Справа № 524/4512/17

Провадження №2-а/524/10/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом, в якому просила суд стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.03.2016 по 12.04.2017 в сумі 35811,18 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 10.10.2000 по 13.04.2011 вона працювала у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради міста Кременчука. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/3430/14-а було зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука нарахувати та виплатити їй матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік, яка була виплачена лише 29.02.2016.

14.07.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було винесено постанову по справі №524/2612/16-а, якою стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука на її користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів в зв'язку із порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 1455,41 грн за період з січня 2010 по січень 2016 року. На виконання вказаного рішення Виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука здійснив виплату коштів лише 12.04.2017. Грошова компенсація, є частиною заробітної плати, яка підлягала виплаті на дату звільнення. Оскільки постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/1727/16-а, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні було обраховано за період з 13.04.2011 по 29.02.2016, вважає, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не охоплений судовим рішенням, а саме з 01.03.2016 по 12.04.2017(день проведення остаточного розрахунку).

В судове засідання позивач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач надіслав суду пояснення, в яких зазначив, що на його думку підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.02.2018 замінено відповідача по справі №524/4512/17 - Виконавчий комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука на належного - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради.

У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників процесу, справа була розглянута в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19 лютого 2015 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист по справі №524/3430/14-а про зобов'язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Вказане судове рішення було виконано 29.02.2016, що обуло встановлено постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/1727/16-а від 07.09.2016 та не заперечувалось позивачем.

14 липня 2016 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області по справі №524/2612/16-а було винесено постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука на її користь грошову компенсацію втрати частини грошових доходів в зв'язку із порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 1455,41 грн за період з січня 2010 по січень 2016 року; вирішено питання про судові витрати.

На виконання вказаного судового рішення 16.08.2016 був виданий виконавчий лист.

07 вересня 2016 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області по справі №524/1727/16-а було винесено постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2011 по 29.02.2016 у сумі 155562,75 грн.

Постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/2612/16-а від 14 липня 2016 року та №524/1727/16-а від 07 вересня 2016 року були виконані 12 квітня 2017 року(а.с.12-13)

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до вимог частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, за правилами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.ст.1,2 ЗУ «Про оплату праці» Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

ОЦІНКА СУДУ

Аналізуючи доводи позивача, суд приходить до наступних висновків.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 стверджує, що компенсація втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати входить до структури заробітної плати і підлягала виплаті в день її звільнення, а тому за порушення строків її виплати може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом із цим, суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

В ст.2 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати крім іншого, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На думку суду, компенсація втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати - є виплатою компенсаторного характеру, спрямованою на підтримання купівельної спроможності працівника у зв'язку з інфляційними процесами.

У зв'язку із цим, проаналізувавши встановленій обставини та відповідні їм норми права, суд дійшов висновку про те, що законом не передбачено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за порушення строків виплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі відсутні

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Д.Андрієць