Справа № 2 - 89/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          19 листопада 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                                   Шевченко Т.М.

при секретарі                                            Клепач О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України”, Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Фенікс” та ТОВ „Оселя Інвест”, третя особа – Українська універсальна товарна біржа, про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та спонукання до вчинення певних дій,

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Фенікс” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України” , третя особа – орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення,

та за позовом ТОВ „Оселя Інвест” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України”, третя особа – орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення,

в с т а н о в и в:

у червні 2007 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися  у суд з позовом, в якому просили визнати недійсними результати аукціону, що відбувся 26.07.2004 р., з продажу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що внаслідок продажу зазначеного гуртожитку були порушені права позивачів, які разом з сім’ями проживають у вказаному гуртожитку протягом 20-30 років.

          У листопаді 2007 р. представник позивачів ОСОБА_15 надав суду уточнення до позовної заяви (а.с. 6 т. 2), в якій просить визнати результат аукціону від 26.07.2004 р. по продажу гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 в м. Києві, недійсними та такими, що порушує житлові та трудові права працівників – мешканців зазначеного гуртожитку.

          У липні 2008 р. позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у суд із заявою про внесення змін і доповнень до позовних вимог (а.с. 160 т. 2), в якій просять визнати результати аукціонних торгів, проведених 26.07.2004 р., з продажу будівлі (гуртожитку),  розташованого за адресою: АДРЕСА_1, недійсними, а також зобов’язати ЗАТ „СК „Фенікс” придбати та надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жиле приміщення у м. Києві – двокімнатну ізольовану квартиру відповідно до вимог чинного житлового законодавства, а саме ст.ст. 48 та 50 ЖК України у місячний термін з моменту ухвалення рішення.

          У червні 2009 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися у суд із завою про зміну позовних вимог шляхом їх розширення (а.с. 188 т. 3), в якій просять зобов’язати НК „Експоцентр України” надати їм та членам їх сімей  житлові приміщення, які відповідали б вимогам ст.ст. 50, 113 і 114 ЖК УРСР та забезпечували б необхідні санітарні та технічні вимоги встановлені для житлових приміщень.

          У вересні 2009 р. позивачі ОСОБА_1,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися у суд із заявою про зміну позовних вимог шляхом їх розширення (а.с. 52 т. 4), в якій просять визнати недійсним договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві, укладений 26.07.2004 р. між ТОВ „СК „Фенікс” та НК „Експоцентр України”; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного гуртожитку, укладений 12.10.2007 р. між ТОВ „СК „Фенікс” та ТОВ „Оселя Інвест”, зобов’язати ТОВ „Оселя Інвест” повернути спірний гуртожиток державі; зобов’язати ТОВ „СК „Фенікс” повернути кошти, отримані за будівлю зазначеного гуртожитку відповідно до умов договору купівлі-продажу від 12.10.2007 р. ТОВ „Оселя Інвест”; зобов’язати НК „Експоцентр України” повернути ТОВ „СК „Фенікс” кошти, отримані  за продаж будівлі гуртожитку відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.07.2004 р.        

         В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

         Представник відповідача ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України” в судовому засіданні визнала позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними результатів аукціону, в іншій частині вимог просила відмовити. Також заперечувала проти задоволення позову ЗАТ „СК „Фенікс” та ТОВ „Оселя Інвест”, зазначивши, що продаж гуртожитку здійснено всупереч норм чинного законодавства, оскільки на момент проведення аукціону був відсутній правовстановлюючий документ, який давав би право на відчуження і на підставі якого здійснювалося відчуження гуртожитку.

         Представник відповідача ЗАТ „СК „Фенікс” в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що відчуження спірної будівлі відбулося з дотриманням законодавства України, на підставі та у спосіб визначений нормами цивільного та господарського права, а позивачів необхідно виселити зі спірного гуртожитку у гуртожиток по АДРЕСА_2 в м. Києві, який за своїм санітарним та технічним станом відповідає встановленим вимогам.

         У жовтні 2007 р. ЗАТ „СК „Фенікс” звернувся у суд із зустрічним позовом (а.с. 227 т. 1), в якому просить виселити відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що у відповідачів відсутні документи на право користування або право власності на житлові приміщення у вказаному гуртожитку, оскільки жила площа у гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.

         У листопаді 2007 р. ЗАТ „СК Фенікс” звернувся у суд із заявою про уточнення до зустрічного позову (а.с. 255 т. 1), в якій просить виселити відповідачів та членів їх сімей з вищевказаного гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

          У лютому 2008 р. ЗАТ „СК „Фенікс” надав до суду уточнення до зустрічного позову (а.с. 75 т. 2), в якому просить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_18 виселити з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

        У серпні 2008 р. ЗАТ „СК „Фенікс” надав до суду уточнення до зустрічного позову (а.с. 166 т. 2), в якому просить виселити ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з вказаного гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення; а також зобов’язати НК „Експоцентр Україна” надати зазначеним особам інше рівнозначне жиле приміщення відповідно до вимог ст. 132 ЖК України.

         У жовтні 2008 р. ЗАТ “СК „Фенікс” надав суду уточнення до зустрічного позову (а.с. 201 т. 2), в якому просить виселити ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з вказаного гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2; а також зобов’язати НК „Експоцентр Україна” надати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 інше жиле приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2.

           Представник ТОВ „Оселя Інвест” в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на їх безпідставність. У липні 2009 р. ТОВ „Оселя Інвест” звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виселити із гуртожитку по АДРЕСА_1 та переселити їх у гуртожиток по АДРЕСА_2; відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_12. ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_22 виселити із гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також визнати недійсною реєстрацію (прописку) за місцем проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що 17.10.2007 р. між ТОВ „Оселя Інвест” та ЗАТ „СК „Фенікс” укладено договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві.

          Третя особа – орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не забезпечив в явку свого представника, надіславши письмові заперечення та клопотання про слухання справи у відсутності їх представника.    

           Вислухавши пояснення сторін у справі та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

          Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вселилися та були зареєстровані у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з перебуванням у трудових відносинах з ОСОБА_7 виставковим центром України.

           НК „Експоцентр України” є правонаступником ОСОБА_7 виставкового центру України, що підтверджується п. 1 статуту відповідача.

           Зокрема, наказом № 236-к від 08.08.1975 р. ОСОБА_6 була   прийнята на роботу у ОСОБА_7 виставковий центр України, у зв’язку з чим їй було надано ліжко-місце у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 в м. Києві.

           Наказом № 138-К від 16.05.1986 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були прийняті на роботу у ОСОБА_7 виставковий центр України, у зв’язку з чим їм було надано кожній по ліжку-місці у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 в м. Києві.

           Наказом № 208-к від 27.09.1989 р. ОСОБА_5 була прийнята на роботу у ОСОБА_7 виставковий центр України, у зв’язку з чим їй було надано ліжко-місце у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 в м. Києві.

           В судовому засіданні встановлено, що на час судового вирішення справи ОСОБА_1 проживає у відокремленій кімнаті № 25 вказаного гуртожитку разом із своїм повнолітнім сином ОСОБА_2

           ОСОБА_3 проживає у відокремленій кімнаті № 29 вказаного гуртожитку.

           ОСОБА_5 проживає у відокремленій кімнаті № 42 вказаного гуртожитку за своїм чоловіком ОСОБА_11 Також у відокремленій кімнаті № 43 проживають їх неповнолітні діти ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1,  та ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2

           ОСОБА_6 проживає у відокремленій кімнаті № 32 вказаного гуртожитку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_12 Також у кімнаті № 33 проживають їх повнолітні дочки ОСОБА_14 та ОСОБА_13, а також неповнолітня онука ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3

            Відповідно до умов договору від 31.12.1997 р. № 33293/11 між НК „Експоцентр України” та Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві надана в користування площа в гуртожитку ля проживання працівників міліції. На підставі вказаного договору відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_8, а також їх діти вселилися у вказаний гуртожиток.

           На час судового вирішення справи, ОСОБА_4 проживає у відокремленій кімнаті № 47 вказаного гуртожитку разом зі своїм повнолітнім сином ОСОБА_10 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_4 Повнолітній син ОСОБА_4 – ОСОБА_9 у гуртожитку не проживає. Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розірвано 20.05.2006 р. ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

          Згідно листа № 53/вх. 12710 від 29.10.2009 р. ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 67 т. 4) ОСОБА_10, ОСОБА_21, 2003 р.н., ОСОБА_18, 2005 р.н., у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 в м. Києві не зареєстровані. Громадяни ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_17, 1992 р.н., та ОСОБА_22, 1992 р.н., зареєстровані у вказаному гуртожитку.

          Відповідно до умов договору від 31.12.1997 р. № 33293/11, укладеного між НК  „Експоцентр України” та Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України, останньому була надана у користування жила площа у гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві для проживання працівників міліції. На підставі цього договору  у гуртожиток були поселені ОСОБА_4 разом зі своєю родиною, а саме дружиною ОСОБА_8 та дітьми ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_9

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2001 р.  задоволено позов НК „Експоцентр”. Постановлено зобов’язати Управління державної служби охорони при ГУ МВС України звільнити займані приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві.

          Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 16.03.2004 р. (а.с. 170 т. 3) відмовлено в задоволенні позову НК „Експоцентр” до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 про визнання прописки відповідачів у гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві  та їх виселення без надання іншого житла. Постановляючи зазначене рішення, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності. Даним судовим рішенням встановлено, що прописка відповідача ОСОБА_4 та членів його родини у гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві є недійсною, а проживання у цьому гуртожитку  вказаних осіб є незаконним.          

          Експлуатація будівлі по АДРЕСА_1 в м. Києві в якості гуртожитку заборонена постановою санітарно-епідеміологічної служби України у Голосіївському районі м. Києва від 21.05.2004 р., постановою Державного пожежного нагляду № 9 від 26.5.2004 р., а також наказами адміністрації НК „Експоцентр України” №№ 116, 117 від 09.06.2004 р., № 21 від 18.06.2004 р.  

         26.07.2004 р. Українською універсальною товарною біржею проведено аукціонні торги з продажу будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Ак.Заболотного, 132. Відповідно до результатів торгів на біржі, переможцем торгів визнано ЗАТ „СК „Фенікс”, що підтверджується протоколом № 1 від 26.07.2004 р. „Про хід торгів на аукціоні” з продажу спірної будівлі. (а.с. 6 т. 1)

           ОСОБА_23 Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р.,   відмовлено в задоволенні позову Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву в частині визнання недійсним розпорядження керівника ДУС № 473 від 22.07.2004 р. „Про відчуження майна”.  (а.с. 126 т. 1)  

           Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.07.2007 р.  позов ЗАТ „СК „Фенікс” задоволено. Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26.07.2004 р. за результатами аукціонних торгів на Українській універсальній товарній біржі між ЗАТ „СК „Фенікс” та НК „Експоцентр Україна” у редакції та на умовах, зазначених у проекті договору купівлі-продажу від 26.07.2004 р.; визнано за ЗАТ „СК „Фенікс” право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1762,2 кв.м (а.с. 134 т. 1)

            Під час судового вирішення цивільної справи за позовом ЗАТ „СК „Фенікс” до НАК „Експоцентр України” про зобов’язання укладення договору Господарським судом м. Києва встановлено, що аукціон з продажу спірної будівлі та визнання дійсності результатів цього аукціону у вигляді договору купівлі-продажу будівлі по вул. Ак.Заболотного, 132 в м. Києві.

            17.10.2007 р. ЗАТ „СК „Фенікс” уклало договір купівлі-продажу з ТОВ „Оселя Інвест”, відповідно до якого будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві було продано.

            У лютому 2008 р. адміністрацією НК „Експоцентр Україна” було проведено переселення мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві у гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

             11.02.2008 р. позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було письмово запропоновано у термін до 29.02.2008 р. переселитися з гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві у гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, про що було вручено відповідне письмове повідомлення, від підпису про ознайомлення з якими позивачі відмовилися, що підтверджується відповідними актами (а.с. 140 т. 2)

             Відповідно до ст. 127 ЖК УРСР гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

             Статтями 128 та 129 ЖК УРСР та п.п. 9 та 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_23 міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 р., жила площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.

             Відповідно до п. 17 Примірного положення про гуртожитки, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім’ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім’ї громадянина, які проживають разом з ним.

             Відповідно до ст. 132 ЖК УРСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у начальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

             Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку  зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

             Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частин другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 ЖК УРСР, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

             Надаване громадянам, у зв’язку з виселенням з гуртожитку, інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

              Виселюваним надається інша жила площа у гуртожитку або інше жиле приміщення.

             Стаття 125 ЖК УРСР встановлює перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. У цьому переліку зазначені: особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; інваліди праці 1 та 2 групи.

             Крім того, п. 4 та п. 17 Примірного Положення „Про гуртожитки” передбачено, що гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).

         Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей.

           Вселення інших членів сім’ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім’ї громадянина, які проживають разом з ним.

            Згідно листа НК „Експоцентр України” № 01-11/1028 від 21.07.2008 р. адміністрацією НК „Експоцентр України” відповідачам не видавалися ордери на займану площу у гуртожитку по АДРЕСА_1 та не видавалися дозволи на проживання у гуртожитку інших членів родин відповідачів.

           Проте, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_2, а також неповнолітні ОСОБА_17, 1992 р.н., та ОСОБА_22, 1992 р.н., зареєстровані у  гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві.

          Частина 2 ст. 114 ЖК України передбачає, що надаване громадянам у зв’язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним нормам.

           Гуртожиток по АДРЕСА_2, куди переселяються мешканці гуртожитку по АДРЕСА_1, також належить НК „Експоцентр України”. Згідно акту державної приймальної комісії „Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 05.03.2009 р. гуртожиток по АДРЕСА_2 повністю відповідає встановленим санітарним і технічним нормам. (а.с. 122 т. 3) Розпорядженням № 914 від 17.11.2009 р. Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації „Про внесення змін до розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 17.10.2007 р. № 1289 „Про затвердження Реєстру жилих будинків, які використовуються під гуртожитки у Голосіївському районі м. Києва” будівля за адресою: АДРЕСА_2, включена до реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Голосіївському районі м. Києва.

            На підставі вказаних норм закону, враховуючи встановлені судом обставини, а також зважаючи на те, що власником гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві є ТОВ „Оселя Інвест”, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Оселя Інвест” підлягають частковому задоволенню, а тому відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, неповнолітніх ОСОБА_17, 1992 р.н.,  та ОСОБА_21, 2003 р.н., а також відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_12М, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та малолітню ОСОБА_18, 2005 р.н.,  з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві, необхідно виселити у гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та неповнолітню ОСОБА_16, 1992 р.н., необхідно виселити з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

            В іншій частині позовні вимоги ТОВ „Оселя Інвест”, на думку суду не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

             Посилання позивачів на те, що відповідач НК „Експоцентр України” перевищив свої повноваження, здійснивши відчуження зазначеного гуртожитку, суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до ст. 116 Конституції України управління об’єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України. На підставі розпорядження КМ України № 165-р від 0604.2000 р. НК „Експоцентр України” як об’єкт державної власності переданий в управління Державному управлінню справами. Відповідно до п.п. 15 п. 4 Положення „Про ДУС” ДУС відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном, погоджує в установленому порядку питання щодо відчуження жилих і нежилих будинків та приміщень підприємствами ДУС. Крім того, відповідно до положень Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” не підлягає приватизації не окреме майно відповідача, а в цілому підприємство – НК „Експоцентр України” як об’єкт права державної власності як цілісний майновий комплекс. Згідно з Наказом ФДМУ № 787 від 05.05.2001 р. „Про затвердження Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що не підлягає приватизації” цілісний майновий комплекс – це об’єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. В цьому ж положенні зазначено, що до складу майна, яке перебуває на балансі державних підприємств, що не підлягають приватизації, і яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу (тобто, відчужене) входить: спеціалізовані необоротні активи і запаси, які безпосередньо беруть участь в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконанні робіт) в обсязі, передбаченому технологічною документацією, яка визначає загальнодержавне значення підприємства.

          Спірна будівля гуртожитку, яка розташована за іншою адресою ніж сам відповідач, не є тим активом, що в сукупності з іншими активами забезпечує проведення відповідачем виставковою діяльності на постійній і регулярній основі; ця будівля не бере безпосередньої участі в єдиному технологічному процесі по наданню послуг з виставкової діяльності, що визначає загальнодержавне значення цього підприємства.

           Відповідно до ст. 4 ЖК України, п. 2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та п. 2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію” спірна будівля входить до складу житлового фонду, на який не поширюється дія Закону України „Про приватизацію”.

           Згідно Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2000 від 13.12.2000 р. по справі № 1-16/2000 приватизація державного майна є одним із способів зміни форми власності.

           За таких підстав, відчуження спірної будівлі відбулося на аукціоні 26.07.2004 р. з дотриманням вимог Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”. Відчуження спірної будівлі шляхом приватизації, як одним із способів зміни форми власності майна неможливе, тому що, відповідно до ст.. 3 п. 2 Закону України „Про приватизацію” дія цього закону не поширюється на приватизацію житлового фонду взагалі і на приватизацію гуртожитків зокрема.

            Крім того, на думку суду у позивачів відсутнє право на звернення до суду. Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У позовній заяві позивачі не вказали на жодні докази того, які саме права вони мають на спірну будівлю та яким чином ці права були порушені при проведенні аукціону.    

            Зважаючи на викладене, суд не вбачає правових підстав, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону.

          Також, не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ЗАТ „СК „Фенікс” придбало будівлю спірного гуртожитку на підставі правочину, здійсненого в ході аукціонних торгів. Право власності на вказаний гуртожиток для ЗАТ „СК „Фенікс” встановлено на підставі вищевказаного рішення Господарського суду м. Києва. На підставі ст. 334 ч. 4 ЦК України право власності на будівлю гуртожитку виникло у ЗАТ „СК „Фенікс” з моменту державної реєстрації правовстановлюючого документу в БТІ м. Києва, тобто з 12.09.2007 р.

          ЗАТ „СК „Фенікс” на підставі ст.ст. 316-319 ЦК України мало законне право розпоряджатися своєю власністю, а саме продати зазначену будівлю гуртожитку ТОВ „Оселя Інвест” відповідно до договору купівлі-продажу від 12.10.2007 р.

          Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є неналежними позивача щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки вони не були стороною даних договорів.

          Зважаючи на те, що ЗАТ „СК „Фенікс” на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2007 р. продало ТОВ „Оселя Інвест” зазначений гуртожиток, у зв’язку з чим на час судового вирішення справи ЗАТ „СК „Фенікс” не є власником гуртожитку, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ „СК „Фенікс”.

          Керуючись ст.ст. 114, 116, 125, 127-129, 132 ЖК УРСР, ст.ст. 203, 215, 386- 388, 655 ЦК України, 10,30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

          В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України”, Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Фенікс” та ТОВ „Оселя Інвест”, третя особа – Українська універсальна товарна біржа, про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та спонукання до вчинення певних дій – відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Фенікс” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України” , третя особа – орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення – відмовити.

          Позов ТОВ „Оселя Інвест” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 комплексу „Експоцентр України”, третя особа – орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення – задовольнити частково.

          ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_17, 1992 р.н., ОСОБА_21, 2003 р.н., ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, 2005 р.н., з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві, виселити у гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

           ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_16, 1992 р.н.,  виселити з гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

           В іншій частині позовних вимог ТОВ „Оселя Інвест” відмовити.

           Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя