Справа № 2-450/10

РІШЕННЯ

Іменем України

    02 лютого 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення,-

встановив:

    Позивач ОСОБА_1 звернулась  в суд із позовом  до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення посилаючись на те, що їй та її сину ОСОБА_3 на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі проживають ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_4

    В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що її син ОСОБА_2 разом із своєю дружиною ОСОБА_2 знущаються над нею, вигнали із належної їй квартири. Відповідач вчиняє скандали, 20.12.2008 року по місцю проживання нанесла тілесні ушкодження. Відповідач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 регулярно наносять позивачу побої, допоки вона не покинула квартиру. Оскільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном – позивач, із наведених підстав, просить усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

    Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі, додавши, що має намір поселити та зареєструвати у належній їй квартирі ОСОБА_5, яка в подальшому буде піклуватись про неї.

    Відповідач ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення позовних вимог та вказала, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із сином позивачки ОСОБА_3, якому на праві приватної власності належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 Вона є членом сім’ї власника жилої квартири, а тому відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України має право користуватись жилим приміщенням нарівні з власником квартири. При вселенні у квартиру жодних угод між нею та її чоловіком ОСОБА_3, а також із позивачем, щодо порядку користування приміщенням – не укладалось. ОСОБА_2 вказала, що до жилого приміщення ставиться дбайливо, використовує його за призначенням. Жодних насильницьких чи образливих дій по відношенню до ОСОБА_1 вона не застосовувала, незважаючи на провокаційну поведінку останньої. Жодних доказів про приниження та нанесення побоїв позивач суду не надала в той час, як сама систематично створює конфліктні ситуації в сім’ї, виганяє її (ОСОБА_2 на вулицю, принижує честь та гідність. Усі звернення позивачки до правоохоронних органів з вимогою про притягнення її до відповідальності за образи і побої не знаходили свого підтвердження. ОСОБА_2 вказала, що позивачка намагається будь-якими методами виселити її із квартири у якій вона має право проживати як член сім’ї одного із співвласників, а самі по собі неприязні стосунки не можуть бути підставою для виселення із займаної жилої квартири.

    Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 категорично заперечив щодо виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1, вказавши що, відповідач є його дружиною і має право проживати разом із ним у квартирі АДРЕСА_1, співвласником якої він є. ОСОБА_3 вказав, що позивачку, яка є його матір’ю, ніхто не виганяє із належної їй квартири. Відповідач жодних тілесних ушкоджень позивачу не наносила та не ображала її, в той час як ОСОБА_1 сама провокує постійні скандали та сварки.

    Допитані в якості свідків ОСОБА_6А, ОСОБА_7 показали, що із квартири АДРЕСА_1 чути постійні крики та скандали.

    Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_1, яка є його мамою, на даний час проживає у нього, оскільки між нею і ОСОБА_3 та його дружиною виникають постійні сварки, непорозуміння.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі та третьої особи ОСОБА_3, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1  є власницею 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке видане бюро приватизації житла Тернопільського відділку залізниці, яке видане 31.05.1994 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане Першою Тернопільською держаною нотаріальною конторою 10.02.1998 року.

ОСОБА_3 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке видане бюро приватизації житла Тернопільського відділку залізниці, яке видане 31.05.1994 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, яке видане 28.09.2006 року відділом реєстрації актів цивільного Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 24.09.2009 року закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України в зв’язку з примиренням підсудного ОСОБА_3 з потерпілою ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 неодноразово, зокрема 22.01.08 р., 21.06.08 р., 03.07.08 р., 21.07.08 р., 22.08.08 р., 25.11.08 р., 16.12.08 р., 17.04.09 р., 05.09.09 р., 03.11.09 р., 04.11.09 р. зверталась із скаргами у правоохоронні органи на свого сина ОСОБА_3 з тих причин, що він вчиняє скандали, погрожує фізичною розправою та наносить тілесні ушкодження. За результатами розгляду вказаних заяв дільничним інспектором міліції ТМВ УМВС України в Тернопільській області виносились постанови про відмову в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122, 129, 296 КК України.

20.12.08 р. ОСОБА_3 звертався із скаргою у правоохоронні органи на ОСОБА_1 з тих причин, що остання виганяє із квартири його дружину ОСОБА_2 В той же час, 22.12.08 р. ОСОБА_1 звернулась із скаргою на ОСОБА_2 з тих причин, що остання принижує її гідність, вчиняє скандали та нанесла тілесні ушкодження. За результатами розгляду вказаних заяв дільничним інспектором міліції винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено за ст.. 122, 129, 296 КК України та винесено протокол офіційного попередження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2

    27.08.09 р. позивач ОСОБА_1 зверталась із скаргою у правоохоронні органи на свого сина ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_2 з тих підстав, що останні не дозволяють їй проживати у квартирі. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 дільничним інспектором міліції винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 129 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України – суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

    За вказаних обставин справи суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.

 Відповідач ОСОБА_2 проживає у вказаній квартирі в якості члена сім’ї ОСОБА_3, будучи його дружиною. ОСОБА_3 є співвласником вказаної квартири, а тому його дружина ОСОБА_2, будучи членом сім’ї власника жилої квартири, яка проживає разом з ним у квартирі, що йому належить, відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК Української РСР має право користуватись жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при її вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

В ході судового розгляду справи позивачем не подано доказів та не доведено суду того факту, що при вселенні ОСОБА_2 у квартиру, мала місце угода про порядок користування нею квартирою.

    Відповідно до ст. 157 ЖК Української РСР члена сім’ї власника жилої квартири може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 цього Кодексу, зокрема якщо він систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

    За результатами розгляду даної цивільної справи судом не здобуто, а позивачем не доведено наявність обставин, які б могли слугувати достатніми законними підставами для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1, у якій проживає остання, а ті обставини з яких позивач просить виселити відповідача не заслуговують на увагу.

    Так, практично усі скарги ОСОБА_1 подавались з приводу дій її сина ОСОБА_3, а не відповідача ОСОБА_2  При розгляді скарги ОСОБА_3 від 20.12.08 р. та скарги ОСОБА_1 від 22.12.08 р. дільничним інспектором міліції прийнято постанову про відмову у порушення кримінальної справи відносно вказаних осіб та винесено протокол офіційного попередження як щодо ОСОБА_1 так і відносно ОСОБА_2

    Судом встановлено, що між сторонами дійсно існують неприязні стосунки, що також не заперечувалось самими сторонами у справі, однак суд погоджується із твердження відповідача про те, що наявність неприязних стосунків між сторонами у справі, не може слугувати законною підставою для виселення члена сім’ї власника жилого приміщення із такого, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 156, 157 ЖК УРСР, статтями 6, 8, 10, 11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення – відмовити.    

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня складення повного рішення суду, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий         підпис

Рішення не набрало законної сили

Копія вірна:

Суддя                             Дзюбич В.Л.