Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 282/527/17

провадження № 61-28473св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Любарська районна державна адміністрація, Новочорторийська сільська рада,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Колективне сільськогосподарське підприємство «Новочорторийське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2017 року у складі судді Вальчук В. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Гансецької І. А., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Любарської районної державної адміністрації (далі - Любарська РДА), Новочорторийської сільської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Колективне сільськогосподарське підприємство «Новочорторийське» (далі - КСП «Новочорторийське»), про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, яка за життя набула право на отримання земельної частки (паю) із земель реформованого державного підприємства «Новочорторийське», оскільки із січня 1972 року до 01 червня 2004 року працювала вихователем дитячого садка та вийшла на пенсію ще до реорганізації цього підприємства. Відповідно до рішення Новочорторийської сільської ради від 26 січня 2015 року вона включена до списків працівників державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельної частки (паю). На підставі розпорядження голови Любарської райдержадміністрації від 21 липня 2015 року № 188 її матір виключено із списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), у зв'язку зі смертю. Розпорядженням голови Любарської райдержадміністрації від 10 серпня 2015 року № 195 затверджений список працівників та пенсіонерів, які мають право на отримання земельної частки (паю). Проте прізвище її матері у зазначених списках відсутнє. Вказувала на те, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, та прийняла спадщину, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на земельну частку (пай) у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на зазначене майно. Вказана обставина підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право на отримання земельної частки (паю), площею 2,00 га, вартістю 72 354,83 грн у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 не набула права на земельну частку (пай) із земель ДП «Новочорторийське», у розумінні пунктів 1, 2 Указу Президента України № 720/95 та статті 25 ЗК України, відсутні підстави для спадкування цих прав ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки КСП «Новочорторийське» не видавався державний акт на право колективної власності на землю, процес паювання земель, які раніше перебували у постійному користуванні ДП «Новочорторийське», не розпочався, то звернення позивача до суду з вимогою про визнання права на отримання земельної частки (паю) є передчасним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що розпорядження, яким виключено ОСОБА_5 із списків прийняте після її смерті, а тому воно є незаконним. Оскільки вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, вона має право на спадкування паю реформованого ДП «Новочорторийське». Оскаржувати будь-які рішення на підставі яких її матір виключили зі списків, вона може лише за наявності відповідних прав на підтвердження, що вона є спадкоємицею.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 до 01 червня 2004 року працювала вихователем у Новочорторийському дитячому садку.

Розпорядженням голови Любарської РДА від 28 вересня 2012 року № 302 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо роздержавлення земель державного підприємства «Новочорторийське».

У зв'язку з припиненням діяльності вказаного державного підприємства, розпорядженням голови Любарська РДА від 12 січня 2015 року № 12 припинено право постійного користування земельними ділянками ДП «Новочорторийське» на території Новочорторийської сільської ради, загальною площею 1433,6838 га.

На підставі розпорядження від 29 січня 2015 року № 32 визначено земельні ділянки, загальною площею 1139,1869 га, у тому числі рілля - 1139,1869 га, що будуть передані у приватну власність працівникам ДП «Новочорторийське», працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території Новочорторийської сільської ради, а також пенсіонерів з їх числа. Рекомендовано КСП «Новочорторийське», як правонаступнику ДП «Новочорторийське», замовити в проектній землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ДП «Новочорторийське».

ОСОБА_5 була включена у список працівників та пенсіонерів, які мають право на отримання земельної частки (паю) із земель реформованого ДП «Новочорторийське», який міститься у додатку № 2 зазначеного розпорядження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Спадщину за заповітом після її смерті прийняла ОСОБА_4

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 21 липня 2015 року № 188 померлу ОСОБА_5 виключено із списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).

Постановою приватного нотаріуса Любарського районного нотаріального округу Соляра В. М. від 03 травня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Новочорторийське», у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на зазначене майно.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що КСП «Новочорторийське», яке є правонаступником державного підприємства «Новочорторийське», державний акт на право колективної власності на земельні ділянки не видавався, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 на момент смерті не набула право на пай, у зв'язку з тим, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

Твердження заявника про те, що оскаржувати будь-які рішення на підставі яких її матір виключили зі списків, вона може лише за наявності відповідних прав на підтвердження, що вона є спадкоємицею, є безпідставними, оскільки вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права на отримання земельної частки (паю), площею 2,00 га, вартістю 72 354,83 грн у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5, є незаконними, у зв'язку з тим, що КСП «Новочорторийське» не видавався державний акт на право колективної власності на землю, процес паювання земель, які раніше перебували у постійному користуванні ДП «Новочорторийське», не розпочався, а тому лише після закінчення встановленої законом процедури розпаювання, ОСОБА_4 має право звернутися до суду із вимогами щодо права ОСОБА_5 на пай у КСП «Новочорторийське».

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик