ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року № 21660/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Ковельському районі Волинської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року позивач звернулася до суду з позовом про нарахування встановленого дітям війни підвищення до пенсії за період з січня 2006 по січень 2009 року в сумі 4022,30 грн. відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Вимоги обґрунтовані тим, що доплата у розмірі, встановленому зазначеним законом, їй не виплачувалася.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача в частині ненарахування позивачеві підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у періодах з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.01.2009 року; зобов’язано відповідача провести позивачеві перерахунок розміру підвищення до пенсії, встановленого йому як дитині війни, у періодах з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.01.2009 року, визначивши це підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаних періодах, і виплатити позивачеві різницю між перерахованою і отриманою ним сумами підвищення. В решті частини позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195 , з урахуванням статті 111 цього Закону, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у задоволенні позову, починаючи з дня ухвалення цього Рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195 , а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у задоволенні позову, починаючи з дня ухвалення цього Рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року.
Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а тому його дії є правомірними.
Оскільки обмежень щодо виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону № 2195 за січень 2009 року не було, задоволення позову у цій частині є обґрунтованим.
Суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо виплати допомоги за 2006 рік оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік, а його положення не визнавались неконституційними.
Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону № 2195, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону та спрямовані на порушення прав позивача.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2009 року у справі № 2а-1485/09 – без змін, уточнивши її: з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: М.А. Пліш
О.П. Стародуб
Повний текст рішення виготовлено 05.02.2010 року.