Справа № 758/12403/16-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Горбані О.В., Артюшенко К.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 та адвоката Стадник Т.Р.,

представника відповідача - Біцюк В.С. та адвоката Гурського М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед», третя особа: Державне підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на посаді голови представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, уточнивши, що в розмірі 1 993 533,20 грн. та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 260 000, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 04.06.2009 року він почав працювати на посаді голови Представництва компанії Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед в Україні . 23.05.2016 року у зв»язку з поганим самопочуттям , знаходячись на робочому місці він вимушений був викликати швидку медичну допомогу та був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні № 4. Вказує, що з 23.05.2016 року по 08.09.2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні , а згодом на амбулаторному. Зазначає, що 08.07.2016 року відповідно до електронного листа від Чаби Кантора, який є керівником регіону Російської Федерації та країн СНГ, довіреність на його ім»я була відкликана з підстав його тривалої хвороби. 09.09.2016 року він прибув до офісу Представництва компанії та приступив до виконання трудових обов»язків. Однак, того ж дня на його службову електронну адресу був направлений лист, в якому повідомлялося про те, що його звільнено та додано до електронного листа копію наказу про звільнення № 09/09/16 від 09.09.2016 року згідно п. 5 ст. 41 КЗпП у зв»язку з припиненням повноважень посадових осіб. Стверджує, що ОСОБА_7, якою було підписано наказ про його звільнення, не мала відповідних повноважень на його звільнення як працівника Представництва.

Провадження у справі було відкрито ухвалою від 05.12.2016 р. (суддя Трегубенко Л.О.).

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 01.09.2017 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

Ухвалою від 02.02.2018 р. прийнята заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначивши, що Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» не є самостійною юридичною особою, а трудові відносини у нього склались з іноземним суб'єктом господарювання. Крім того, збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.).

В своєму відзиві представник представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні зазначив, що позивач перебував на лікарняному з 23.05.2016 року по 08.09.2016 року. З 23 травня 2016 року позивач на зв»язок з керівництвом компанії не виходив, неодноразові спроби зв»ячатися з ним телефоном, ІР телефонією та листами були неуспішними. В зв»язку з тим, що позивач за довіреністю мав низку ключових повноважень для забезпечення діяльності представництва, відсутність зв»язку з ним та відсутність будь-якої інформації про його стан та подальші плани щодо повернення істотно заважали щоденній діяльності представництва. 07.06.2016 року компанія видала довіреність ОСОБА_8. Повноваження, якими була наділена ОСОБА_8, були абсолютно аналогічними повноваженням позивача згідно його довіреності. 08.07.2016 року компанією було прийняте рішення про відкликання довіреності на ім»я позивача. Вказане рішення було направлене на адресу електронної пошти позивача. 04.08.2016 року компанія в м. Мумбаі, Індія прийняла рішення про зупинення повноважень позивача, про розірвання трудового договору з ним та звільнити його згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Крім цього узв»язку з тим, що позивач перебував на лікарняному, було вирішено, що наказ про його звільнення буде підписаний ОСОБА_8 і залишено в ТОВ ЮФ «ОМП». Відповідно до наказу про звільнення позивача представники ТОВ ЮФ «ОМП» були уповноважені на проведення переговорів щодо звільнення позивача. Тому, вважає, що позивача було офіційно звільнено з дня оформлення наказу про його звільнення, а саме 09.09.20016 року, який був оформлений в день, коли позивач повернувся до роботи після періоду тимчасової непрацездатності. Однак, 12.09.2016 року представництво перерахувало на банківській рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 567 536,28 грн., з урахуванням виплати додаткового заробітку за кожен день затримки розрахунку. Грошові кошти були отримані позивачем.

В своїх письмових поясненнях директор третьої особи зазначив, що з 27.06.2013 р. ДП «ГДІП» став правонаступником прав та обов»язків КП «Генеральна дирекція з обслуговуванні іноземних представництв» та є юридичною особою, що здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого в установленому порядку Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 27.06.2013 року за № 10741020000. Вказує, що 09.09.2016 року на адресу третьої особи надійшов лист Представництва №09/09 про оформлення звільнення позивача на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України з 09.09.2016 року. До листа представництва було долучене рішення відповідача від 04.08.2016 року про звільнення позивача згідно п. 5 ст. 41 КЗпП України. Рішення відповідача оформлене за його місцезнаходженням та місцем реєстрації в Індії, засвідчене Апостилем та перекладене на українську мову. На підставі отриманого листа Представництва відповідача та на виконання вимог законодавства дирекцією «Інпредкадри» ДП «ГДІП» було видано наказ № 172і від 09.09.2016 року про звільнення позивача з роботи згідно п. 5 ст. 41 КЗпП. У зв»язку з тим, що трудова книжка позивача знаходилась в нього, дирекцією «Інпредкадри» на адресу позивача неодноразово були надіслані листи з проханням терміново повернути трудову книжку, які були ним проігноровані. За таких обставин ДП «ГДІП» було позбавлене можливості внести відповідний запис в трудову книжку позивача.

В судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали з підстав зазначених в позові, просили задовольнити та надали пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог закону, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення ЦПК України (2017 р.) розгляд даної справи підлягає за нормами ЦПК України (2017 р.), чинного з 15.12.2017 р.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що 03.06.2009 р. між позивачем та Компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі генерального директора по Росії та СНД Ратиш Трехан укладений контракт, згідно якого ОСОБА_6 прийнято на посаду голови Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні.

Як вбачається з наданих документів, з 23.05.2016 року по 08.09.2016 року ОСОБА_6 перебував на лікуванні з оформленням листків непрацездатності.

07.06.2016 року Компанія «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» видала довіреність на ім»я ОСОБА_8 представляти компанію, повноваження, якими була наділена ОСОБА_8, були абсолютно аналогічними повноваженнями ОСОБА_6 згідно його довіреності.

Відповідно до п.4.1 Положення про представництво Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні, управління представництвом здійснюють керівні органи Компанії та Голова Представництва.

П. 4.2 даного положення про представництво Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» зазначає, що поточне керівництво Представництвом здійснює Голова Представництва, який діє як представник Компанії на підставі довіреності, виданої Компанією, та є підзвітним Компанії.

08.07.2016 року компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» було прийнято рішення про відкликання довіреності на ім»я ОСОБА_6, у зв»язку з чим на адресу електронної пошти ОСОБА_6 було направлено вищевказане рішення компанії.

04.08.2016 року Компанія «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» (в м.Мумбаі, Індія) прийняла рішення про зупинення повноважень ОСОБА_6, розірвання трудового договору та про звільнення ОСОБА_6 з посади голови Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні.

09.09.2016 року згідно наказу № 09/09/16 про звільнення на підставі рішення компанії від 04.08.2016 року ОСОБА_6 звільнено з посади Голови Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед в Україні», згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

При звільненні ОСОБА_6, Представництво Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед в Україні виплатило вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку в розмірі 999 876,0 грн., компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 552 450,00 грн. та додатково компенсацію за два дні затримки розрахунку в розмірі 15 210,28 грн., а всього виплачено суму в розмірі 1 567 536,28 грн., що підтверджується, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У законодавстві про працю визначення поняття «посадова особа» відсутнє.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав інвесторів)», проектом Закону України пропонується внести до Кодексу відповідні зміни, які дозволяють скасувати обмеження щодо обрахування розміру завданої шкоди (ст.130 КЗпП), забезпечивши можливість включити до неї неодержані доходи тасуттєво зменшити випадки застосування до менеджерів обмеження майнової відповідальності посадової особи (ст.ст.132, 133 КЗпП), зокрема, виключивши з переліку такі поширені випадки зловживань, як «зайві виплати», «розкрадання» та «випуск недоброякісної продукції».

Відповідно до п. 15 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату,інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Отже, вказаною нормою передбачено дві групи посадових осіб, діяльність яких підпадала під регулювання змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» - це посадові особи органів управління господарського товариства та інші посадові особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень, тоді як згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: припинення повноважень посадових осіб.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Норму частини першої статті 41 КЗпП було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року N 1255-VІІ. Закон набрав чинності 1 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП).

Зокрема, стаття 41 КЗпП доповнена пунктом п'ятим, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно- правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 р. № 5 організаційно-розпорядчими обов»язками є обов»язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів ( начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт ( майстри, виконроби, бригадири тощо).

Перелік посадових осіб , з якими може бути припинений трудовий договір на підставі п.5 ч. 41 КЗпП України та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України в залежності від виду трудового договору (строковий чи безстроковий), законодавством не передбачена.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_6, як Голова Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні, обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та управлінської діяльності всіх або деяких співробітників компанії або в їх повсякденній діяльності або в конкретному проекті, а тому відносився до категорії посадових осіб і на нього поширювалась дія п.5 ст.41 КЗпП України.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що на час прийняття Компанією рішення про розірвання трудового договору та про звільнення ОСОБА_6 з посади голови Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні (04.08.2018 р.) та звільнення позивача, оформленого наказом № 09/09/2016 р. (09.09.2016 р.) дія попередньої довіреності ОСОБА_6, що надавала йому права керівника Представництва, була скасована Компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» 08.07.2016 року, а нова довіреність була видана ОСОБА_8 Тим самим, на час звільнення позивача (09.09.2016 р.) його керівництвом були припинені повноваження ОСОБА_6 як посадової особи - голови Представництва компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в Україні.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що рішення про розірвання трудового договору з позивачем було прийнято саме відповідачем - Компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» (від 04.08.2016 р. в Мумбаї (Індія)), як роботодавцем позивача, що підтверджено наданими апостильованими документами. Наказ про звільнення відповідача був виданий після виходу його з лікарняного. А відтак, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що він був звільнений під час його непрацездатності в зв'язку з хворобою.

Виходячи зі встановленого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що на час підписання наказу про звільнення від 09.09.2016 р. ОСОБА_8 перебувала за кордоном, та надані стороною позивача копії протоколів допиту свідків (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8) та потерпілого ОСОБА_6 з матеріалів кримінального провадження № 12016100070006155 від 05.10.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.4 КК України, що розслідується СВ Подільським УП ГУ НП в місті Києві, як неналежні (виходять за межі заявлених вимог) та недопустимі (є джерелом доказів лише у кримінальному процесі). Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст.222 КПК України розголошення відомостей досудового розслідування допускається лише за письмовим дозволом слідчого або прокурора. Такого дозволу сторона позивача, якою надані документи з кримінального провадження, за яким на теперішній час ще проводиться досудове розслідування, суду не надано.

Суд також не бере до уваги і показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, оскільки його показаннями, як старшого юриста третьої особи у справі, підтверджуються лише обставини вручення позивачу наказу про звільнення, що не стосується предмета доказування у даній цивільні справі.

Отже, суд дійшов висновку, що застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України щодо звільнення посадової особи можливе незалежно від категорії, до якої відноситься така посадова особа, якщо відповідно до неї прийняте рішення про припинення її повноважень рішенням вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. При цьому таке звільнення не передбачає необхідності з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів, а обумовлюється виключно правомірністю рішення вищого органу управління або виконавчого органу товариства, що прийняв таке рішення. Така ж правова позиція викладена в ухвалі від 19 квітня 2017 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про звільнення позивача у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п. 5 ч. 1 ст 41 КЗпП України, прийняте компанією «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в м. Мумбаі (Індія) в межах його повноважень, та Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» оформлено наказ про звільнення.

Враховуючи те, що відповідачем виконані усі вимоги чинного на момент звільнення позивача законодавства щодо застосування п. 5 ст. 41 КЗпП України, то підстави для поновлення його на роботі відсутні. Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому і в задоволенні вимог в цій частині також слід відмовити.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 4, 21, 41, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265,268, 273, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1) до Компанії «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» в особі Представництва «Гленмарк Фармасьютикалз Лімітед» ( місце знаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, 4 поверх; 26601903), третя особа: Державне підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв»( місце знаходження : 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 51/50), про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова