ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року                                                                                 Справа № 2а-5973/09/2370

13 год. 17 хв.                                                                                                                            м.Черкаси

    Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Новікової Т.В.,

при секретарі-Комишній О.М.,

за участю представника позивача –  Курила Р.О.  (за дов. ДПІ у Черкаському районі),

за відсутності відповідача,  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

     Державна податкова інспекція  у Черкаському районі Черкаської області звернулась до суду з  позовною заявою від 08.12.2009р. № 14660/10-012 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати  податку на додану вартість у розмірі 115 344грн.61коп.  В обґрунтування позовних  вимог позивач, з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ) , вказує на невиконання  відповідачем податкового зобов’язання  щодо  своєчасності сплати податку на  додану  вартість,  внаслідок чого виник податковий борг  у  сумі 115 344грн.61 коп.

     Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

     Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

      Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що неприбуття  в судове засідання без  поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

      Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на  таке.

  ОСОБА_2, зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 12.05.2000р. як фізична особа-підприємець за № 2 026 001 0001 006510, ідентифікаційний код НОМЕР_1, взятий на облік платника податків 12.05.2000 р. за № 1 відповідно довідки від 07.07.2009 р., свідоцтво платника ПДВ за № НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1, що підтверджено витягом ЄДРПОУ, актом перевірки від 30.01.2009р., податковою декларацією з податку на додану вартість від 16.01.2009р. №44014 відповідача.

Згідно податкової декларації з податку на додану  вартість № 44014 від 16.01.2009р.,  відповідач самостійно визначив суму  податкового зобов’язання  за 12 місяців 2008р. у розмірі 143грн.00коп .

ДПІ у Черкаському районі Черкаської області проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства про оподаткування фізичною особою – підприємцем  ОСОБА_2  за   період з  01.10.2005р. по 01.04.2008р.,  в результаті  якої складено  акт № 00002/17-014/НОМЕР_1 від 30.01.2009р.  

Перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2005р. по 01.04.2008р., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 задекларовано   податкові зобов’язання   по податку на  додану вартість у сумі 295 297грн.00коп.  та встановлено їх   заниження   на  загальну суму 335грн.10коп ., ПДВ – на суму 67грн.02коп., що підтверджено реєстрами виданих податкових накладних за листопад 2005р . на реалізовані товари для ТОВ «Рена» (код 22793834, м. Черкаси) на суму 254грн.74коп., ПДВ – 50грн.95коп. та за квітень 2006р . за  реалізовані товари та послуги податкове зобов’язання визначено на загальну суму 259 495грн.00коп., ПДВ – на суму 51899грн.00коп., тобто загальна сума  податкового зобов’язання складає 259 575грн.35коп ., а сума податку на додану вартість - 51915грн.07коп.(а.с.13). Відповідачем занижено чисту суму податкового зобов’язання : за  листопад 2005р. на 51грн.00коп., за грудень 2005р. на  суму 1 353грн.00коп.,  за  квітень 2006р.  на суму 38грн.00коп., за серпень 2006р. на  суму 723грн.00коп., за грудень 2006р. на суму 2 543грн.00коп., за  січень 2007р. на суму 233грн.00коп., за  березень 2007р. на суму 373грн.00коп., за квітень 2007р. на суму 790грн.00коп., за  травень 2007р. на  553грн.00коп., за  червень 2007р. на суму 255грн.00коп., за  липень 2007р. на суму 317грн.00коп., за  листопад 2007р. на суму 1 105грн.00коп.

Разом з тим, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.10.2005р. по 01.04.2008р. задекларовано податковий кредит  по податку на додану вартість на суму 279 241грн.00коп . , яким завищено  загальну суму податкового кредиту у розмірі   131 183грн.00коп ., а сума податкового кредиту по податку на додану вартість  становить 273 727грн.00коп .(а.с.14) . Відповідачем завищено   чисту суму податкового зобов’язання:  за вересень 2006р. на суму 1 042грн.00коп., за листопад 2006р. на суму 84грн.00коп., за  серпень 2007р. на суму 81грн.00коп., за  жовтень 2007р. на 51грн.00коп., за січень 2008р. на суму 48 грн.00коп., за лютий 2008р. на  суму 1 447грн.00коп.

   Зі змісту  акту перевірки вбачається, що ДПІ у Черкаському  районі Черкаської області з метою підтвердження задекларованих підприємцем ОСОБА_2 сум придбання товарів (робіт, послуг) було направлено запити до ДПІ інших регіонів щодо проведення зустрічних перевірок підприємств-постачальників відповідача, а саме,ТОВ «Фінсоюзавто» (код 32524351).

    На  запит ДПІ у Черкаському районі Черкаської області  від 02.09.2008р. № 9901/17-029 від 02.09.2008р. до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки підприємства-постачальника  відповідача - ТОВ «Фінсоюзавто» (код 32524351) його податкових накладних, встановлено, що контрагентом з квітня 2005р. декларації з податку на додану вартість до податкового органу не подавались.  Разом з тим, рішенням  Солом’янського районного суду м. Києва від 25.11.2004р. визнано недійсними  статут та  установчий  договір   ТОВ «Фінсоюзавто»  (код 32524351), з дати їх  реєстрації , тобто з 15.07.2003р . і складено акт  № 1014 від 05.01.2005р. про анулювання реєстрації   платника податку на додану вартість ТОВ «Фінсоюзавто» (код 32524351) та анулювання свідоцтва  платника ПДВ № 36082263, виданого ДПІ у Солом’янському  районі  м. Києва від 28.07.2003р.  на бланку ф.№2-р, серія НБ № 168178, з подальшим  виключенням  товариства з реєстру платників податку на додану вартість, відповідно до  п.п. «г» п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР.      

     Виходячи  з  аналізу  податкового  законодавства, суд звертає увагу, що  поставка товарів (робіт, послуг) постачальників здійснювалася за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

     Відповідно  до  вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка  має  містити  відповідні  реквізити.

      Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань  продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

     Законом України №168/97-ВР   встановлено, що  податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

     Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (7.2.6. п. 7.2 ст.7цього Закону).

    У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

    Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

     Законом №168/97-ВР (п.п7.2.8 п.7.2 ст.7) зобов’язано платників податку  вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.    

     Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (п.п 7.4.1п.7.4ст.7) передбачено, що податковий кредит  звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін,  у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, основних фондів (основних засобів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, з  урахуванням вимог п. 7.2 цього Закону,  і  відображений в поданих податкових деклараціях.

     Вимоги п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначають виникнення права платника ПДВ на податковий кредит, а  п.7.4 цієї статті встановлюють склад податкового кредиту та його  документальне підтвердження. Отже, податкова  накладна  видається платником податку , який постачає товари на вимогу їх отримувача, що є підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 зазначеного Закону.

      Суд звертає увагу, що  відповідач   в  порушення  вимог Закону № 168/97-ВР та  п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. №233/2037, протягом періоду з 01.10.2005р . по 01.04.2008р . відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбані товари та послуги за договором поставки від 01.09.2007р. № 87 у контрагента - ТОВ «Фінсоюзавто» (код 32524351), виключеного з  реєстру платників  податків згідно рішення  суду від 25.11.2004р.

      Як  вбачається  з  матеріалів справи, оскільки  ТОВ «Фінсоюзавто» в період з 01.10.2005р . по 01.04.2008р . не був платником податку на додану вартість та не мав права на складання податкових накладних, тому і відповідач  не мав права на виникнення податкового кредиту по  податковим накладним (квітень-грудень 2005р., лютий-червень 2006р.) від ТОВ «Фінсоюзавто», як постачальника, згідно п.п.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР.

      Отже, в результаті включення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, складених особою, яка  не є платником податку на додану вартість,  ФОП ОСОБА_2 цим  самим зависив податковий кредит за перевірений період на загальну суму 76 826грн.39коп. ,  що встановлено під час  перевірки.

      На підставі  акту  перевірки № 00002/17-014/НОМЕР_1 від 30.01.2009р. ДПІ в Черкаському районі Черкаської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391700/0 від 13.02.2009р . яким  визначено  податкове  зобов’язання відповідача на  суму 115 238грн.00коп ., а саме: за основним платежем – 76 827грн.00коп ., за  штрафними (фінансовими) санкціями – 38 411грн.00коп ., яке було  розміщене  на  дошці оголошень відповідно до  акту  від 23.02.2009р., за  неможливістю вручення  відповідачеві.

      Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000391700/0 від 13.02.2009р.,   ФОП ОСОБА_2 звернувся до податкового органу зі скаргою від 27.02.2003р., яку рішенням ДПІ у Черкаському  районі  Черкаської області від 23.04.2009р. № 4587/23-029 залишено без задоволення.

      ДПІ у Черкаському  районі  Черкаської області повторно на адресу відповідача направлено податкове повідомлення-рішення № 0000391700/1 від 23.04.2009р. про  наявність  у відповідача податкового зобов’язання на  суму 115 238грн.00коп., в  тому  числі, за основним платежем  на  суму – 76 827грн.00коп., за штрафними санкціями на суму 38 411грн.00коп., з  визначенням  граничного десятиденного терміну  сплати, яке  отримане  відповідачем 24.04.2009р.

     На підставі  вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.,  податковим органом  на  адресу  відповідача направлені перша  та друга податкові вимоги від 28.02.2009р. № 1/139 на суму 106грн.60коп. та від 04.06.2009р. № 2/489 на суму115 344грн.61коп., які  були розміщенні  на дошці оголошень відповідно до акту № 21 від 15.04.2009р. та  акту № 35 від 16.06.2009р., у зв’язку з неможливістю  вручення відповідачу.

    У зв’язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов’язання ДПІ в Черкаському районі станом на 28.04.2009 р. зареєстрована податкова заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 8366190.

 Як зазначено на зворотному боці облікової картки станом на 07.12.2009 р. (а. с. 32-33), відповідач має заборгованість зі сплати податку на додану вартість  на  загальну  суму 115 344 грн. 61 коп.  

      Причиною виникнення даного спору стало порушення відповідачем вимог податкового законодавства, щодо повноти сплати податкового зобов’язання.

     Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. податкове  зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

     Пунктом 5.3.1. ст.5 Закону України № 2181-III, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів , наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

     Відповідно п. п. «б» п. 4.2.2. ст. 4 Закону України № 2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

       У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

      Відповідно п. 5.3.2. ст.5 Закону № 2181-III, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

      В разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові  вимоги, які вважаються надісланими (врученими) фізичній особі, якщо їх вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення (п. 6.2.1. та п. 6.2.4 ст.6 Закону України № 2181-III).

      А тому узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу  платника податків (пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону).

       У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п. 17.1.3 ст. 17 Закону України № 2181-III).

        Як  вбачається  з матеріалів справи, за порушення  вимог  податкового  законодавства та  не   виконання  податкового  зобов’язання    за   відповідачем  рахується  податковий  борг  на  суму   115 344 грн. 61 коп.

       Отже,  з  врахуванням  викладеного, суд  дійшов  висновку  що  позивач  правомірно звернувся  до  суду  про стягнення  з  відповідача  податкової  заборгованості, а тому позовні  вимоги  підлягають до  задоволення.

       Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Доказів, які спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

      Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Черкаському районі Черкаської області  підлягають до задоволення .

      На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено представника позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

       Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

        Керуючись ст.ст. 9, 69-71, ч. 4 ст. 94, ч.2 ст.128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд –

ПОСТАНОВИВ:

         Адміністративний позов задовольнити повністю.

         Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  (19604, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь бюджету через Державну податкову інспекцію у Черкаському районі Черкаської області (18000, м.Черкаси, вул. Енгельса, 157, код ЄДРПОУ 34503239) заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 115 344 грн. 61 коп. (сто п’ятнадцять тисяч триста сорок чотири гривні 61 коп.).

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

         Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Т.В. Новікова

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2010 року.