Ухвала

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 753/23046/17

провадження № 61-4769ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МСА», Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонської районної державної адміністрації, про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ураховуючи, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складений 24 січня 2019 року, останнім днем на її касаційне оскарження, з урахуванням вихідних днів, є 25 лютого 2019 року, а касаційна скарга згідно відтиску поштового штемпеля на описі вкладення в конверті подана 05 березня 2019 року.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови заявник отримав 04 лютого 2019 року, проте доказів наведеного суду не надано.

Згідно частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частин перша статті 127 ЦПК України).

Отже, заявнику необхідно надати докази на підтвердження отримання копії оскаржуваної постанови саме 04 лютого 2019 року.

Також, до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивоване тим, що він є засновником та працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МСА» (далі - ТОВ «МСА»). На даний час у ТОВ «МСА» відсутні доходи, заробітну плату чи інші виплати він не отримує. Вважає, що сплата судового збору за подання касаційної скарги перешкоджає позивачу відновити законне право та запобігти банкрутству Товариства і становить перешкоду у доступі до правосуддя. На обгрунтування клопотання додав до нього фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2015, 2016 та 2017 роки, з яких убачається, що у Товариства відсутні доходи.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної полум'я сім'ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Безпідставне зменшення розміру судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Ураховуючи наведене, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки заявником не надано переконливих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору. Указані заявником обставини не є підтвердженням скрутного майнового становища або, що розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн)

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1 280 грн 00 коп.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва/Печерський район, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або надати належні докази, що підтверджують підстави звільнення від його сплати.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 квітня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик