Справа № 487/6631/15-ц

                                               Провадження № 2/487/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2024 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Верба О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 1 210 158 грн та витрати, пов`язані з подачею позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно з яким позивач (позикодавець) передає у власність відповідача (позичальника) грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. На підтвердження укладення договору та передачі коштів відповідачем була надана розписка позивачу, в якій вказано суму отриманих коштів. Згідно з п. 2.4 договору, позичальник повинен повернути кошти до 08.04.2015р.

В порушення п.п. 2.4 договору відповідач в зазначений строк грошові кошти не повернув. Крім того, п.п. 3.2 договору передбачено, що в разі порушення строку повернення позики відповдач повинен сплатити позивач уштраф у розмірі 20% від розміру позики.

Таким чином, станом на 18.08.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 210 158 грн, в тому числі: сума позики - 1 000 000 грн; сума штрафу - 200 000 грн; індекс інфляції за весь час прострочення (3 місяця) - 10 158 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2015 було відкрито провадження у справі.

31.10.2016 відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики. Просив визнати недійсним договір позики, який оформлений надрукованим договором позики від 07.04.2014 та розпискою від 07.04.2014, за якими ОСОБА_1 надав, а ОСОБА_2 отримав в позику грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що вказані документи є сфальсифікованими, оскільки він ніколи не укладав із ОСОБА_1 договорів позики та не видавав йому розписок. Свого підпису на договорі позики від 07.04.2014 та в розписці від 07.04.2014 ніколи не ставив, тому цей підпис, скоріш за все, є підробленим. Він ніколи не отримував у ОСОБА_1 в позику кошти в сумі 1 000 000 грн. Оскільки у нього не було волевиявлення щодо укладння із ОСОБА_1 договору позики, останній є недійсним.

17.11.2016 до суду надійшли заперечення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в яких він посилався на те, що ОСОБА_2 не зазначив жодного доказу, на підтвердження обставин, зазначених у зустрічному позові.

Ухвалою суду від 16.01.2018 вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання по справі.

28.02.2018 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Урбанського Є.П. надійшло клопотання про доповнення першої заяви по суті справи, відповідно до якої він просив доповнити позовну заяву ОСОБА_1 попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою суду від 28.02.2018 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики прийнятий до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

13.03.2018 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 ніколи не отримував від ОСОБА_1 в позику 1000000 грн та не укладав договір позики від 07.04.2014р., не підписував розписку від 07.04.2014р. Надані позивачем договір позики і розписка явно підроблені, були вироблені шляхом набору (монтажу) за допомогою комп`ютерно-розмножувальної техніки на колишніх бланках (формах) документів, первісна інформація з яких була витравлена певним чином, хоча залишки краски (тонеру) на них залишились. Також, скоріш за все, було використано спосіб підробки підписку ОСОБА_2 шляхом його імітування. Тексти і розписки, і договору складені різними шрифтами і, можливо, були навмисно пристосовані до розташування підписів на колишніх бланках документів. Жодний із наданих документів не містить фрагменту почерку ОСОБА_2

15.03.2018 до суду надійшла заява ОСОБА_2 як свідка, в якій він надав відповіді на питання, поставлені представником позивача ОСОБА_1 , зазначивши, що у ОСОБА_1 є підстави обмовляти його; жодних грошових коштів у ОСОБА_1 він ніколи не брав, договорів і розписок не укладав і не підписував. Про існування договору позики і розпискі від 07.04.2014 довідався під час ознайомлення з матеріалами справи, а ОСОБА_1 мав доступ до документів з його власним підписом.

У справі неодноразово призначались судові експертизи.

Так, ухвалою суду від 17.11.2016 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 призначено судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизи.

23.05.2017 до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення комплексної експертизи , оскільки не надходила відповідь на клопотання експерта щодо надання додаткових достовірних вільних зразків підпису ОСОБА_2 в оригіналах документів за 2010-2017 роки не менше, ніж на 10 аркушах (бажано в офіційних документах з державних установ); додаткових експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 , що виконані в звичних умовах, не менше, ніж на 15 аркушах.

Ухвалою суду від 06.06.2017 провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 08.06.2018 задоволено клопотання представника відповідача, у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу.

15.11.2018 до суду надійшло повідомлення про неможливість проведеня експертизи, оскільки не надходило додаткових порівняльних матеріалів, а саме: вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_2 не менше ніж у 15 оригіналах документів (із зазначенням назв документів та граф, в яких містяться підписи та записи, виконані ОСОБА_2 ); експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 (запис " ОСОБА_5 ") не менше, ніж на 5 аркушах формату А-4.

01.10.2018 ухвалою суду відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.12.2018 задоволено клопотання представника відповідача, у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу.

12.03.2019 матеріали цивільної справи повернуті до суду на підставі листа судді Заводського районного суду м. Миколаєва Біцюка А.В., оскільки у запропонованих ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" експертів Панчошнік І.З. та ОСОБА_6 свідоцтва експертів є недійсними, і враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти проведення експертизи вказаними експертами.

Ухвалою суду від 13.03.2019 поновлено провадження у справі.

14.03.2019 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 призначено у справі комплексну почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інститутут судових експертиз.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Карташевої Т.А. від 19.06.2019 цивільну справу прийнято до свого провадження; провадження у справі відновлено через надходження до суду клопотань експертів про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а також надходження повідомлення експерта про необхідність попередньої оплати висновку експерта.

27.08.2019 до суду надійшли повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи та судово-почеркознавчоїексперизи через невиконання клопотання експертів.

Ухвалою суду від 04.12.2019 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи документів, на вирішення якої поставлено наступне запитання: ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконаний підпис, який міститься на договорі позики від 07.04.2014р. та розписці від 07.04.2014р. біля прізвища ОСОБА_2 ?

Проведення судової почеркознавчої експертизи документів доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Витрати на поведення експертизи покладені на відповідача ОСОБА_2

15.06.2020 до суду надійшли матеріали цивільної справи без виконання ухвали суду про проведення експертизи через несплату рахунку за проведення експертизи, тому ухвалою суду від 17.06.2020 провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 25.01.2021 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 , призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконаний підпис, який міститься на договорі позики від 07.04.2014р. та розписці від 07.04.2014р. біля прізвища ОСОБА_2 ?

Через надходження 01.03.2021 клопотання експерта про надання вільних і експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 та необхідності здійснити оплату проведення експертизи, провадження у справі ухвалою суду від 09.03.2021 було відновлено.

Ухвалою суду від 22.03.2021 було відмовлено в задоволенні клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, оскільки представник відповідача ОСОБА_2 повідомила, що до суду були надані усі наявні у відповідача документи з вільними зразками підпису ОСОБА_2 , та просила направити матеріали справи для поведення призначеної експертизи вже з наявними в ній зразками підпису ОСОБА_2

13.08.2021 до суду надійшов висновок експерта №21-98 судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим провадження у справі ухвалою суду від 16.08.2021 було відновлено.

Ухвалою суду від 20.01.2022 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Маркіна у справі призначено судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Яким способом нанесений друкований текст договору позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписки від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1)?

2. Чи виготовлений договір позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписка від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1) шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

3. Яким способом виконаний підпис від імені ОСОБА_2 на договорі позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписці від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1)?

4. У якій послідовності виконувались підписи в договорі позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .?

5. Чи мало місце впливання хімічних речовин на договір позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписку від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1), якщо мало то зазначити в якій частині?

6. Чи знаходяться залишки будь-якого тексту в верхній частині першого аркуша договору позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та верхній частині зворотного боку вказаного договору позики? Якщо так, то який зміст цього тексту?

7. Чи знаходяться залишки будь-якого тексту в верхній частині лицевої сторони розписки від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1)? Якщо так, то який зміст цього тексту?

8. Чи виготовлені (виконані) такі реквізити договору позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписки від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1) як: текст та підпис ОСОБА_2 у різний час? Якщо так, то в якій послідовності наносились ці реквізити?

9. Чи виконаний підпис ОСОБА_2 на договорі позики  від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписці від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1) у той час, яким датований документ а саме 07.04.2014 року?

10. У який період часу був виконаний підпис ОСОБА_2 у договорі позики від 07.04.2014 року (а.с.155 т.1) та розписці від 07.04.2014 року (а.с.156 т.1)?

Проведення судової технічної експертизи документів доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (м. Харків, вул. Золочівська, 8а). Витрати по проведенню судової експертизи покладені на відповідача ОСОБА_2 .

25.10.2022 до суду надійшло клопотання експерта про надання дозволу на часткове пошкодження досліджуваних документів та копія рахунку вартості робіт по проведенню судової технічної експертизи документів, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 02.11.2022 відновлено провадження у справі.

Клопотання експерта виконано не було у зв`язку з неявкою сторін.

12.01.2023 експертом повідомлено на адресу суду про зняття судової технічної експертизи документів з виконання через неоплату вартості робіт про проведенню судової технічної експертизи документів та невиконання клопотання експерта.

Ухвалою суду від 24.01.2023 закрито провадження у справі і призначено її до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засдіання не з`явився, надав заяву, відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати без його участі, стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1210158 грн, відмовивши в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 після відновлення провадження у справі в жодне з призначених судових засідань не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. В позовній заяві та в заявах, адресованих суду, ОСОБА_2 зазначив, що місцем його проживання є: АДРЕСА_1 . За цією адресою на ім`я ОСОБА_2 надсилалися повідомлення про судовий розгляд. 25.01.2024 судом в черговий раз надіслано на адресу місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення судову повістку-повідомлення. Це поштове відправлення було повернуто до суду з відміткою відділення зв`язку про його невручення через відсутність адресата. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відпоідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 07.04.2014, укладеного між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, позикодавець передає позичальникові безвідсоткову позику в сумі 1 000 000 грн готівкою, а позичальник зобов`язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначені в даному договорі.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 п. 2 договру позики від 07.04.2014р. позикодавець зобов`язується невідкладно передати позику одразу після підписання цього договору. Позика надається шляхом передачі готівки із рук позикодавця в руки позичальника. Факт передачі позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою.

Відповідно до розписки про отримання позики від 07.04.2014р., ОСОБА_2 цією розпискою підтверджує, що ним отримано від ОСОБА_1 кошти в якості позики, в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн в день складання цієї розписки.

Згідно з п.п. 2.4 п. 2 договору позики від 07.04.2014 позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю зазначену в п. 1.1 суму в строк до 08 квітня 2015 року.

ОСОБА_2 сума позики не повернута.

Відповідач ОСОБА_2 заперечує факт отримання будь-яких коштів від ОСОБА_1 , укладання договору позики і розписки та їх підписання.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 372/45/21.

Зібраними у справі доказами підтверджено укладення між сторонами договору позики від 07.04.2014, передачі позикодавцем грошової суми позичальнику відповідно до розписки від 07.04.2014.

Тексти договору позику та розписки підписані відповідачем ОСОБА_2 .                Іншого судом не встановлено.

Так, відповідач, заперечуючи факт отримання будь-яких грошових коштів від позивача, посилався на те, що його підписи підроблені або для виготовлення договору позики і розписки могли бути використані чисті аркуши з його підписом на бланках, які були в наявності у ОСОБА_1 , із наступним нанесенням на них тексту договору та тексту розписки.

Проте, відповідно до висновку експерта №21-98 від 13.08.2021 підписи, які містяться на договорі позики від 07.04.2014р. та розписці від 07.04.2014р. біля прізвища ОСОБА_2 , виконані самим ОСОБА_2 , а не іншою особою.

Крім того, за клопотанням відповідача неодноразово призначалась технічна експертиза документів, зокрема, в останнє, ухвалою суду від 20.01.2022.

Відповідно до повідомлення з Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" від 21.12.2022 №21161, яке надійшло до суду 12.01.2023, судова технічна експертиза документів знята з виконання через неоплату вартості робіт про проведенню судової технічної експертизи документів та невиконання клопотання експерта про надання дозволу на часткове пошкодженя досліджуваних документів.

Проведення експертизи спеціалізованими установами у цивільному судочинстві здійснюється на платній основі - за рахунок замовника, така оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання, тобто в даному випадку сторони відповідача.

Згідно з пунктом 1.13 розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, у разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи те, що судова технічна експертиза документів, яка призначена за клопотанням відповідача, не проведена у зв`язку з тим, що відповідач її не оплатив та не з`явився до суду для розгляду клопотання експерта, інших доказів на підтвердження своїх заперечень не надав, суд відмовляє відповідачу у визнання факту, для з`ясування якого експертиза була призначена, а саме: договір позики та розписка від 07.04.2014 виготовлені за допомогою монтажу шляхом використаня чистих аркушів паперу, які вже містили підписи від імені ОСОБА_2 .

 Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не виконує грошове зобов`язання за договором позики від 07.94.2014, який власноруч підписаний відповідачем. Крім того, підписана власноруч відповідачем розписка підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання ним від позивача грошової суми в розмірі 1 000 000 грн.

При цьому, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця), згідно з положеннями статті 545 ЦК України, свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

На підставі встановлених обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму позики в розмірі 1 000 000 грн.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф, передбачений пунктом 3.2 договору позики від 07.04.2014 року. Так, згідно з указаним пунктом, за порушення термінів повернення позики, позичальник оплачує позикодавцю штраф в розмірі 20% від розміру позики. Цим договором позики визначено конкретний термін виконання зобов`язання, а саме до 08.04.2015 року. Таким чином, оскільки позичальник у визначений договором строк позику не повернув, з нього підлягає стягненню штраф в розмірі 200 000 грн.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (3 місяця) - 10 158 грн, відповідно до розрахунку позивача, який відповідачем не спростований.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, ОСОБА_2 , посилаючись на те, що не отримував грошові кошти від ОСОБА_1 та не укладав (не підписував) договір позики від 07.04.2014 та розписку від 07.04.2014, вважає, що договір позики є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

В силу вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що він не отримував суму позики від ОСОБА_1 , не укладав і не підписував договір позики та розписку від 07.04.2014.

Згідно зі ст. 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, внаслідок задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.

Крім того, враховуючи положення ст.ст. 137, 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн, які підтверджуються Договором про надання правової допомоги від 14.11.2017, укладеним між адвокатом Урбанським Є.П. та ОСОБА_1 , попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, розрахунковими квитанціями серія МК №03-17 від 14.11.2017, серія МК №01-18 від 27.02.2018, серія МК №02-18 від 27.02.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 1 210 158 гривень, яка складається з суми позики - 1 000 000 грн, штрафу - 200 000 грн, індексу інфляції - 10 158 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3 654 гривні, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень.

 В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.02.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя                                                                        Т.А. Карташева