"21" лютого 2024 р.                                                        

Справа №150/4/24

Провадження по справі №1-кп/150/10/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року                                                                                с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023020160000589 від 07.12.2023 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» передбачено, що обіг наркотичних засобів, включених до таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 тобто і канабісу та рослин конопель, включених до таблиці І вказаного Переліку допускається лише в цілях, передбачених статтями 15, 19 та 20 цього Закону.

Таким чином, Закон допускає наступні випадки законного обігу наркотичних речовин, включених до таблиці І Переліку:

- діяльність з культивування рослин, включених до таблиці І Переліку, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст.15 Закону);

- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно – розшуковій діяльності (ст.19 Закону»);

- діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону).

У серпні 2023 (точного часу та дня досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , проходячи неподалік сміттєзвалища, що знаходиться на відстані близько 1,5 км від його місця проживання у напрямку с. Лозове Могилів – Подільського району Вінницької області, діючи з прямим умислом, зірвав кущі коноплі, і таким чином незаконно придбав наркотичний засіб. Далі ОСОБА_4 кущі коноплі переніс до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , де зберігав у господарському приміщенні на літній кухні для власного вживання, без мети збуту, до моменту виявлення працівниками поліції за наступних обставин.

Так, 24.11.2023 під час проведення обшуку згідно ухвали суду Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2023 (справа №138/3396/23, провадження по справі №1-кс/138/888/23) за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 у літній кухні та господарському приміщенні виявлено та у подальшому вилучено висушену речовину рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено до художньо – оформленого полімерного мішка білого кольору та скріплено підписами учасників обшуку.

Відповідно до висновку експерта СЕ-19/102-23/9000-НЗПРАП від 30.11.2023 встановлено, що надана на дослідження речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом масою (у перерахунку на висушену речовину) 915,51 г.

Відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000 невеликим розміром канабісу вважається його розмір до 0,5 г., великим від 500 до 2500 г, а особливо великим – від 2500 г. і більше.

Таким чином, ОСОБА_4 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та охорону здоров`я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав за вище вказаних обставин та незаконно зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб, а саме: канабіс загальною массою 915,51 г., тобто у великих розмірах за місцем свого проживання для власного вживання без мети збуту.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК України – незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та зазначив, що у серпні 2023 року зірвав кущі коноплі неподалік сміттєзвалища, що знаходиться на відстані близько 1,5 км від його місця проживання у напрямку с. Лозове Могилів – Подільського району Вінницької області, після чого приніс їх до свого помешкання, де і зберігав до виявлення та вилучення працівниками поліції. Зазначив, що рослини коноплі використовував виключно для власного вживання, не мав на меті їх збут.

Прокурор Могилів - Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Оскільки обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позицій немає, то суд відповідно до ст.349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинуваченого, обов`язковість якого встановлено частиною 4 статті 349 КПК України, а також дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_4 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинувачену, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України – незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд при призначенні покарання виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягара для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.211.2007 р.).

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_5 .

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного – позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимого, наявність у відповідності до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; наявністьу відповідності до положень ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання – вчинення кримінального правопорушення особоб, що перебуває в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. З досудової доповіді, наданої Могилів - Подільським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області вбачається, що під час опитування обвинуваченого ОСОБА_4 було встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.

На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить небезпеки для суспільства, у тому числі для інших осіб. Для виправлення ОСОБА_4 з метою запобігання вчинення ним повторногокримінального правопорушення у подальшому необхідно сприяти у його офіційному працевлаштуванні, застосовувати щодо нього соціально – виховні заходи, а також впливати на його про кримінальне мислення в умовах нагляду та контролю за його поведінкою. Уразі, якщо суд вирішить, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, орган з питань пробації вважає доцільним покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, передбачені ст.66 КК України обставини, що пом`якшують покарання та наявність передбачених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання.

Згідно роз`яснень, що містить Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постановах в кримінальних провадженнях №155/1064/18, №759/13520/18, №753/13972/17, щодо судової дискреції в кримінальних провадженнях при призначенні покарання.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України, що йому інкримінується, у відповідності до вимог ст.65, 68 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку суду ОСОБА_4 не є суспільно небезпечною особою, виправлення можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Пунктами 12, 13, 14 частини 1 статті 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ухвали слідчого судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.11.2023 (справа №138/3396/23 (провадження по справі №1-кс/138/906/23) накладено арешт на висушену речовину рослинного походження зеленого кольору, яку було вилучено за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Могилів – Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

З врахуванням положень статті 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність скасування ухвали слідчого судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.11.2023 про накладення арешту на вище зазначений наркотичний засіб.

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані із проведенням судової експертизи (дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) в розмірі 2629 гривень 00 копійок підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави відповідно до ст.118, 124 КПК України, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Керуючись ст., ст.373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Термін відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту ухвалення вироку – 21 лютого 2024 року.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.11.2023 на висушену речовину рослинного походження зеленого кольору, яку було вилучено за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 ,- скасувати.

Речові докази по справі:

- висушену речовину рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено до художньо – оформленого полімерного мішка білого кольору та скріплено підписами учасників обшуку, яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Могилів – Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, знищити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі за проведення судово експертизи (дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) в розмірі 2629 (двох тисяч шістсот двадцяти дев`яти шести) гривень 00 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

СУДДЯ:                                                                                 ОСОБА_6