Справа № 2-130/2007

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючої-судді: Шитченко Н.В., при секретарі: Борисенко О.І., з участю позивачки ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Обрій" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ВАТ „Обрій" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 квітня 2006 року по день фактичного розрахунку 27 жовтня 2006 року в сумі 3463,36 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, припиняючи з нею 31 січня 2006 року трудові відносини, не провів своєчасно остаточний розрахунок.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та пояснила, що у відповідності до рішення Чернігівського районного суду від 12 травня 2006 року відповідач сплатив їй лише заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати. Розрахунок був проведений лише 27 жовтня 2006 року. Тому вважає, що у відповідності до положень ст. 117 КЗпП України з ВАТ „Обрій" слід стягнути заявлену суму.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. В наданих письмових запереченнях зазначив, що позов не визнає, оскільки позивачкою пропущено строк звернення до суду за захистом свого права.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З наданої копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1. була звільнена з ВАГ "Обрій" 31 січня 2006 року, в зв'язку з ліквідацією підприємства відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В день звільнення з позивачкою не було проведено повного розрахунку, тобто їй не були виплачені всі належні від ВАТ „Обрій" суми, а тому рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року з ВАГ "Обрій" на користь ОСОБА_1. було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 3689,95 грн., вихідну допомогу при звільненні в сумі 533,61 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 802,26 грн., компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її

в сумі 217,31 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1188,16 грн. та моральну шкоду в сумі 100 грн., що підтверджується копією виконавчого листа №НОМЕР_1.

За змістом ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Суд вважає, що позивачкою пропущений сірок позовної давності, про що вона сама зазначила в позові, заявляючи вимогу про його поновлення. В судовому засіданні ОСОБА_1. не навела суду причин, які могли б бути визнані поважними, а процесуальний строк таким, що підлягає поновленню.

Наявність рішення суду від 12 травня 2006 року про стягнення з ВАТ "Обрій" на користь позивачки заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку підтверджує факт обізнаності позивачки про порушення свого права та час виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, після набрання законної сили вищезазначеним рішенням Чернігівського районного суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1. сум заборгованості. спірні трудові правовідносини між сторонами були вирішені, а тому стягнення на користь позивачки коштів, належних від ВАТ "Обрій", регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, оскільки пов'язані з примусовим виконанням рішення суду.

За змістом п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року "Про державне мито", звільняються від сплати державного мита позивачі-робітники, за позовами. що випливають з трудових правовідносин.

Згідно ч. 4 ст. 88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, компенсуються за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. З ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам. вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплат.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати в справі слід віднести за рахунок держави, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. слід стягнути з позивачки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 81, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Обрій", про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Судові витрати в справі у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.