень

                        (а.с.27-28).

Аналізуючи докази в їх сукупності суд вважає, що дії підсудного  правильно кваліфіковані по ч.1 ст.122 КК України, так як він скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Підсудний скоїв злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, і дані обставини суд визнає, як пом’якшуючі відповідальність підсудного.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції його від суспільства із звільненням від відбування покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України.

Потерпілий по справі в судовому засіданні відмовився від цивільного позову і дана відмова прийнята судом.

Речові докази, судові витрати по справі - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320-324 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винним по  ч.1 ст.122 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

    На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, а саме:

-   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-   періодично з’являтись на реєстрацію до зазначеного органу;

-   повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.

Початок іспитового строку засудженому рахувати з дня проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу засудженому підписку про невиїзд скасувати після  вступу вироку у законну силу.    

          Вирок може бути оскаржений протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області

    Головуюча суддя                         Л.І. Сосновська