Справа № 440/15/17 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.

Провадження № 22-ц/811/2365/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Львів

Справа № 440/15/17

Провадження № 22-ц/811/2365/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М.

секретар Бадівська О.О.

за участю : представника апелянта ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року у складі судді Журибіди Б.М.

у справі

за заявою ТзОВ «Фіннсова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою заяву задоволено.

Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» її правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8поверх 6, оф. 32, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239, р/р 26506013098901 в ПАТ «Альфа банк», МФО 300346) щодо виконання рішення у цивільній справі ЄУН 440/15/17, провадження № 2/440/243/2018, за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору № 13-002378-01 від 24.09.2013 року недійсним.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала є незаконною, немотивованою, необґрунтованою, судом не з`ясовано та не встановлено обставини, що мають істотне значення для справи, не досліджені письмові докази.

Зазначає, що судом порушено вимоги ч. 3 ст. 442 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вказує, що зі змісту документів поданих ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» вбачається, що ТзОВ є правонаступником ПАТ «Енерго банк», а саме, що відбулось припинення юридичної особи банку, відбулась заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір з правових підстав передбачених ЦПК України.Зазначає, що в заяві про заміну сторони виконавчого провадження, в матеріалах справи, в оскаржуваній ухвалі повністю відсутні будь-які докази видачі судом виконавчого листа, його отримання стягувачем, пред'явлення його до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження, перебування виконавчого документу на виконанні в органі ДВС станом на день подання заяви та розгляду справи судом.

Також вказує, що виконавчого листа № 440/15/17 виданого Буським районним судом Львівської області чи виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за рішенням суду на виконанні у Буському РВ ВДВС м. Львова ГРУЮ немає і ніколи не було.

Просить ухвалу Буського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року скасувати, в задоволенні заяви ТзОВ «ФК «Довіра і гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Встановлено, що рішенням Буського районного суду Львівської області від 01.02.2018 р. вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», заборгованість за договором № 13- 002378-01 від 24.09.2013р. заборгованість сумі 7088 (сім тисяч вісімдесят вісім) гривень 07 копійок та 704,80 грн. судового збору.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.07.2018 року рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за договором № 13-002378-01 від 24.09.2013 року в сумі 65566,19 грн та судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 4 420, 20 грн.

18.05.2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ «Енергобанк» укладено Договір №21 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами (договір факторингу), відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 13-002378-01 від 24.09.2013 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Задовольняючи заяву про заміну стягувача суд першої інстанції на підставі ст.. 442 ЦПК України вважав що права та обов`язки ПАТ «Енергобанк» перейшли до ФК «Довіра та гарантія»

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно положень ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Хоча ст.. 442 ЦПК України передбачає, що неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, проте вказує на обов`язковість повідомлення учасників справи та заінтересованих осіб.

Як вбачається з матеріалів справи такі не містять жодних повідомлень сторін.

Відповідно до вимог ст.. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

ч.2 ст. 130 ЦПК України передбачено, що розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Матеріали справи не містять рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення з підписом сторін про одержання.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді у суді першої інстанції» перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням норм закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що Буським районним судом Львівської області не видавалось виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості а тому зазначене унеможливлює застосування ст.. 442 ЦПК України, оскільки така врегульовує відносини лише щодо сторін діючого, відкритого, наявного виконавчого провадження, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Частиною 5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10.

Проте, для вирішення питання щодо заміни вибулої сторони у зобов'язанні необхідна наявність процесуального правонаступництва.

Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, як завершальної стадії судового провадження, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки.

Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу.

У зв'язку зі заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Відповідно до укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ «Енергобанк» договіру №21 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує Банку грошові кошти, (ціна договору) (п.4.1.Договору).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.

Пунктом 3.4. Договору передбачено обов`язок нового кредитора повідомити боржників про відступлення права грошової вимоги.

На час розгляду заяви у суді першої інстанції не надано підтвердження перерахування коштів за договором, отримання боржником повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, не надано реєстру боржників.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволенні заяви не враховано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, тому доводи апеляційної скарги є підставними та підлягають задоволенню.

Заявником не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги за кредитним договором. Оскільки тягар доведення цих обставин покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулась із згаданими вимогами до суду.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2018 року у справі №335/35/18, від 01.02.2018 р. у справі №2-127/11, від 18.12.2018 р. у справі №749/414/17.

Апеляційний суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тому, ухвала Буського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року підлягає скасуванню а апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити.

Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року - скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТзОВ «Фінвсова компанія «Довіра та гарантія» про заміну стягувача Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» її правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому листі №440/15/17 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 березня 2019 року.

Головуючий

Судді